Постанова № 33333750, 28.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 року Справа № 5019/1611/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоМирошниченка С.В.,Суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Шпанівське"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 р.у справі№ 5019/1611/12 господарського суду Рівненської областіза позовомПриватного сільськогосподарського підприємства "Шпанівське"доПублічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Дубенського комбінату хлібопродуктів"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог га предмет спору на стороні відповідача Фізична особа-підприємець Подставкін Андрій Федоровичза участюПрокуратури Рівненської областіпростягнення в сумі 749 479,50 грн.

За участю представників:позивача:Чепелюк О.О.;відповідача:Мельничук І.В.;третьої особи:Не з'явилися;прокуратури:Козакова І.М.;

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року Підприємство звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення збитків з Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Дубенського комбінату хлібопродуктів".

Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням умов договору № 4, укладеного 05.07.2012 р. між позивачем та відповідачем. Позивач зазначає, що відповідачу було передано на зберігання зерно ріпаку першого класу в кількості 166551 кг. Оскільки Товариство здійснило переоформлення зазначеного зерна на Підприємця з порушенням встановленого законом та умовами договором порядку та за відсутності на це волі поклажодавця, завдавши таким чином позивачу збитків на загальну суму 749479 грн. 50 коп., посилаючись на статті 316, 317, 319, 321, 936-963 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та Закон України "Про зерно та ринок зерна в Україні" (далі - Закон).

Рішенням господарського суду Рівненської області від 26.12.2012 р. (суддя Є.В. Павленко) в позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 р. (судді: Савченко Г.І.; Мельник О.В.; Грязнов В.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду та рішенням місцевого господарського суду, Приватне сільськогосподарське підприємство "Шпанівське" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 05.07.2012 р. між позивачем та Товариством був укладений договір складського зберігання зерна № 4, за умовами якого останнє взяло на себе обов'язок прийняти на зберігання надані Підприємством олійні культури (зернові, зернобобові, круп'яні, олійні культури) врожаю 2012 року, надавати додаткові послуги відповідно до додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного договору, та у встановлений строк повернути їх поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених цим договором.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладена між сторонами угода є договором зберігання зерна сертифікованим зерновим складом.

Спір в даній справі виник внаслідок не виконанням умов договору № 4, укладеного 05.07.2012 р. між позивачем та відповідачем. Позивач зазначає, що відповідачу було передано на зберігання зерно ріпаку першого класу в кількості 166551 кг. Оскільки Товариство здійснило переоформлення зазначеного зерна на Підприємця з порушенням встановленого законом та умовами договором порядку та за відсутності на це волі поклажодавця, завдавши таким чином позивачу збитків на загальну суму 749479 грн. 50 коп., посилаючись на статті 316, 317, 319, 321, 936-963 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та Закон України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що позивачем не доведено причинно - наслідкового зв'язку між заподіяними збитками та діями відповідача, оскільки позивач відчужив насіння ріпаку третій особі - фізичній особі - підприємцю Подставкіну А.Ф.

Вищий господарський суд України вважає висновки суддів попередніх інстанцій обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 937 ЦК України договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Згідно з пунктом 24 частини 1 Закону складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Складськими документами на зерно є складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва (частина 1 статті 961 ЦК України, стаття 37 Закону).

Пунктом 1.7 Наказу Міністерства аграрної політики України від 27 червня 2003 року № 198 "Про затвердження Положення про обіг складських документів на зерно" встановлено, що при оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна. Зерновий склад зобов'язаний забезпечити наявність бланків складських документів на зерно.

Виходячи з вимог чинного законодавства та умов договору вбачається, що на підтвердження факту прийняття зерна від поклажодавця на зберігання зерновим складом заповнюються складські квитанції у двох примірниках, один з яких вручається поклажодавцю.

Судами зазначено, що факт прийняття зерновим складом спірного зерна у вищезазначеній кількості був визнаний і самими представниками сторін у судових засіданнях.

У той же час, як вбачається з матеріалів справи будь-яких доказів на спростування факту видачі відповідачем складських квитанцій, що підтверджують прийняття зерна на зберігання, сторонами не надано.

Відповідно до пункту 1.3 договору зерно, що доставляється на зберігання зерновому складу згідно з цим договором, є власністю поклажодавця. Зерновий склад не має права продавати або будь-яким іншим способом розпоряджатися зерном поклажодавця, яке знаходиться у нього на зберіганні, до закінчення строку зберігання, передбаченого договором, крім випадків, передбачених п. 4.2.5 даного договору.

Судом встановлено, що 26.07.2012 р. між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" було укладено довір поставки сільськогосподарської продукції № 3/ріпак, за умовами якого Підприємство зобов'язалося поставити, а покупець прийняти і оплатити сільськогосподарську продукцію - ріпак у кількості, асортименті, у строки і на умовах, передбачених у додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору.

На підставі вказаного договору 26.07.2012 р. відповідачем було виписано товариству з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос-Плюс" складську квитанцію № 124 від 26.07.2012 р. (АУ № 953652) на вищезазначений ріпак в кількості 166551 кг.

31.07.2012 р. між Підприємцем та позивачем було укладено договір № 35/072012, за умовами якого останній зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти і оплатити ріпак в кількості 166551 кг по ціні 4 650 грн. 00 коп. за 1м/т.

Цього ж дня Підприємство надало відповідачу лист на переоформлення зерна ріпаку в кількості 166551 кг на користь фізичної особи-підприємця Подставкіна Андрія Федоровича. У вказаному листі, підписаному керівником позивача, зазначено, що з дати переоформлення новий власник набуває право на переоформлене зерно, а попередній власник втрачає право на нього.

Судами встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у цей же день відповідачем було видано наказ № 28 на переоформлення зерна з позивача на Підприємця.

Згідно з частиною 5 статті 24 Закону та пункту 11.3 Наказу Міністерства аграрної політики України від 27 червня 2003 року № 198 "Про затвердження Положення про обіг складських документів на зерно" видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.

Разом з тим, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідачем не було дотримано порядку переоформлення зерна на нового власника (зокрема, не підписано трьохсторонній акт приймання-передавання зерна, акт - розрахунок на дату переоформлення зерна тощо), у зв'язку з чим останній не мав необхідного обсягу повноважень на переоформлення зерна ріпаку, який є власністю позивача. Крім того, у позивача було відсутнє волевиявлення на передачу належного йому зерна новому власнику. За таких обставин позивач просив стягнути з відповідача збитки в розмірі вартості 166551 кг ріпаку, що за розрахунком Підприємства складає 749 479 грн. 50 коп.

У пунктах 3.10-3.14 договору від 5 липня 2012 року № 4 сторонами було погоджено порядок переоформлення зерна.

Так, відвантаження або переоформлення зерна проводиться в кількості та за якістю в межах класу, груп стандартами, що зазначені в складському документі на зерно, виданому при прийманні зерна на зберігання за мінусом втрат, пов'язаних з природними втратами та втратами при поліпшенні якості зерна.

Зерновий склад зобов'язаний видати поклажодавцю акт-розрахунок, в якому проводиться розрахунок втрат, пов'язаних з природними втратами та втратами при поліпшенні якості зерна, що належить поклажодавцю, обраховує втрати і зменшення в межах норм відповідно до п. 1.10. Інструкції.

Зерно вважається переоформленим зерновим складом з моменту підписання сторонами акта-розрахунку та складського документа.

Пунктом 2 розділу V Наказу Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 р. № 661 "Про затвердження Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах" також врегульовано порядок переоформлення зерна від одного власника іншому.

Відповідно, переоформлення зерна від одного власника іншому супроводжується оформленням заяви про переоформлення зерна, акту-розрахунку, акту приймання-передавання зерна, наказу тощо.

Крім того, сторони в договорі визначили обов'язки поклажодавця, пов'язані з переоформленням зерна.

Як зазначалося вище, 31.07.2012 р. між позивачем (продавець) та Підприємцем укладено договір № 35/072012, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти і оплатити ріпак в кількості 166 551 кг по ціні 4 650 грн. 00 коп. за 1м/т.

Судами встановлено, що даний договір підписаний повноважними представниками сторін і на час розгляду даної справи не був визнаний недійсним або розірваний у встановленому законом порядку.

Також встановлено, що керівником позивача було подано зберігачу лист від 31.07.2012 р. на переоформлення зерна - ріпаку в кількості 166551 кг на користь Підприємця, згідно з яким з дати переоформлення новий власник право на переоформлене зерно набуває, а попередній власник право на нього втрачає.

Позивач від третьої особи отримав в рахунок часткової оплати вартості ріпаку за вищезазначеним договором грошові кошти в розмірі 49 000 грн. 00 коп.

Отже, судами вірно зазначено, що позивач не тільки визнав факт переоформлення зерна ріпаку на Підприємця, а й вчинив дії, пов'язані з виконанням договору № 35/072012 від 31 липня 2012 року - отримав грошові кошти в якості часткової оплати за поставлений ріпак в сумі 49 000 грн., що підтверджується банківською випискою.

Усе наведене свідчить про наявність договірних відносин між позивачем та третьою особою щодо купівлі-продажу спірного зерна ріпаку та спростовує твердження Підприємства про те, що останнє не мало волевиявлення на його передачу новому власнику.

Вищий господарський суд України погоджується з висновком суддів, що хоча у діях відповідача виявлено порушення, пов'язані з порядком переоформлення зерна на нового власника, однак зазначені дії не призвели до настання негативних майнових наслідків позивача.

За таких обставин, суди прийшли до вірного висновку, що позивачем не доведено причинно - наслідкового зв'язку між заподіяними збитками та діями відповідача, оскільки позивач відчужив насіння ріпаку третій особі.

Таким чином, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

З огляду на викладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових рішень Вищий господарський суд України не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Шпанівське" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 р. у справі № 5019/1611/12 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді: Т.Л. Барицька

В.І. Картере