Рішення № 3333329, 20.03.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" березня 2009 р.

Справа № 6/18-364

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом Приватного підприємства "Ігротес" вул. Монастирського, 45/57,м. Тернопіль, 46000

до відповідача №1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації" бульвар Шевченка, 1, м. Тернопіль, 46000

відповідача №2 Тернопільського державного виробничо-комерційного підприємства "Залізничник" вул. Б. Хмельницького, 23, м. Тернопіль, 46000

про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власностіна нерухоме майно.

За участю представників сторін:

позивача –Скрипник В.А.

відповідача №1 – не з’явився

відповідача №2 – не з’явився

Суть справи:

Приватне підприємство "Ігротес" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації" (відповідача №1) про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 16.04.1999р., укладеного позивачем з Тернопільським державним виробничо-комерційним підприємством "Залізничник" та про визнання права власності на приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул.Паркова,3.

Ухвалою суду від 04 березня 2009 року позовні матеріали прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №6/18-364 та в якості відповідача №2 залучено Тернопільське державно виробничо-комерційне підприємство "Залізничник".

В судове засідання, призначене по розгляду даної справи на 20.03.2009 року, представники відповідачів не з’явились, відзиви на позов не подали, хоча про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином в порядку, передбаченому ст.64 ГПК України, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 та пунктом 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482. Тому, відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В засіданні представнику позивача, роз’яснено належні йому права і обов’язки, передбачені ст. ст. 20,22, 81-1 ГПК України.

Позовні вимоги представник ПП "Ігротес" підтримав повністю.

За відсутності відповідних клопотань аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне:

- керуючись протоколом проходження торгів №3 від 26.03.1999року, підписаним на Товарній біржі “Тернопільська біржа нерухомості”, 16 квітня 1999 року між Тернопільським державним виробничо-комерційним підприємством "Залізничник" (відповідачем №2) як продавцем та Приватним підприємством "Ігротес" (позивачем) як покупцем було підписано договір купівлі-продажу приміщення торгового павільйону по вул. вул.Парковій,3 в м. Тернополі. Даний договір зареєстровано на біржі за №98.

Продане майно раніше орендувалось покупцем та було реконструйовано (договір оренди нежитлового приміщення від 23.06.1997р., рішення виконкому Тернопільської міської ради №1043 від 20.12.1997р., Акт про прийняття об’єкта в експлуатацію, затв. рішенням виконкому Тернопільської міської ради №695 від 28.07.1999р.).

За змістом п.п. 2,5,7 договору купівлі-продажу від 16.04.1999р., на момент його підписання продане приміщення належало відповідачу №2, обмеження щодо реалізації зазначеного майна були відсутні.

Доказів на підтвердження іншого сторони не подали.

У відповідності до п.п. 3,6 згаданого договору, пояснень представника позивача, вартість придбаного об’єкта, визначена сторонами в розмірі 7 810 грн., оплачена покупцем до підписання угоди купівлі-продажу, а саме приміщення передано ПП "Ігротес" і, на час розгляду справи, знаходиться в його фактичному користуванні.

Однак, як вбачається із поданих суду документів, відповідач №2, обумовивши всі умови угоди та підписавши договір від 16.04.1999р., ухиляється від його нотаріального посвідчення, перешкоджаючи набувачу майна у реалізації його прав.

Зокрема, на пропозицію ПП "Ігротес", викладену в зверненні від 22.12.1999 року за вих.№143/1, з’явитись до нотаріуса для посвідчення договору, уповноважені представники відповідача №2 не прибули, відповіді не надали.

Згідно з ч.1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним (частина друга названої статті Кодексу).

За таких обставин, керуючись ст.ст. 220,657 ЦК України, вказана вимога позивача, котрий досяг з відповідачем №2 у письмовій формі згоди по всіх запропонованих умовах купівлі-продажу, отримав передбачені договором приміщення та провів за них повний розрахунок, є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

У випадку визнання судом договору дійсним, наступне його нотаріальне посвідчення не вимагається (ч.2 ст. 220 ЦК України).

Заявлену вимогу про визнання за позивачем права власності на придбаний об’єкт також слід задовільнити.

Так, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ч.2 ст. 16, ст. 392 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.11, 328 ЦК України цивільні права і обов’язки (в т.ч. право власності) набуваються на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

До числа таких правочинів, згідно з ст. ст. 11,202,626,655 ЦК України належать і договори купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445 та додатку №1 до нього, договори за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу є правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.

Частиною другою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Законність підстав набуття позивачем права на нерухоме майно відповідачами не заперечується, проте саме право не визнається (не реєструється) відповідачем №1.

У зв’язку з тим, що спір частково виник з вини позивача, судові витрати за ст.ст. 44,49 ГПК України покладаються на нього.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1,2, 4-3,12,33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Визнати дійсним договір купівлі-продажу приміщення по вул.Парковій,3 в м. Тернополі від 16.04.1999р., укладений між продавцем –Тернопільським державним виробничо-комерційним підприємством "Залізничник" та покупцем - Приватним підприємством "Ігротес" .

2. Визнати за Приватним підприємством "Ігротес" вул. Монастирського, 45/57 м.Тернопіль, код 23589165 право власності на приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул.Паркова,3.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор – апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення “23” березня 2009р., через місцевий господарський суд

Суддя І.П. Шумський