Рішення № 33333048, 02.09.2013, Господарський суд м. Києва

IMG src="herb.gif" height=70 width=52>

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12623/13

02.09.13/P>

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Елєнсі»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантюрин»

>про

стягнення 11 866,53 грн.

Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:

від відповідача:

не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елєнсі» (надалі – ТОВ «Елєнсі») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантюрин» (надалі – ТОВ «Авантюрин») про стягнення 11 866,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №ЕЛ-34 від 30.05.2008 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 10 296,67 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 765,90 грн., 3% річних у розмірі 201,25 грн. та інфляційних у розмірі 602,71 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.07.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 05.08.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2013 р. розгляд справи відкладено до 02.09.2013 р. у зв’язку із неявкою представників сторін та невиконанням ним вимог ухвали суду.

В судове засідання представник позивача не з’явився, вимог ухвали суду не виконав, 24.07.2013 р. через канцелярію суду подав клопотання, в якому просив здійснювати розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, 7/2, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №17093562 від 30.08.2013 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Крім того, ухвали суду направлялися судом на адресу відповідача: 46006, м. Тернопіль, вул. Гайова, 32-А.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.05.2008 р. між ТОВ «Елєнсі» (постачальник) та ТОВ «Авантюрин» (покупець) було укладено договір поставки №ЕЛ-34 (надалі – «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов’язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію у кількості, асортименті та за ціною, що узгоджена сторонами та вказана в замовленні та накладній.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що ціна кожної окремої партії продукції узгоджується сторонами в накладній.

Згідно з п. 3.2 Договору оплата продукції здійснюється покупцем в гривнях, в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника через 30 календарних днів з моменту відвантаження продукції.

На виконання умов Договору позивачем поставлена, а відповідачем прийнята продукція на суму 10 296,67 грн., що підтверджується видатковою накладною №0000961 від 14.09.2012 р.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 10 296,67 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткова накладна №0000961 від 14.09.2012 р.) підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору на суму 10 296,67 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.2 Договору, відповідач був зобов’язаний розрахуватися за отриманий товар через 30 календарних днів з моменту відвантаження продукції.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 10 296,67 грн., а строк виконання грошового зобов’язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 10 296,67 грн. на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Авантюрин» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Елєнсі» про стягнення з ТОВ «Авантюрин» заборгованості у розмірі 10 296,67 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 765,90 грн., 3% річних у розмірі 201,25 грн. та інфляційних у розмірі 602,71 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 15.10.2012 р. по 10.06.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням зобов’язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 5.3 Договору при порушенні строків оплати, передбачених п. 3.2 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочки платежу, включаючи день оплати.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення вказаної норми не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 27.01.2011 р. у справі №37/345 та від 28.02.2011 р. у справі №37/340.

Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції за листопад 2012 року та лютий 2013 року, які мають від'ємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційної складової боргу становить 36,88 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення інфляційних у розмірі 565,83 грн. необхідно відмовити, оскільки вони обраховані невірно.

Суд перевірив та, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 765,90 грн. та 3% річних у розмірі 201,25 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Авантюрин» на користь ТОВ «Елєнсі» заборгованості у розмірі 10 296,67 грн., пені у розмірі 765,90 грн., 3% річних у розмірі 201,25 грн. та інфляційних у розмірі 36,88 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог (інфляційні у розмірі 565,83 грн.) необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Елєнсі» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантюрин» (03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, 7/2; ідентифікаційний код 35308517) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елєнсі» (69092, м. Запоріжжя, вул. Цегельна, 249 ідентифікаційний код 34563806) заборгованість у розмірі 10 296 (десять тисяч двісті дев’яносто шість) грн. 67 коп., пеню у розмірі 765 (сімсот шістдесят п’ять) грн. 90 коп., 3% річних у розмірі 201 (двісті одна) грн. 25 коп., інфляційні у розмірі 36 (тридцять шість) грн. 88 коп. та судовий збір у розмірі 1 638 (одна тисяча шістсот тридцять вісім) грн. 46 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.09.2013 р.

Суддя В.П. Босий