Рішення № 33332239, 21.08.2013, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ:

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 688/1603/13-ц

Провадження № 22-ц/792/1773/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року м. Хмельницький

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого судді Харчука В.М.,

суддів: Матковської Л.О.,

Спірідонової Т.В.

при секретарі: Чебан О.М.

з участю: представника апелянта

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22-ц/792/1773/13 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 червня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, заслухавши доповідача, пояснення учасника процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія ,

В С Т А Н О В И Л А :

в квітні 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору № hmc0RX11470181 від 02 грудня 2006 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 1870 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Проте, відповідач належним чином умови договору не виконує, в зв'язку з чим утворилася заборгованість по кредиту станом на 25.03.2013 року в розмірі 29073 грн.10 коп., тому банк просив стягнути з ОСОБА_2 означену суму заборгованості по кредиту, а також судові витрати.

В ході розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримував, відповідач, який був належним чином повідомлений про розгляд справи в судове засідання не з'явився, свого відношення до заявлених вимог не висловив.

Заочним рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 червня 2013 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2

____________

Головуючий в першій інстанції - Стаднічук Н.Л. Категорія № 19,27

Доповідач - Харчук В.М.

Вікторовича на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість по кредиту в сумі 9 858 грн. 87 коп., а також судовий збір в сумі 98 грн. 59 коп.

ПАТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст. ст. 204, 207, 216, 526, 527, 530, 611, 627, 639, 1055 Цивільного кодексу України; ст. ст. 5, 10, 60, 179 ЦПК України при вирішенні справи та дослідженні наданих банком доказів.

На думку апелянта, судом зроблено необґрунтований висновок щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача пені та штрафу, оскільки ОСОБА_2 фактично уклав з банком кредитний договір в письмовій формі, перед цим ознайомившись з всіма істотними його умовами, про що свідчить особисто підписана заява позичальника.

Апелянт посилається, що оскільки відповідач був ознайомлений з умовами договору, особисто підписав його, то зобов'язання є таким, що має виконуватися, а в пунктах 1.5.20 та 1.5.25 визначено розмір пені та штрафу, тому сума 17353 грн. 61 коп. заборгованості з пені та 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1360 грн. 62 коп. - штраф (процентна складова) є такою, що належить до стягнення.

З огляду на такі доводи апеляційної скарги, ПАТ КБ «Приватбанк» просить змінити рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 червня 2013 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги банку в частині стягнення пені в сумі 17353 грн. 61 коп., а також штрафу - 500 грн., штрафу - 1360 грн., в решті рішення залишити без змін.

Судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга апелянта підлягає частковому задоволенню, а заочне рішення Шепетівського міськрайонного суду від 26 червня 2013 року скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу у позові з мотивів невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права - ст.ст. 256, 257, 261, ч. 1, 267, ч. 4 ЦК України, ст. 11, п. 11, п\п 7) Закону України „Про захист прав споживачів", ст.ст.213, 214 ЦПК України.

Відповідно до ст.ст. 256, 257, 261, ч. 1, 267, ч. 4 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 11, п. 11, п\п 7) Закону України № 1023-ХІІ „Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 року в редакції закону станом на 02.12.2006 року та 03.12.2007 року (дату укладення кредитного договору та обумовлену сторонами дату повернення кредиту з відсотками) кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" у пункті 31 Вищий суд зазначає, що суди при вирішенні таких спорів мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), то це положення застосовується і до додаткових вимог банку.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, в тому числі, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Судом встановлено, що відповідно до заяви позичальника hmsORX11470181 від 02.12.2006 року ОСОБА_2 отримав в Закритому акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» (перейменовано на Публічне акціонерне товариство) споживчий кредит в сумі 1870 гривень на строк 24 місяці до 02.12.2008 року зі сплатою відсотків у розмірі 1% на місяць відповідно до Умов надання банківського кредиту („Розстрочка") «Стандарт». У заяві позичальник ОСОБА_2 зазначив, що ознайомлений з Умовами кредитування і згоден, що його заява разом із банківськими Умовами буде складати кредитно-заставний договір.

Строк погашення споживчого кредиту та відсотків закінчився 02.12.2008 року і саме з цієї дати почався перебіг строку позовної давності кредитора для звернення до суду до боржника з вимогами про стягнення заборгованості та відсотків за кредитним договором.

Однак, ПАТ КБ „Приватбанк" звернулось до суду із позовом про стягнення споживчого кредиту лише 16 квітня 2013 року, хоч визначений ст.257 ЦК України трирічний строк позовної давності закінчився 02 грудня 2011 року.

Наведені обставини підтверджуються дослідженими доказами: копією паспорта ОСОБА_2 та копією заяви позичальника (а.с.8-9).

ОСОБА_2 отримав обумовлені договором кошти і використав їх, однак до цього часу суму кредиту та відсотки за користування ним банку не повернув.

Звертаючись до суду із позовом про стягнення заборгованості ПАТ КБ „Приватбанк" нарахував відповідачу ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 29 073,10 гривень, а саме: заборгованість по тілу кредиту в сумі 1870 гривень, заборгованість по відсотках за користування кредитом в сумі 7 001,51 гривень, заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 987,36 гривень, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань в сумі 17 353,61 гривень, штраф фіксовану частину в сумі 500 гривень, штраф, процентну складову в сумі 1 360,62 гривень.

При цьому на додаток до позовної заяви позивачем додано копію тексту банківських Умов кредитування пунктом 1.7.31 яких визначено, що строк позовної давності по вимогах банку про повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів, витрат банку по відповідних пунктах Умов складає 50 років.

Однак, з тексту Умов (а.с.10) вбачається, що ці умови розроблені і прийняті банком після 29 липня 2009 року, так як в них зазначено ліцензію банку, видану НБУ № 22 від 29.07.2009 року.

Тобто, із цими Умовами кредитування ОСОБА_2 на момент укладення кредитного договору 02 грудня 2006 року не міг бути ознайомлений і не ознайомлювався.

Позивачем суду не надано Умови кредитування ЗАТ КБ „Приватбанк" („Розстрочка") та (СТАНДАРТ), на які зроблено посилання у заяві позичальника, не надано доказів, які б підтвердили конкретні правила кредитування за цими умовами та що із ними (Умовами) позичальник ОСОБА_2 був ознайомлений і дає згоду як на такі умови кредитування, так і на збільшення строку позовної давності до 50 років.

При таких обставинах до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні строки позовної давності в три роки, які визначені цивільним Законом.

Частково задовольняючи позовні вимоги банку та стягуючи із відповідача ОСОБА_2 поза межами строків позовної давності заборгованість за кредитним договором та відсотках в загальній сумі 9 858,87 гривень та судовий збір в сумі 98,59 гривень, суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, ухвалив незаконне та необґрунтоване судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314-316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

В И Р І Ш И Л А:

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково, заочне рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 червня 2013 року скасувати.

У позові Публічному акціонерному товариству комерційний банк „Приватбанк" відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя: (підпис)

судді: (підписи)

Копія відповідає оригіналу:

Суддя апеляційного суду В.М. Харчук