Рішення № 33331200, 03.09.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року Справа № 925/1189/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого -судді Довганя К.І., при секретарі Сахно І.В. за участю прокурора Шевчук Н.В., представників: позивача Медведєв С.В. - за довіреністю, відповідача: Чирва І.М. - особисто, Ігнатенко В.М. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом прокурора Кам"янського району Черкаської області в інтересах держави в особі Кам"янської районної державної адміністрації до фермерського господарства "Чирви Івана Миколайовича" про розірвання договору, повернення земельної ділянки та стягнення 4475,55 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Прокурор Кам"янського району Черкаської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Кам"янської районної державної адміністрації з позовною заявою до відповідача про:

- розірвання договору оренди землі №3 від 06.04.2010 укладеного між Кам'янською районною державною адміністрацією в особі голови райдержадміністрації Зеленого В.Ф., з одного боку, та орендаря- фермерське господарство «Чирва Іван Миколайович», в особі Чирви І.М. діючого на підставі Статуту, за умовами якого в оренду останньому передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) площею 40,97 га вартістю 507 164,4 грн., земель не витребуваних земельних часток (паїв), які розташовані в адміністративних межах Телепинської сільської ради за межами населеного пункту;

- стягнення орендної плати за землю по вищевказаному правочину в сумі 4 475,55 грн.;

- повернення орендованої земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 40,97 га вартістю 507 164,4 грн., земель не витребуваних земельних часток (паїв), що розташовані в адміністративних межах Телепинської сільської ради за межами населеного пункту - законному орендодавцю - Кам'янській районній державній адміністрації.

В обґрунтування позову прокурор послався на те, що між Кам'янською районною державною адміністрацією в особі голови райдержадміністрації Зеленого В.Ф., з одного боку, та орендар фермерське господарство «Чирва Іван Миколайович», в особі Чирви І.М. діючого на підставі Статуту, укладено Договір оренди землі №3 від 06.04.2010 згідно якого в оренду ФГ «Чирва І.М.» передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) площею 40,97 га вартістю 507 164,4 грн., земель не витребуваних земельних часток (паїв), які розташовані в адміністративних межах Телепинської сільської ради за межами населеного пункту. Перевіркою встановлено, що в вищевказаному договорі оренди землі не зазначено вимог передбачених ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних ділянок (паїв)» щодо використання орендарем земельної ділянки на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, що є суттєвим порушенням вимог чинного законодавства в сфері земельних відносин. Тому, це є підставою для розірвання цього Договору. Наявність заборгованості у ФГ «Чирви І.М.» зі сплати орендної плати за договором оренди від 06.04.2010, який зареєстрований згідно чинного законодавства 29.04.2010 за №041078500002 свідчить про істотне порушення відповідачем у справі умов Договору. Вказане підтверджується листом Кам'янської ОМДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області від 15.07.2013 №429/3/15-019, у якому вказано, що станом на 01.07.2013 ФГ «Чирва І.М.» по вищевказаному правочину має заборгованість зі сплати орендної плати за землю, яка становить 4 475,55 грн., дата виникнення боргу 30.04.2013.

Також у заяві від 12.08.2013 р. прокурор вказав на те, що відповідач використовує земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) площею 40,97 га вартістю 507 164,4 грн., земель не витребуваних земельних часток (паїв), які розташовані в адміністративних межах Телепинської сільської ради за межами населеного пункту без виготовлення агрохімічного паспорту земельної ділянки, що є суттєвим порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідач у письмових відзивах на позов проти його задоволоення заперечив. Заперечення вмотивовані наступним:

- відповідач сплачує орендну плату своєчасно та навіть має переплату з цього платежу що підтверджується довідкою податкового органу;

- прокуратурою не зазначено, які саме зобов'язання та обов'язки які покладалися на відповідача, у відповідності до договору оренди землі, порушено. Не доведено не цільове використання земельної ділянки, знищення чи пошкодження земельної ділянки, погіршення корисних властивостей, або інші умови які перешкоджають використанню земельної ділянки, а тому посилання на ст. 36, 24, 25, 29, 32, ЗУ «Про оренду землі» є безпідставним;

- на поля де розташовані зазначені у спірному договорі земельні ділянки агрохімічні паспорти виготовлялися, що підтверджується довідкою від 21.08.2013 року ЧФ ДУ «Держгрунтохорона» від 21.08.2013 року № 343/02-04, і використання земельних ділянок проводиться з дотриманням земельного законодавства, при цьому кількісні та якісні характеристики земельних ділянок тільки покращуються;

- посилаючись на відсутність агрохімічного паспорту та на законодавство, що регулює спірні відносини прокуратурою не враховано, що агрохімічні паспорти мали бути передані власником користувачу при передачі земельної ділянки, або їх виготовлення має бути здійснене власником за рахунок коштів що надходять від оренди земельної ділянки, згідно п. п. 2, 3 Указу Президента України від 02.12.1995 року № 118/95 «Про суцільну паспортизацію земель, сільськогосподарського призначення», де зазначено - п. 2 у разі зміни власника чи користувача землі її паспортизація здійснюється в обов'язковому порядку незалежно від часу останнього обстеження; п. З Агрохімічне обстеження земель сільськогосподарського призначення здійснюється за рахунок коштів, що надходять від плати за землю, яка зараховується на спеціальні бюджетні рахунки сільської, селищної, міської Рад, на території яких знаходяться земельні ділянки, а також з інших джерел;

- п.3.5 наказу М міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.10.2011 року № 536, «Про затвердження Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки», де зазначено - наявність агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки є обов'язковою при передачі земельних ділянок у власність, користування, наданні дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару грунту) земельної ділянки, консервації та рекультивації земель і в інших випадках, передбачених законодавством.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, вказаних у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, встановив наступне:

06.04.2010 між Кам'янською районною державною адміністрацією в особі голови райдержадміністрації Зеленого В.Ф., з одного боку, та орендарем фермерського господарства «Чирва Іван Миколайович», в особі Чирви І.М. діючого на підставі Статуту, укладено Договір оренди землі №3.

Згідно п.п. 1., 2. договору в оренду ФГ «Чирва І.М.» передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) площею 40,97 га вартістю 507 164,4 грн., земель не витребуваних земельних часток (паїв), які розташовані в адміністративних межах Телепинської сільської ради за межами населеного пункту.

Згідно п. п. 9-13 Договору орендна плата повинна вноситися орендарем у грошовій формі у розмірі 15 214,93 грн. в рік, що складає 3 % від нормативної грошової оцінки, яка вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Згідно п.п. 8. строк його дії договору до 01.01.2030р.

Згідно п. 35 Договору - дія договору припиняється шляхом його розірвання на підставі рішення суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.

Зазначений договір зареєстровано 29.04.2010 у Кам'янському відділу регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» за №041078500002. Терміном дії договору 20 років.

Вказана земельна ділянка згідно акту прийому - передачі від 06.04.2010 передана орендарю ФГ «Чирви І.М.» Зауважень щодо стану земельних ділянок та недоліків, які могли б перешкоджати ефективному її використанню за цільовим призначенням, під час прийому - передачі, не виявлено.

Відповідно довідки від 02.09.2013 р. №1305/23-16-15-020, виданої Кам'янською об'єднаною державною податковою інспекцією за 12 місяців 2012 р. та січень-липень 2013 р. відповідач сплатив до бюджету орендну плату за договором оренди землі від 06.04.2010р. №3 46,8 тис. грн., заборгованість з цього платежу відсутня. Крім того за відповідачем рахується переплата з орендної плати за цим договором в сумі 21,9 тис. грн.

Ст. 84 Земельного кодексу України, що діяла на момент укладення спірного договору, визначено, що в державній власності перебувають усі землі України, за винятком комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається та реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів АРК, Київської та Севастопольської міської Ради, районних державних адміністрацій у відповідності до закону.

Згідно зі ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, що діяв на момент укладення спірного договору визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно ст. 93 Земельного кодексу України - право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Стаття 13 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).

Статтею 206 Земельного кодексу України зазначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; додержуватися вимог законодавств про охорону довкілля; своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Ст.. ст.. 24, 25 Закону України «Про оренду землі» містять наступні приписи.

Орендодавець має право вимагати від орендаря:

- використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди;

- дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил;

- дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються;

своєчасного внесення орендної плати.

Орендодавець зобов'язаний:

- передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди;

- при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки;

- не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою;

- відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов'язані з поліпшенням стану об'єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця;

- попередити орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об'єкта оренди.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого надавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Орендар земельної ділянки має право:

- самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі;

- за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження;

- отримувати продукцію і доходи;

- здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Орендар земельної ділянки зобов'язаний:

- приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;

- виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;

- дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

- у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

Окрім того, згідно вимог ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних ділянок (паїв)», нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Відповідно до згаданої ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних ділянок (паїв)», сільські, селищні, міські ради чи районні державні адміністрації виступають орендодавцями невитребуваних земельних часток (паїв).

Відповідно до статей 651, 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

.Відповідно ст. 143 Земельного Кодексу України Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Постанова пленуму ВГСУ від 17 травня 2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» містить наступні приписи:

П. 2.20. У вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

П. 2.21. У разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України "Про оренду землі".

П. 2.22. Розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Ст. ст. 33, 34, 35 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оцінивши доводи прокурора, позивача та відповідача, виходячи з фактичних обставин справи та приписів наведеного вище законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Прокурором не подано суду доказів неналежного виконання відповідачем умов спірного договору щодо своєчасного та повного проведення оплати оренди землі. Таке твердження спростовується належним доказом, а саме довідкою податкового органу, відповідно до якої у відповідача відсутня заборгованість з орендної плати за спірним договором.

Не може бути підставою для розірвання договору відсутність агрохімічного паспорту на орендовану земельну ділянку, оскільки відповідно до умов договору та названого вище законодавства обов'язок виготовлення агрохімічного паспорту покладається на власника земельної ділянки та здійснюється за рахунок за рахунок коштів, що надходять від плати за землю, яка зараховується на спеціальні бюджетні рахунки сільської, селищної, міської Рад, на території яких знаходяться земельні ділянки, а також з інших джерел.

Також не може бути підставою для розірвання спірного договору відсутність у його тексті посилань на ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних ділянок (паїв)» щодо використання орендарем земельної ділянки на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, оскільки такої вимоги не містять ст. 651,652 ЦК України ст.. ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та ст. 143 Земельного Кодексу України.

Таким чином, прокурор та позивач не навели суду належних доказів істотного порушення відповідачем умов спірного договору, які можуть бути підставою для його розірвання та відповідно наявності заборгованості з орендної плати, яку він просить стягнути з відповідача .

За таких обставин позов прокурора Кам"янського району Черкаської області в інтересах держави задоволенню не підлягає.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат у даній справі, то суд виходить із наступного.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України. Згідно п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлений в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір встановлений в розмірі 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Постанова пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" містить наступні приписи відповідно п. 4.6. Приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

З даним позовом до суду звернувся прокурор. Заявлено дві позовні вимоги, а саме майнового та не майнового характеру. Позивачем за даним позовом прокурор визначив Кам"янську районну державну адміністрацію.

Оскільки суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та відмовляє у позові прокурору, то вважає за необхідне стягнути з Кам"янської районної державної адміністрації судовий збір до бюджету за розгляд немайнової вимоги в сумі 1147, 00 грн.. за розгляд майнової вимоги 1720,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд :

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Стягнути з Кам"янської районної державної адміністрації, вул. Пушкіна, 45, м. Кам'янка, Черкаської області, ідентифікаційний код 04061205 - 2867,50 грн. судового збору в доход Державного бюджету України через Кам'янську міжрайонну державну податкову інспекцію (вул. Декабристів, 2, м. Кам'янка, Черкаської області, 20800) для зарахування на реєстраційний рахунок №31213206783002, отримувач - УДКСУ у м. Черкасах Черкаської області, код - 38031150, банк - ГУДКСУ у Черкаській області, МФО - 854018, код бюджетної класифікації - 22030001 за розгляд справи в господарському суді Черкаської області.

Це рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06.09.2013р.

Суддя К.І.Довгань