Рішення № 33331146, 02.09.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2013 р. Справа № 914/2344/13

За позовом: Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Львівської міської ради, м. Львів

про: демонтаж самочинно встановленого літнього майданчика,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

позивача: не з'явився,

до відповідача: не з'явився,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Шмотолоха О.П. - дов. №1.7.вих-97 від 27.08.2012 року.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про демонтаж самочинно встановленого літнього майданчика. Ухвалою від 14.06.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.07.2013р. Ухвалою господарського суду Львівської області від 02.07.2013 р. розгляд справи відкладено на 16.07.2013 р.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 31.07.2013 р. за клопотанням представника позивача продовжувався строк розгляду справи з 15.08.2013 р. на 15 календарних днів, розгляд справи відкладено на 02.09.2013 р.

В судове засідання 02.09.2012 р. представник позивача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

В судове засідання 02.09.2013 р. представник відповідача не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, поштові відправлення ухвал суду надісланих судом за адресою: АДРЕСА_1 повернулись з відміткою: «За закінченням терміну зберігання».

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Господарським судом Львівської області встановлено, що ухвали про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи надсилалися місцевим господарським судом на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, а саме: АДРЕСА_1 повернулось з відміткою: «За закінченням терміну зберігання».

Таким чином, судом вжито усі передбачені дії і дотримано встановлені вимоги щодо належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового розгляду даної справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 02.09.2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

16 травня 2013 року працівниками відділу соціально-економічного розвитку Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради виявлено, що відповідачем -фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 самочинно встановлено літній майданчик біля об"єкту ресторанного господарства за адресою: АДРЕСА_2, про що складено акт. Дозвіл на встановлення літнього майданчика управлінням архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради відповідачеві не видавався.

Частинами 1, 4 статті 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Відповідно до пункту 10 статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та пункту 1.3. Порядку отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м.Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №2452 від 05.03.2009р. (надалі -порядок) (з наступними змінами і доповненнями), дозволи на встановлення літніх майданчиків видає управління архітектури департаменту містобудування (Львівської міської ради) на підставі позитивних висновків комісії з видачі дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків.

Відкритий літній майданчик - стаціонарний або тимчасовий (щоденного демонтажу) пункт ресторанного господарства, який розташовується виключно біля стаціонарного закладу (ресторану, кафе, бару, їдальні) у теплий період року з 1 квітня по 1 листопада і не має закритого приміщення для тимчасового перебування людей.

Згідно із ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов"язків є, зокрема, договори та інші правочини, акти цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов"язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Нормами ч.1 ст.13 ЦК України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов"язковими до виконання на відповідній території. Згідно з ч.1 ст.73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов"язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об"єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи, організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.

Згідно п.п.6.4., 6.4.1 "Порядку отримання дозволів на встановлення літніх майданчиків у м.Львові біля об"єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності", самочинно встановлені літні майданчики підлягають демонтажу.

Згідно п. 3.8.7. "Правил благоустрою і утримання території м.Львова", затверджених ухвалою Львівської міської ради №816 від 26.10.2000 р., самовільно встановлені споруди побутово-торговельного призначення і спеціальні конструкції зовнішньої реклами, після закінчення терміну дії дозволу повинні бути демонтовані без нагадування, або перереєстровані не пізніше 20 днів після закінчення терміну дії дозволу, після цього терміну вони вважаються самовільно встановленими. В силу п.3.8.8 Правил, самовільно встановлені споруди побутово-торговельного призначення підлягають примусовому демонтажу. Примусовий демонтаж самовільно встановлених побутово-торговельних споруд здійснюють житлово-комунальні органи районних адміністрацій за розпорядженнями голів районних адміністрацій (п.3.8.9 Правил).

17.05.2013 р. головою Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради було прийняте розпорядження за №227 "Про демонтаж самочинно встановленого літнього майданчика на АДРЕСА_2 та зобов"язано відповідача демонтувати самочинно встановлений літній майданчик за вказаною адресою в термін до 03.06.2013р. Вказане розпорядження відповідач отримав 17.05.2011р., про що свідчить підпис відповідача на його звороті. Дане розпорядження не скасовано, доказів визнання його нечинним суду не надано.

29.05.2013 р. комісією у складі працівників відділу соціально-економічного розвитку районної адміністрації та представника КП "Адміністративно-технічне управління" виявлено, що відповідачем літній майданчик не демонтовано, що підтверджується актом від 29.05.2013 р. (долучено до матеріалів справи).

Пунктом 4.1 Порядку визначено, що контроль за дотриманням цього порядку здійснюють районні адміністрації за місцем знаходження літнього майданчика.

Згідно з пунктом 4.2.3 Порядку демонтажу підлягають самочинно встановлені майданчики. Районні адміністрації забезпечують демонтаж літніх майданчиків на підставі рішення суду.

Відповідач в добровільному порядку розпорядження Шевченківської районної адміністрації не виконав. Доказів зворотнього суду не надано.

Згідно із ч. ч. 3, 4 ст. 11 ЦК України, зобов'язання, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, актів органів місцевого самоврядування. Згідно зі ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, законами України. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим -також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно п.6.2 "Порядку отримання дозволів на встановлення літніх майданчиків у м.Львові біля об"єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності", районні адміністрації звертаються до суду з позовами про демонтаж літніх майданчиків та забезпечують їх демонтаж на підставі рішення суду.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За самочинне встановлення відкритих літніх майданчиків на АДРЕСА_2, постановою №24/2 від 25.07.2013 р. адміністративною комісією при Шевченківській районній адміністрації Львівської міської ради на відповідача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 1700,00 грн. Суду не подано доказів оскарження такої відповідачем.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладені обставини, позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню, літній майданчик підлягає демонтажу.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1, 10, 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 1.3., 3.4., 6.4. Порядку отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м. Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №2452 від 05.03.2009р та ст.ст. 1, 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Зобов"язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) демонтувати самочинно встановлений літній майданчик за адресою: АДРЕСА_2.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради (адреса: 79058, м. Львів, вул. Липинського,11 ідентифікаційний код 04056115) 1 147,00 грн.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.09.2013 р.

Суддя Долінська О.З.