Рішення № 33331107, 29.08.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2013 р. Справа № 911/2359/13

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху Українидо Державного авіаційного підприємства «Україна»про стягнення 40 310, 29 грн.за участю представників:

позивача:Бохан О.Г.відповідача:Семиполець О.В.

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 40 310, 29 грн. за угодами № 45/1-12 від 18.04.2012 р. та № 45/1/2-13 від 27.03.2013 р. про надання аеронавігаційного обслуговування, з яких: 37 682, 65 грн. - основного боргу, 1 831, 62 грн. - пені та 796, 02 грн. - 10% річних - відповідно до угоди № 45/1-12 та 3% річних - відповідно до угоди № 45/1/2-13.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за наданні послуги.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.06.2013 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 05.07.2013 р.

03.07.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про визнання позову № 01-26/908 від 03.07.2013 р. (вх. № 14512 від 03.07.2013 р.), у якій останній повністю визнає заявлені позивачем вимоги.

До господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист № 1.2.6-90 від 04.07.2013 р. (вх. № 14650 від 04.07.2013 р.), до якого долучено витребувані судом документи.

У судовому засіданні 05.07.2013 р. представник позивача надав суду документи по справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.07.2013 р., за клопотанням представника позивача, продовжено строк вирішення спору у справі № 911/2359/13 на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 05.07.2013 р. судом, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалася перерва до 29.08.2013 р.

Присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні в усному порядку позов визнав у повному обсязі.

У судовому засіданні 29.08.2013 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України та Державним авіаційним підприємством «Україна» були укладені угоди № 45/1-12 від 18.04.2012 р. (далі - угода 1) та № 45/1/2-13 від 27.03.2013 р. (далі - угода 2) про надання аеронавігаційного обслуговування, за умовами яких відповідач замовляє і зобов'язується оплатити, а позивач у порядку та на умовах, визначених угодами, бере зобов'язання надати послуги, а саме:

- послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден (п.1.1 угоди 1);

- послуги щодо експлуатування аеропортів (крім транспортного обробляння вантажів), послуги щодо керування повітряним рухом та інші послуги, суміжні з повітряним перевезенням (послуги з аеронавігаційного обслуговування (п.1.1 угоди 2);

Згідно з п. 2.1 угоди 1 позивач повинен надати відповідачу послуги, якість яких повністю відповідає всім вимогам «Положення про організацію, виконання та забезпечення повітряних перевезень вищих посадових осіб», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.99 р. № 1784-52 та «Положення про організацію повітряних перевезень літерними та підконтрольними рейсами», затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 24.12.96 № 415.

Відповідно до п. 2.1 угоди 2 позивач повинен надати відповідачу послуги, якість яких повністю відповідає всім вимогам нормативно-правових документів, що регламентують польоти повітряних суден в цивільній авіації України.

Пунктом 4.1 угоди 1 та 2 передбачено розмір ставок плати за послуги з організації повітряного руху на маршруті і плата за послуги з організації повітряного руху на підході та в районі аеродрому встановлено законодавством.

Згідно з 4.2 угоди 1 та 2 нарахування позивачем плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування здійснюється щомісяця.

Відповідно до п. 4.3 угод 1 та 2 розрахунки розміру плати за аеронавігаційне обслуговування проводяться у порядку та за одиничними ставками плати за АНО згідно з додатком 1 до угоди.

Пунктом 4.4 угоди 1 та 2 реєстр виконаних польотів, рахунки-фактури для внутрішніх та міжнародних рейсів за значенням прирівняні до акта наданих та фактично одержаних аеронавігаційних послуг і є підставою для взаємних розрахунків між відповідачем і позивачем.

У відповідності до п. 4.6 угоди 1 та 2 строк, у межах якого має бути сплачений рахунок-фактура, складає десять робочих днів починаючи з дня отримання його відповідачем. У разі отримання рахунка-фактури у неробочий день перебіг зазначеного строку починається з першого робочого дня. Рахунок-фактура та реєстр польотів до нього надсилаються позивачем рекомендованим листом на поштову адресу відповідача, вказану у Розділі 11 угоди.

Згідно з п. 4.7 угоди 1 та 2 грошові кошти переказуються відповідачем на банківський рахунок позивача вказаний у рахунку-фактурі. Оплата вважається такою, що відбулася, лише у день зарахування коштів на рахунок позивача.

Відповідно до п. 4.8 угоди 1 та 2 оплату рахунків-фактур, виставлених позивачем, відповідач здійснює в національній валюті України за курсом, який встановлено Національним банком України (НБУ) на день виставлення рахунка- фактури.

Пунктом 4.9 угоди 1 та 2 встановлено, що платіжний документ відповідача має містити посилання на номер і дату рахунка-фактури, а також номер і дату цієї угоди. У випадку порушення зазначених вимог позивач має має право самостійно визначати приналежність отриманих коштів та, відповідно, обліковувати їх.

Згідно з п. 6.1 угоди 1 та 2 за будь-який не сплачений у визначений строк рахунок-фактуру позивач нараховує, а відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується, від суми боргу за кожен календарний день прострочення. Пеня за несвоєчасну оплату суми боргу нараховується позивачем та вказується у рахунку-фактурі чи у графіку платежів, або надсилається окремим рахунком-фактурою.

Відповідно до п. 6.3 угоди 1 сторона, яка прострочила виконання грошового зобов'язання, зобов'язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні проценти) за весь час прострочення, а також десять процентів річних від простроченої суми.

Пунктом 6.3 угоди 2 передбачено, що сторона, яка прострочила виконання грошового зобов'язання, зобов'язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні проценти) за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

У відповідності до п. 6.4 угоди 1 обов'язок відповідача щодо сплати пені, інфляційних процентів та десяти процентів річних виникає зі спливом строку на оскарження рахунка фактури. Зазначений строк не впливає на періоди, за які нараховується пеня, проценти річні, інфляційні проценти. При цьому, зазначення розміру до сплати інфляційних процентів та десяти процентів річних у рахунку-фактурі або у графіку платежів, або в окремому рахунку-фактурі є вимогою позивача про сплату, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з п.6.4 угоди 2 обов'язок відповідача щодо сплати пені, інфляційних процентів та трьох процентів річних виникає зі спливом строку на оскарження рахунка фактури. Зазначений строк не впливає на періоди, за які нараховується пеня, проценти річні, інфляційні проценти. При цьому, зазначення розміру до сплати інфляційних процентів та трьох процентів річних у рахунку-фактурі або у графіку платежів, або в окремому рахунку-фактурі є вимогою позивача про сплату, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 9.1 угоди 1 набуває чинності з дати її підписання сторонами і діє до 31 грудня 2012 року та виконання сторонами свої зобов'язань в частині оплати у повному обсязі, але поширюється на взаємовідносини сторін, починаючи з 01.01.2012 року, враховуючи ч. 3 ст. 631 Цивільного Кодексу України.

Пунктом п. 9.1 угоди 2 передбачено, що угода набуває чинності з дати її підписання сторонами і діє до 31 грудня 2013 року та виконання сторонами свої зобов'язань в частині оплати у повному обсязі, але поширюється на взаємовідносини сторін, починаючи з 1 січня 2013 року, враховуючи ч. 3 ст. 631 Цивільного Кодексу України.

На виконання умов угоди № 45/1-12 від 18.04.2012 р. та угоди № 45/1/2-13 від 27.03.2013 р. за наданні послуги з аеронавігаційного обслуговування, були виставлені відповідачу рахунки-фактури № 1458 від 03.01.2013 р., № 66 від 05.02.2013 р. та № 157 від 05.03.2013 р. та реєстри виконаних польотів до них на загальну суму 37 682, 65 грн.

Відповідачем вищезазначені рахунки-фактури та реєстри виконаних польотів до них були отриманні 10.01.2013 р., 09.02.2013 р. та 12.03.2013 р., що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення від 10.01.2013 р., 09.02.2013 р. та 12.03.2013 р.

Крім цього, позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури № 1161 від 05.10.2012 р., № 1256 від 06.11.2012 р., № 1419 від 21.12.2012 р., № 1514 від 11.01.2013 р. та № 232 від 03.04.2013 р. на сплату коштів за несвоєчасне виконання останнім грошового зобов'язання.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за вищезазначеними рахунками не розрахувався, що і стало підставою для звернення останнього з позовом до суду.

Жодних доказів виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за наданні послуги суду не надано.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимога позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладених між сторонами угод, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками вони є угодами про надання послуг, а тому до них застосовуються положення законодавства про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 37 682, 65 грн. основного боргу за наданні послуги з аеронавігаційного обслуговування є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 6.1 угоди 1 та 2 просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується, за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає - 1 831, 62 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Враховуючи те, що пеня, яка нараховувалась за несвоєчасну оплату боргу була вказана в рахунках-фактури, які відповідачем були підписані та в подальшому не оскарженні, у порядку передбаченому п. 6.4 угоди 1 та 2, здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вказаним вимогам законодавства та умовам угоди 1 та 2, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за надані послуги в строк встановлений угодами 1 та 2, позивач просить суд стягнути з відповідача 10% річних - відповідно до угоди № 45/1-12 від 18.04.2012 р. у розмірі 592, 54 грн. та 3% річних відповідно до угоди № 45/1/2-13 від 27.03.2013 р. у розмірі 203, 46 грн. з простроченої суми виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.3 угоди 1 передбачено, що сторона, яка прострочила виконання грошового зобов'язання, повинна сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні проценти) за весь час прострочення, а також десять процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 6.3 угоди 2 передбачено, що сторона, яка прострочила виконання грошового зобов'язання, повинна сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні проценти) за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Пунктом 6.4 угоди 1 встановлено, що обов'язок відповідача щодо сплати пені, інфляційних процентів та десяти процентів річних виникає зі спливом строку на оскарження рахунка фактури. Зазначений строк не впливає на періоди, за які нараховується пеня, проценти річні, інфляційні проценти. При цьому, зазначення розміру до сплати інфляційних процентів та десяти процентів річних у рахунку-фактурі або у графіку платежів, або в окремому рахунку-фактурі є вимогою позивача про сплату, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з п.6.4 угоди 2 обов'язок відповідача щодо сплати пені, інфляційних процентів та трьох процентів річних виникає зі спливом строку на оскарження рахунка фактури. Зазначений строк не впливає на періоди, за які нараховується пеня, проценти річні, інфляційні проценти. При цьому, зазначення розміру до сплати інфляційних процентів та трьох процентів річних у рахунку-фактурі або у графіку платежів, або в окремому рахунку-фактурі є вимогою позивача про сплату, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно розрахунку позивача 10% річних за угодою 1 з простроченої суми боргу за період з 25.09.2012 р. по 15.05.2013 р. складає 592, 54 грн. та 3% річних за угодою 2 з простроченої суми боргу за період з 23.02.2013 р. по 15.05.2013 р. складає 203, 46 грн., що в сумі дорівнює 796,02 грн.

З огляду на те, що відповідачем були підписанні рахунки-фактури, в яких були вказані суми боргу по процентам річних і які в подальшому відповідачем не оскарженні, у порядку передбаченому п. 6.4 угоди 1 та 2, здійснений позивачем розрахунок процентів річних відповідає вказаним вимогам законодавства та умовам угоди 1 та 2, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Крім того, відповідач у надісланому до суду клопотанні № 01-26/908 від 03.07.2013 р. (вх. № 14512 від 03.07.2013 р.) повністю визнав існуючий борг перед позивачем на загальну суму 40 310, 29 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За таких обставин, з урахуванням того, що дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за угодами № 45/1-12 від 18.04.2012 р. та № 45/1/2-13 від 27.03.2013 р. підлягають задоволенню у розмірі 40 015, 87 грн., з яких: 37 682, 65 грн. - основного боргу, 1 831, 62 грн. - пені та 796, 02 грн. - процентів річних.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача то судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Державного підприємства обслуговування повітряного руху України задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного авіаційного підприємства «Україна» (08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Київський шлях, будинок 2, ідентифікаційний код - 25196197) на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (08307, Київська область, місто Бориспіль, Аеропорт, ідентифікаційний код - 19477064) 37 682 (тридцять сім тисяч шістсот вісімдесят дві ) грн. 65 коп. - основного боргу, 1 831 (одна тисяча вісімсот тридцять одна) грн. 62 коп. - пені, 796 (сімсот дев'яносто шість) грн. 02 коп. - процентів річних та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 04.09.2013 р.

Суддя Т.В. Лутак