Рішення № 33330932, 06.09.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2013 р. Справа № 18/1990/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані" (вул. Івана Кудрі, буд. 18, кв. 10, м. Київ, 01042)

до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія"Автомобільні дороги України" (вул. Куйбишева, буд. 22-А, м. Полтава, 36024)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"(вул. Горького, буд. 51, м. Київ, 03680).

про стягнення 2277838,92 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача: Вардамацька О. О.

від відповідача: Омельченко М. А.

від третьої особи: не з'явився

Розглядається позовна заява про стягнення 2277838,92 грн., у тому числі 1558516,88 грн. основного боргу згідно договору поставки № 4Т-П від 29.04.2009р., 359861,07 грн. - неустойки, 131322,15 грн. - 3% річних, 228138,82 грн. - інфляційних.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує посилаючись на те, що за умовами договору факт поставки товару підтверджується актом прийому передачі; посилання позивача на накладні рахунки, довіреності, акт звірки розрахунків, не свідчать про постачання спірних товарів саме виконання умов договору, оскільки дані документи не мають посилань на даний договір; поставка була позадоговірною (т.3 а.с.15-20).

Відповідачем надана заява про застосування строку позовної давності та наслідки її спливу до правовідносин, що виникли на підставі видаткових накладних № 241 від 13.05.2009 p.; № 254 від 20.05.2009 p.; № 291 від 12.06.2009 p.; № 306 від 23.06.2009 p.; № 370 від 14.09.2009 р., № 373 від 17.09.2009 р., а також щодо стягнення неустойки (пені) (т.1 а.с.100, т.3 а.с.10-13).

Третя особа пояснень по суті спору суду не надала. Про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 21.08.2013р. (т.3 а.с.151).

В судовому засіданні 06.09.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

29.04.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (замовник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані" (постачальник) та Дочірнім підприємством "Полтавський облавтодор" (отримувач), на підставі рішення Тендерного комітету ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" укладений договір поставки № 4Т-П (надалі - Договір), (т. 1, а. с. 13-17).

Відповідно до умов п.1.1 договору, постачальник прийняв на себе зобов'язання поставити, а отримувач - платник прийняти і оплатити відповідно до проведеної замовником процедури закупівлі згідно з положенням «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» в порядку і на умовах, визначених цим договором фарбу для розмічання доріг та склокульки (далі-товар), марка і кількість яких визначається в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Договором визначена загальна сума вартості товару 18023000,00 грн. у т. ч. ПДВ, порядок та строки поставки товару, кількість та якість товару, порядок оплати, відповідальність сторін та інші умови, які необхідні для даного виду договорів.

В специфікації № 1 від 29.04.2009 р. до Договору сторони узгодили найменування товару (фарба Cleanosol high solid RM 1-TRAFFIC та склокульки), його кількість та вартість (т. 1, а. с. 22).

Сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 31.12.2009 року та додаткову угоду № 2 від 31.03.2010 року до договору № 4Т-П від 29.04.2009 року, в яких сторони збільшили строк дії договору та загальну суму договору (т.1 а.с.18-20).

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару (фарба Cleanosol high solid RM 1-TRAFFIC та склокульки) відповідачу на загальну суму 3088516,88 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується накладними на реалізацію товарно-матеріальних цінностей № 241 від 13.05.2009 p.; № 254 від 20.05.2009 p.; № 291 від 12.06.2009 p.; № 306 від 23.06.2009 p.; № 339 від 21.07.2009 p.; № 370 від 14.09.2009 р., № 373 від 17.09.2009 р.; № 377 від 15.10.2009 р.; № 435 від 21.05.2010 р. та довіреностями відповідача на підставі яких його представниками отриманий товар (т.1, а. с. 23-38), податковими накладними № 203 від 13.05.2009 р.; № 216 від 20.05.2009 р.; № 255 від 12.06.2009 р.; № 270 від 23.06.2009 р.; № 303 від 21.07.2009 р.; № 334 від 14.09.2009 р.; № 337 від 17.09.2009 р.; № 341 від 15.10.2009 р.; № 39 від 21.05.2010 р. (т.1, а. с . 39-47).

Відповідно до п. 6.1 Договору отримувач здійснює оплату за поставлену продукцію в гривнях за банківськими реквізитами постачальника в термін 30 банківських днів із дати поставки.

Відповідач за одержаний товар розрахувався частково у сумі 1530000,00 грн., а саме 80000,00 грн. сплачено 04.09.2009 р. (підстава платежу - рахунок № 295 від 20.07.2009 р.); 1000000,00 грн. сплачено 24.02.2010 р. (підстава платежу - рахунок № 329 від 15.10.2009 р.); 450000,00 грн. сплачено 14.04.2010 р. (підстава платежу - рахунок № 329 від 13.04.2010 р.) що підтверджується копіями банківських виписок та довідкою ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" № 56-3-1-00/430 від 20.06.2012 р. (т. 1, а. с. 57, 62-64).

Вказані оплати правомірно зараховані позивачем згідно призначення платежу, вказаного в платіжних дорученнях, та на оплату попередніх рахунків в хронологічному порядку їх виставлення, оскільки сплачен сума перевищувала визначену в рахунках, призначення платежу - "рахунок № 329 від 13.04.2010 р." є некоректним, оскілький такий рахунок не існує.

Отже, оплаченим є товар поставлений за накладними № 241 від 13.05.2009 p., № 339 від 21.07.2009 p., № 377 від 15.10.2009 р. та частково № 254 від 20.05.2009 p. - на суму 299633,28 грн. (пояснення позивача - т.1 а.с.60-61).

Заборгованість у сумі 1558516,88 грн. за одержаний товар, поставлений згідно з договором, відповідачем не сплачено.

Сторонами складений та підписаний акт звіряння розрахунків № 423 від 25.04.2012р., в якому підтверджено вартість поставленого товару, суми оплати та заборгованість відповідача 1558516,88 грн. (т.1 а.с.90).

Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Посилання відповідача на те, що спірні поставки були поза межами договору, судом відхиляється, оскільки визначений в накладних товар (фарба Cleanosol high solid RM 1-TRAFFIC та склокульки) повністю співпадає з предметом поставки, вказаному у п. 1.1 договору та узгодженому сторонами у специфікації № 1 до Договору (т.1 а.с.22).

Згідно до додаткової угоди № 2 строк дії Договору продовжений до 01.06.2010р. (т.1 а.с.20). Поставка спірного товару відбувалася протягом дії договору.

В податкових накладних № 203 від 13.05.2009 р.; № 216 від 20.05.2009 р.; № 255 від 12.06.2009 р.; № 270 від 23.06.2009 р.; № 303 від 21.07.2009 р.; № 334 від 14.09.2009 р.; № 337 від 17.09.2009 р.; № 341 від 15.10.2009 р.; № 39 від 21.05.2010 р., виданих на спірні поставки міститься посилання на договір № 4Т-П від 29.04.2009р.

В порядку ст.4-3, ст.33 ГПК України відповідач не надав суду жодних доказів в підтвердження своїх заперечень в цій частині.

Відсутність у накладних посилання на договір не є само по собі підставою для твердження про бездоговірну поставку, оскільки таке твердження спростовується сукупністю інших доказів по справі.

В постанові Вищого господарського суду України від 21.05.2013р., прийнятої за результатом касаційного перегляду судових рішень по даній справі, також констатовано, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що правовідносини сторін виникли на підставі договору № 4Т-П від 29.04.2009р. є правомірними (т.2 а.с.119).

При первісному розгляді справи позов в частині стягнення основного боргу, річних та інфляційних було задоволено. При цьому суди відхилили заяву про застосування позовної давності з мотивів вчинення відповідачем дій по визнанню боргу шляхом підписання акту звірки розрахунків. Постановою Вищого господарського суду України від 21.05.2013р., прийнятої за результатом касаційного перегляду, вказані рішення були скасовані.

При цьому в постанові колегія суддів касаційної інстанції визнала помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що обов'язок відповідача оплатити отриманий ним товар, виникає лише після звернення позивача, як продавця, з вимогою про виконання зобов'язання здійснити оплату товару, та отримання даної вимоги відповідачем, посилаючись при цьому на положення частини 2 ст. 530 ЦК України. В постанові також зазначено, що суди попередніх інстанцій встановлюючи обставини справи обмежилися лише констатуванням фактів щодо поставки товару, його часткової оплати та порушення відповідачем своїх зобов'язань з оплати всієї поставленої продукції, без встановлення обставин справи щодо моменту коли у позивача виникло право вимагати оплати поставленого товару. Судам для повного і об'єктивного розгляду справи необхідно було встановити початок перебігу строку позовної давності відносно кожної поставки товару, з урахуванням чого перевірити правильність нарахування інфляційних та 3% річних, що також свідчить про неповне з'ясування всіх обставин у справі.

На виконання вказівок, викладених в постанові Вищого господарського суду України від 21.05.2013р., господарським судом встановлено також наступне.

Відповідно до п. 6.1 Договору отримувач здійснює оплату за поставлену продукцію в гривнях за банківськими реквізитами постачальника в термін 30 банківських днів із дати поставки.

В постанові Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями" від 03.12.2003 N 514 зазначено, що банківський день - це робочий день банку в тому місці, в якому повинна виконуватися дія, передбачена Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Факт поставки товару відповідачу на загальну суму 3088516,88 грн. (з урахуванням ПДВ) підтверджується двостороннє підписаними накладними на реалізацію товарно-матеріальних цінностей № 241 від 13.05.2009 p.; № 254 від 20.05.2009 p.; № 291 від 12.06.2009 p.; № 306 від 23.06.2009 p.; № 339 від 21.07.2009 p.; № 370 від 14.09.2009 р., № 373 від 17.09.2009 р.; № 377 від 15.10.2009 р.; № 435 від 21.05.2010 р. та довіреностями відповідача, на підставі яких його представником отриманий товар (т. 1, а. с. 23-38), податковими накладними № 203 від 13.05.2009 р.; № 216 від 20.05.2009 р.; № 255 від 12.06.2009 р.; № 270 від 23.06.2009 р.; № 303 від 21.07.2009 р.; № 334 від 14.09.2009 р.; № 337 від 17.09.2009 р.; № 341 від 15.10.2009 р.; № 39 від 21.05.2010 р. (т. 1, а.с.39-47).

Дані документи відповідають ознакам первинного бухгалтерського документу, встановленим ст.1 та ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідач товар прийняв та провів часткову оплату за нього у сумі 1530000,00 грн.

Факт отримання товару відповідачем не заперечується. Доказів відмови або повернення товару відповідач в порядку ст.4-3, ст.33 ГПК України суду не надав.

Посилання відповідача на те, що дата поставки товару повинна була визначатися за умовами п. 3.5 договору за актом приймання-передачі, який сторонами не складався, не є підставою для несплати заборгованості за товар, оскільки за п. 6.1 Договору отримувач здійснює оплату за поставлену продукцію в термін 30 банківських днів із дати поставки. Фактична дата поставки підтверджена сторонами у двостороннє підписаних накладних, за якими позивач передав, а відповідач прийняв спірний товар.

Жодних доказів в підтвердження інших дат поставки товару відповідач в порядку ст.4-3, ст.33 ГПК України суду не надав.

Відсутність окремого акту приймання-передачі товару не є підставою вважати, що строк оплати не настав, оскільки за умовами п. 6.1 термін оплати обраховується із дати фактичної поставки товару, а не з дати підписання акту. Фактична дата поставки, як було встановлено вище судом підтверджена накладними і не спростована відповідачем.

Крім того, в постанові Вищого господарського суду України від 21.05.2013р. по даній справі, зазначено, що є помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що обов'язок відповідача оплатити отриманий ним товар, виникає лише після звернення позивача, як продавця, з вимогою про виконання зобов'язання здійснити оплату товару, та отримання даної вимоги відповідачем, посилаючись при цьому на положення частини 2 ст. 530 ЦК України, оскільки загальні положення частини 2 ст. 530 ЦК України не можуть бути застосовані в даному випадку до спірних правовідносин сторін, так як термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права ст. 692 ЦК України та умовами Договору поставки, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Відповідно до ч.1 ст.111 12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання вказівок, викладених в постанові Вищого господарського суду України від 21.05.2013р. по даній справі, судом встановлено наступні обставин щодо моменту, коли у позивача виникло право вимагати оплати поставленого товару, та початку перебігу строку позовної давності відносно кожної поставки товару.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

Згідно з ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За умовами п. 6.1 договору відповідач мав розрахуватися в термін 30 банківських днів із дати поставки (тобто в термін 30 днів без врахування вихідних та святкових днів).

Як було встановлено вище судом, поставлений за накладними № 241 від 13.05.2009 p., № 339 від 21.07.2009 p., № 377 від 15.10.2009 р. товар був оплачений повністю, накладна № 254 від 20.05.2009 p. - оплачена частково на суму 299633,28 грн.

З рахуванням умов п. 6.1 договору строк оплати товару за накладною № 254 від 20.05.2009 p. настав 03.07.2009р. (прострочення платежу починається з 04.07.2009р., з цієї ж дати починається початок відліку строку позовної давності за даною поставкою);

за накладною № 291 від 12.06.2009 p. строк оплати товару настав 27.07.2009р. (прострочення платежу починається з 28.07.2009р., з цієї ж дати починається початок відліку строку позовної давності за даною поставкою);

за накладною № 306 від 23.06.2009 p. строк оплати товару настав 05.08.2009р. (прострочення платежу починається з 06.08.2009р., з цієї ж дати починається початок відліку строку позовної давності за даною поставкою);

за накладною № 370 від 14.09.2009 р. строк оплати товару настав 26.10.2009р. (прострочення платежу починається з 27.10.2009р., з цієї ж дати починається початок відліку строку позовної давності за даною поставкою);

за накладною № 373 від 17.09.2009 р. строк оплати товару настав 29.10.2009р. (прострочення платежу починається з 30.10.2009р., з цієї ж дати починається початок відліку строку позовної давності за даною поставкою);

за накладною № 435 від 21.05.2010 р. строк оплати товару настав 06.07.2010р. (прострочення платежу починається з 07.07.2010р., з цієї ж дати починається початок відліку строку позовної давності за даною поставкою).

Відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності та наслідки її спливу до правовідносин, що виникли на підставі видаткових накладних № 241 від 13.05.2009 p.; № 254 від 20.05.2009 p.; № 291 від 12.06.2009 p.; № 306 від 23.06.2009 p.; № 370 від 14.09.2009 р., № 373 від 17.09.2009 р. (т.3 а.с.10-13).

Позивач проти застосування позовної давності заперечує, посилаючись на те, що відповідач вчинив дії, що свідчать про визнання ним свого боргу, а саме провів часткову оплату заборгованості та підписав акт звіряння розрахунків від 25.04.2012р., в якому підтвердив спірну суму боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

В п. 4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» роз'яснено наступне:

- до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема належати:

підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій;

- якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу;

- вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Акт звіряння розрахунків від 25.04.2012р. зі сторони відповідача писаний т.в.о.головного бухгалтера Сліпець Н. П. (т.1 а.с.90).

За наказом відповідача від 12.03.2012р. № 20-к було тимчасово покладено виконання обов'язків головного бухгалтера на Сліпець Н. П. (т.3 а.с.137).

При цьому ні в наказі від 12.03.2012р. № 20-к, ні в посадовій інструкції головного бухгалтера, затвердженої 17.07.2010р., ні в посадовій інструкції головного бухгалтера, затвердженої 29.12.2012р., ні в статуті відповідача не передбачено повноважень даної посадової особи на вчинення від імені підприємства дій щодо визнання боргу перед контрагентами відповідача (т.3 а.с.139, 155).

В письмових поясненнях по даній справі відповідач повідомив суду, що дана посадова особа, т.в.о. головного бухгалтера Сліпець Н. П., не наділена повноваженнями на визнання боргу.

Відповідно до п.6.1, п. 6.3 статуту ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України", затвердженого наказом від 13.01.2012р. № 10, управління підприємством здійснює директор; директор діє без доручення від імені підприємства (т.3 а.с.127-136).

Акт звіряння розрахунків від 25.04.2012р. директором відповідача не підписаний. Отже, даний акт не може бути належним доказом вчинення відповідачем дій з визнання боргу, оскільки він не підписаний уповноваженою особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Також суд приймає до уваги, що 14.04.2010 р. відповідачем було зроблено часткову оплату одержаного товару за накладною № 254 від 20.05.2009 p. - на суму 299633,28 грн. (пояснення позивача - т.1 а.с.60-61). Отже, в даному випадку відповідачем вчинено дії по визнанню вказаного боргу.

З огляду на викладене, за накладною № 254 від 20.05.2009 p. на суму 183260,26 грн. боргу зі строком оплати до 03.07.2009р. строк позовної давності був перерваний 14.04.2010 р. внаслідок оплати частини боргу; на дату подачі позову (08.10.2012р.) строк позовної давності не закінчився;

за накладною № 291 від 12.06.2009 p. на суму 158855,85 грн. строк оплати товару настав 27.07.2009р., початок відліку строку позовної давності починається з 28.07.2009р., закінчується - 28.07.2012р., тобто на дату подачі позову строк позовної давності закінчився;

за накладною № 306 від 23.06.2009 p. на суму 242599,80 грн. строк оплати товару настав 05.08.2009р., початок відліку строку позовної давності починається з 06.08.2009р., закінчується - 06.08.2012р., тобто на дату подачі позову строк позовної давності закінчився;

за накладною № 370 від 14.09.2009 р. на суму 249756,76 грн. строк оплати товару настав 26.10.2009р., початок відліку строку позовної давності починається з 27.10.2009р., тобто на дату подачі позову (08.10.2012р.) строк позовної давності не закінчився;

за накладною № 373 від 17.09.2009 р. на суму 225361,69 грн. строк оплати товару настав 29.10.2009р., початок відліку строку позовної давності починається з 30.10.2009р., тобто на дату подачі позову (08.10.2012р.) строк позовної давності не закінчився;

за накладною № 435 від 21.05.2010 р. на суму 498682,52 грн. строк оплати товару настав 06.07.2010р., початок відліку строку позовної давності починається з 07.07.2010р., тобто на дату подачі позову (08.10.2012р.) строк позовної давності не закінчився.

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на вищевикладене, у позові в частині стягнення 401455,65 грн. основного боргу за товар, поставлений по накладних № 306 від 23.06.2009 p. та № 370 від 14.09.2009 р., слід відмовити в зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Позовні вимоги в частині стягнення 1157061,23 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2. ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивачем заявлено до стягнення 228138,82 грн. інфляційних та 131322,15 грн. річних, нарахованих з 04.07.2009р. по 01.10.2012р.

В заяві від 10.05.2011р. відповідач прохає суд застосувати позовну давність до спірних правовідносин та відмовити в стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних (т.3 а.с.12).

Відповідно до статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, звернення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже, за вимогами про стягнення інфляційних та річних, нарахованих на заборгованість за накладними № 291 від 12.06.2009р. та № 306 від 23.06.2009 p. строк позовної давності закінчився.

В п. 4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» роз'яснено, що визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Жодних дій, направлених на визнання боргу з інфляційних та річних, відповідач не вчиняв.

Отже, на дату подачі позову (08.10.2012р.) строк позовної давності за вимогами про стягнення інфляційних та річних, нарахованих на заборгованість за накладною № 254 від 20.05.2009р., закінчився 03.07.2012р.

В межах строку позовної давності заявлені вимоги про стягнення 125412,08 грн. інфляційних та 75295,73 грн. річних, нарахованих на борг по накладній № 370 від 14.09.2009 р. (за період 27.10.2009р. - 01.10.2012р.), по накладній № 373 від 17.09.2009 р. (за період 30.10.2009р. - 01.10.2012р.), по накладній № 435 від 21.05.2010 р. (за період 07.07.2010р. - 01.10.2012р.).

Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В іншій частині у позові щодо стягнення інфляційних в сумі 102726,74 грн. та річних в сумі 56026,42 грн., нарахованих на борг за накладними № 254 від 20.05.2009р., № 291 від 12.06.2009р. та № 306 від 23.06.2009 p., слід відмовити на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України в зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення 359861,07 грн. пені, нарахованої за період 04.07.2009р. - 01.10.2012р. на підставі п.7.4 договору (поетапно).

При цьому позивачем не враховано, що відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на дану норму нарахування пені є правомірним на борг:

за накладною № 254 від 20.05.2009 p. за період з 04.07.2009р. по 04.01.2010р.;

за накладною № 291 від 12.06.2009 p. за період з 28.07.2009р. по 28.01.2010р.;

за накладною № 306 від 23.06.2009 p. за період з 06.08.2009р. по 06.02.2010р.;

за накладною № 370 від 14.09.2009 р. за період з 27.10.2009р. по 27.04.2010р.;

за накладною № 373 від 17.09.2009 р. за період з 30.10.2009р. по 30.04.2010р.;

за накладною № 435 від 21.05.2010 р. за період з 07.07.2010р. по 07.01.2011р.

Загальна сума пені за вказані періоди становить 149940,35 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Жодних дій, направлених на визнання боргу з пені, відповідач не вчиняв.

Судом встановлено, що на дату подачі позову 08.10.2012р. строк позовної давності за вказаними вимогами закінчився відповідно 04.01.2011р., 28.01.2011р., 06.02.2011р., 27.04.2011р., 30.04.2011р., 07.01.2012р.

Відповідачем надана заява про застосування строку позовної давності та наслідки її спливу щодо стягнення неустойки (пені) (т.3 а.с.10-13).

Отже, у позові в частині стягнення 149940,35 грн. пені, слід відмовити на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України в зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі.

В п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» роз'яснено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовні вимоги в частині стягнення 209920,72 грн. пені слід відхилити як безпідставні, оскільки дана сума нарахована за межами шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія"Автомобільні дороги України" (вул. Куйбишева, буд. 22-А, м. Полтава, 36024; ідентифікаційний код 32017261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані" (вул. Івана Кудрі, буд. 18, кв. 10, м. Київ, 01042; ідентифікаційний код 34048050) 1157061грн. 23 коп. основного боргу, 125412грн. 08 коп. інфляційних, 75295грн. 73 коп. - 3% річних, 27155грн. 38 коп. витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено та підписано: 06.09.2013р.

Суддя Безрук Т.М.