Ухвала суду № 33330685, 03.09.2013, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

03.09.2013 Справа № 32/5009/4671/11

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Публічного акціонерного товариства "Азовські мастила і оливи" м. Бердянськ Запорізької області на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо прийняття постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження і постанови про розшук майна боржника

у справі № 32/5009/4671/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк", (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, буд. 2-А; адреса для листування: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Енгельса, буд. 39-А),

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Азовські мастила і оливи" (71114, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Шаумяна, буд. 2),

за участю Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (вул. Артема, 73, м. Київ, 04053),

про стягнення 25168982,40 грн. заборгованості за кредитним договором № 6.3-34 від 19.07.2004 р.

за участю представників:

від позивача - Ніколаєнко М.Ю. (довіреність № ВРТ 179012 від 20.06.2012 р., провідний юрисконсульт сектору правового забезпечення Відділу по роботі з проблемними активами Відділення Банку «Регіональний центр в м. Маріуполь»);

від відповідача - не з'явився;

від Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України - Жученко І.Ю. (довіреність № 2.7-4.4/4.4/845 від 15.07.2013 р., заступник начальника Хортицького відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області);

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області надійшла скарга Публічного акціонерного товариства "Азовські мастила і оливи" на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо прийняття постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постанови про розшук майна боржника у справі № 32/5009/4671/11. У скарзі заявник просить визнати незаконними дії та скасувати постанови від 16.07.2013 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, а також про розшук майна боржника, що винесені державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Семко Богданом Олександровичем для забезпечення виконання наказу № 32/5009/4671/11, виданого 31.01.2013 р. господарським сум Запорізької області.

В обґрунтування скарги заявник вказує, що сто відсотків акцій ПАТ «АЗМОЛ» належать державі в особі ФДМ України, тому товариство підпадає під дію мораторію на примусову реалізацію майна, що введено Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна». Зважаючи на те, що в розумінні ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації, боржник вважає, що застосування до нього арешту та розшуку майна є порушенням Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна».

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.08.2013 р. скаргу прийнято до розгляду та призначено її розгляд на 03.09.2013 р.

Стягувач надав відзив на скаргу, відповідно до якого вважає скаргу необґрунтованою та просить відмовити в її задоволенні. Вказує, що Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» введено мораторій на примусову реалізацію майна державних підприємств, а не мораторій на накладення арешту на майно. Державним виконавцем не було вжито жодних заходів із підготовки до реалізації майна боржника чи заходів із самої реалізації. Зважаючи на те, що самим боржником не вжито заходів із добровільного погашення заборгованості на підставі виконавчого документу, стягувач вважає, що дії державного виконавця є правомірними та такими, що спрямовані на максимальне забезпечення реального виконання виконавчого документу в межах повноважень та прав, наданих законом.

Державна виконавча служба України надала заперечення на скаргу, в яких зауважила, що Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» передбачено введення мораторію на примусову реалізацію майна, але не заборонено накладення арешту на майно боржника та розшук майна боржника. З метою забезпечення реального виконання рішення суду державним виконавцем згідно ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» винесені постанови від 16.07.2013 р. про арешт та розшук майна боржника.

Боржник свого представника в судове засідання не направив, причин неявки не повідомив, про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 08.08.2013 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України неявка боржника не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши матеріали справи та скарги, вислухавши пояснення представників стягувача та державної виконавчої служби, судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 32/5009/4671/11 позов задоволено. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Азовські мастила і оливи" на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" 23250172 грн. 68 коп. основного боргу, 495 991 грн. 31 коп. відсотків за користування кредиту, 1422818 грн. 41 коп. пені за користуванням кредиту та 25736 грн. 00 коп. судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2012 р. скасовано рішення господарського суду в даній справі та прийнято нове рішення. Позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Азовські мастила і оливи" на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" заборгованість за кредитом у сумі 23 250 172 грн. 68 коп. за кредитним договором №6.3-34 від 19.07.2004р., відсотків за користування кредитом у сумі 495 991 грн. 31 коп., пені у сумі 1 208 421 грн. 16 коп. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Азовські мастила і оливи" на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" витрати по сплаті державного мита у сумі 25 500 грн. 00 коп. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп. за розгляд справи господарським судом Запорізької області. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" на користь Публічного акціонерного товариства "Азовські мастила і оливи" судовий збір за розгляд апеляційної скарги у сумі 2 143 грн. 97 коп.

31.01.2013 р. на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 05.09.2012 р. та постанови Донецького апеляційного господарського суду № 32/5009/4671/11 від 13.11.2012р. видано відповідні накази.

06.03.2013 р. стягувач звернувся до Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України із заявою про відкриття виконавчого провадження за наказом від 31.01.2013 р. у справі № 32/5009/4671/11 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Азовські мастила і оливи" на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" заборгованість за кредитом у сумі 23 250 172 грн. 68 коп. за кредитним договором №6.3-34 від 19.07.2004р., відсотків за користування кредитом у сумі 495 991 грн. 31 коп., пені у сумі 1 208 421 грн. 16 коп.

13.03.2013 р. відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження ВП № 37012767 з виконання вказаного наказу, про що винесено відповідну постанову. Встановлено боржнику строк для самостійного виконання рішення у 7 днів з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження.

Копію постанови надіслано боржнику 19.03.2013 р. із супровідним листом від 18.03.2013 р. № 13-0-35-897/5-336/14.

З метою виявлення майна боржника 16.04.2013 р. державним виконавцем були направлені запити ДО УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області, Інспекції Держтехнагляду Запорізької ОДА, Головного управління Держкомзему у Запорізькій області, Комунального підприємства «Бердянське міське МБТІ», Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, Державної авіаційної служби України.

Оскільки боржником не було самостійно виконано наказ у строк, наданий державним виконавцем, державним виконавцем 29.04.2013 р. було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та надіслано її боржнику із супровідним листом від 30.04.2013р.

На запити державний виконавець отримав інформацію про відкриті боржником рахунки та зареєстровані за боржником транспортні засоби.

Враховуючи невиконання боржником рішення у добровільному порядку, для забезпечення реального виконання рішення державним виконавцем винесено постанови від 16.07.2013 р. про арешт коштів майна боржника та оголошення заборони його відчуження, а також про розшук майна боржника - стосовно зареєстрованих за боржником транспортних засобів. Копії постанов надіслано боржнику із супровідними листами від 23.07.2013р. № 13-0-35-897/5-336/14.

За приписами ч. ч. 1, 2, п. «б» ч. 3, ч. 20 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі

виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний

виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частиною 1 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації, які є самостійними процедурами виконавчого провадження та мають свої складові елементи, визначені законом.

Відповідно до частин 1-5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Зокрема арешт складається з опису майна, оголошення заборони на його відчуження, а в разі потреби обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Частиною 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.

Суд зазначає, що Закон України «Про виконавче провадження» не встановлює особливих підстав для оголошення розшуку транспортних засобів, а лише визначає, що розшук оголошується в разі необхідності. Державний виконавець самостійно оцінює необхідність застосування розшуку. Застосування розшуку є правом державного виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи, боржнику у встановленому законом порядку була надіслана постанова про відкриття виконавчого провадження, однак боржник добровільно не виконав рішення суду у визначений державним виконавцем строк.

У зв'язку з цим, державний виконавець правомірно, керуючись ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», розпочав примусове виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно боржника, яке, у свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Застосування арешту відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» є одним із заходів забезпечення реального виконання рішення і не є тотожним поняттю примусової реалізації майна.

Як визначено у ч. 1 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження», реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Законом України від 29.11.2001 р. № 2864-III «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій саме на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, дія мораторію поширюється лише на примусову реалізацію майна боржника та не забороняє застосування арешту та оголошення розшуку майна боржника.

Арешт накладено в межах суми стягнення - 27450043,66 грн., що відповідає вимогам ч. 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, застосування арешту та оголошення розшуку транспортних засобів боржника не суперечить Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна».

Враховуючи те, що боржник не вчинив жодних дій, спрямованих на добровільне виконання рішення, дії державного виконавця є правомірними, вчиненими з метою забезпечення реального виконання рішення та в межах повноважень, наданих законом. Тому скаргу боржника суд залишає без задоволення.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства "Азовські мастила і оливи", м. Бердянськ Запорізької області, на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, щодо прийняття постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постанови про розшук майна боржника, залишити без задоволення.

Суддя Т.В.Мойсеєнко