Рішення № 33330671, 29.08.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/50/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2013 Справа № 908/1950/13

За позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця", 49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108

до відповідача 1 Публічного акціонерного товариства Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна", 69608, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 81

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕП «Південьінтертранс», 49127, м. Дніпропетровськ, вул. Автопаркова, 5

про стягнення коштів

Суддя Горохов І.С.

представники:

від позивача: Барчунінов К.О., представник довіреність № 827 від 17.06.2013р.

від відповідача 1: Сердюк О.М., представник довіреність № 06 від 02.01.2013р.

від відповідача 2:Воробйов Є. Є., представник довіреність № 5 від 21.03.2013р.

Суть спору:

Розглянуто позовну заяву Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до відповідачів Публічного акціонерного товариства Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" та Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕП «Південьінтертранс» про стягнення коштів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.06.2013р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 20.06.2013р. Розгляд справи відкладався.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.07.2013р. в якості іншого відповідача до справи залучено ТОВ ТЕП «Південьінтертранс».

В судовому засіданні 29.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги заявлені з наступних підстав: за перевізним документом станція Речная Північно - Уральська залізниці прийняла до перевезення вагони з вантажем. Після проведення контрольної перевірки маси вантажу виявлено, що в залізничному вагоні № 64957145 вага вантажу не відповідає відміткам про вагу вантажу зазначеної в накладній, про що складено акт загальної форми. У зв'язку з затримкою вагону на Синельникове-1 Придніпровської залізниці відповідачу були нараховані додаткові збори на загальну суму 8 725,92 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Представник відповідача 1 проти задоволення позову заперечив. Зазначив, що 02.04.2012 р. між ПАТ "Дніпроспецсталь" та Dalmond Trade Hous Ltd (Кіпр) був укладений контракт купівлі продажу вогнетривкої продукції № DTH-023-12/13120332. Пунктом 8.1 Контракту встановлено, що товар поставляється на умовах вказаних в Додатках (специфікаціях). Пункті 3 Додатку 5 (специфікація) від 19.06.2012р. встановлено, що товар поставляється на умовах DAP- станція Запоріжжя-Ліве Інкотермс 2010. Всі платежі вказуються в накладній і стягуються з відправника, одержувача або платника (експедиторської організації, фрахтового агента тощо) залежно від того, хто з них проводить оплату провізних платежів. Згідно з текстом накладної № АР 882632 платежі по території України були сплачені ТОВ ТЕП "Південьінтертранс". Таким чином, право власності на товар у ПАТ «Дніпроспецсталь» настало після отримання товару на станції Запоріжжя-Ліве 02.09.2012р., провізна плата за транспортування вагону по території України здійснена платником ТОВ ТЕП «Південьінтертранс», а платежі за понесені залізницею додаткові витрати на думку відповідача стягуються з того хто здійснював сплату провізних платежів, вважає вимоги про стягнення суми 8 725,92 грн. додаткових зборів з ПАТ «Дніпроспецсталь» безпідставними.

Представник відповідача 2 проти задоволення позову заперечив. Зазначив, що дія правил Інкотермс за домовленістю сторін договору регулює відносини лише між сторонами правочину і не можуть застосовуватися до правовідносин сторін по врегульованому за допомогою Інкотермс договору із третіми особами як то із перевізниками, експедиторами та іншими. ТОВ ТЕП «Південьінтертранс» є експедиторською організацією, що відповідно до Договору № ВД 662 від 22.01.2010р., укладеному з ТОВ «МЕГА-4 (Російська федерація), на підставі доручення № 1136 від 31.07.2012р., в серпні 2012 року здійснювало оплату залізничного тарифу по території України при здійсненні перевезення вантажу за перевізним документом № АР 882632. Спірна ситуація виникла при здійсненні перевезення в режимі «імпорт» (відповідно до перевізного документу № АР 882632 станція відправлення - Речная Північно-Уральської залізниці (Російська федерація), станція призначення Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці (Україна), а видатки виникли на залізниці призначення, то відповідно до абзацу 2 параграфу 4 ст. 13 УМВС єдиною особою зобов'язаною сплатити додаткові збори при здійсненні перевезення відповідно до перевізного документу № АР 882632 є ПАТ Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь».

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

14.08.2012р. за перевізним документом № АР 882632 станція Речная Північно - Уральська залізниці прийняла до перевезення вагони № 64957145, з вантажем - порошок магнезитовий металургійний.

21.08.2012р. на станції Синельникове -1 Придніпровської залізниці було проведено контрольну перевірку маси вантажу у вагоні № 64957145 та його переважування, про що складено акт загальної форми № 535.

За результатами перевірки було виявлено, що в залізничному вагоні № 64957145 вага вантажу не відповідає відміткам про вагу вантажу, зазначеної в залізничній накладній.

За результатами перевірки маси ст. Синельникове-1 Придніпровської залізниці, було складено комерційний акт Б № 070542/29/1173 від 21.08.2012р.

21.08.2012р. о 15 год. 45 хв. на Синельникове-1 Придніпровської залізниці вагон № 64957145 був відчеплений та затриманий до 31.08.2012р. 11 год. 00 хв. на коліях станції в очікуванні виправлення комерційної несправності та оформлення документів після відвантаження вантажу, а також в очікуванні представника відправника вангажу. Надлишок вантажу було перевантажено з вагону № 64957145 у вагон № 60403789.

У зв'язку з затримкою, залізницею були нараховані додаткові збори на загальну суму 8 725 грн. 92коп. та внесені до актів загальної форми № 485 та № 486 від 31.08.2012р. а саме:

- плата за користування вагоном 2 420,40 гри.

- маневрова робота з подачі і забирання на ваги 2 вагони - 4 операції: 1 745,76грн.

- збір за зберігання 235 годин: 3 919,92 грн.

- збір за зважування вагонів: 560,76 грн.

- збір за телеграмне повідомлення 79,08 грн.

На підставі актів загальної форми № 485 та № 486 від 31.08.2012р. на станції Синельникове - 1 Придніпровської залізниці, суми додаткових зборів пов'язаних із затримкою були включені до накопичувальної картки № 04099008 та надані відповідачу на підпис.

Відповідач не погодився з нарахованими сумами та підписав накопичувальні картки із зауваженням.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення ватажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів, визначаються цим кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України цей Статут визначає обов'язки, прана і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Міжнародні перевезення вантажу, пасажирів, багажу та пошти здійснюються відповідно до правил, двохсторонніх та багатосторонніх міжнародних договорів (транспортних конвенцій), які відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 10 Цивільного кодексу України є частиною національного законодавства України.

Статтею 4 Статуту залізниць України встановлено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення. Одним із таких багатосторонніх договорів є Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951р. із змінами та доповненнями на 01.07.2009р.

Відповідно параграфа 2 ст. 12 Угоди, якщо в результаті перевірки маси вантажу, проведеної на шляху при проходженні або на станції призначення, виявилося, що дані, вказані у накладній відправником, не співпадають с дійсним то станція, яка проводила перевірку, повинна про це скласти комерційний акт згідно зі ст. 18 цієї Угоди та зробити відмітку про акт в і графі «Комерційний акт».

Параграф 4 ст. 13 Угоди передбачає, що залізниці повинні бути відшкодовані проведені всі витрати, у тому числі, не передбачені застосуванню тарифів, як наприклад, витрат по виправленню навантаження, витрати по перевантаженню, зв'язана з виправлення навантаження, витрати по виправленню тари та упаковки, необхідної для схоронності вантажу, витрати по укриттю вантажу брезентами та за користування самими брезентами у тому випадку коли таке укриття не лежить у обов'язках залізниці.

Параграфом 1 ст. 15 Угоди передбачено, що перевізні платежі, стягуються:

1) за перевезення залізницею відправлення - з відправника на станції відправлення або у відповідності з діючим на залізниці відправлення внутрішніми правилами;

2) за перевезення залізницею призначення - з отримувача на станції призначення або у відповідності з діючим на залізниці призначення внутрішніми правилами;

3) за перевезення транзитною залізницею - з відправника на станції відправлення або з отримувача на станції призначення. При перевезенні через кілька транзитних залізниць допускається оплата за перевезення по одній або кількох транзитних залізниць відправником, а по іншим - отримувачем.

4) за перевезення транзитною залізницею - з відправника або отримувача через платника, яка має договір з кожною залізницею на сплату провізних платежів.

Параграфом 7 ст. 21 Угоди передбачена відповідальність вантажоодержувачів та вантажовідправників у разі затримки під час перевезення з їх вини, згідно якої всі платежі по витратах залізниці, пов'язаної із затримкою стягуються у відповідності з внутрішніми правилами та тарифами діючими на дорогах затримки.

Відповідно до ст. 62 Статуту платежі за перевезення експортно-імпортних вантажів здійснюються згідно з міжнародними угодами та чинним законодавством.

Статтею 125 Статуту встановлено, що після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач.

Відповідно до ст. 62 Статуту залізниць України остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

Статтею 129 Статуту Залізниць України передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Також необхідно зазначити, що перевезення вантажу не здійснювалося в транзитному сполученні, та посилання в даній спірній ситуації на Інкотермс 2010 в обґрунтування заперечень є безпідставним, оскільки останній регулює взаємовідношення між сторонами за договорами. Наявність обов'язку відповідача 1 сплатити додаткові збори підтверджується комерційним Актом від 21.08.2012р.та іншими доказами наявними у справі.

На день розгляду спору відповідачем 1 додаткові збори в добровільному порядку не сплачені. Враховуючи викладене, позовні вимоги відносно відповідача 1 суд вважає документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відносно відповідача 2 суд не вбачає підстав для задоволення позову та присудження з нього додаткових зборів.

Судові витрати покладаються на відповідача 1.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства "Придніпровська залізниця" задовольнити за рахунок відповідача 1 - Публічного акціонерного товариства Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна".

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" (69608, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 81; код ЄДРПОУ 00186536) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108; код ЄДРПОУ 01073828) збір за зберігання в розмірі 3 919 (три тисячі дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 92 коп., збір за зважування вантажу в розмірі 560 (п'ятсот шістдесят) грн. 76 коп., збір за маневрову роботу в розмірі 1 745 (одна тисяча сімсот сорок п'ять) грн. 76 коп., плата за користування вагонами інших держав в розмірі 2 420 (дві тисячі чотириста двадцять) грн. 40 коп., збір за телеграфне повідомлення в розмірі 79 (сімдесят дев'ять) грн. 08 коп., 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

3. Відносно відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕП «Південьінтертранс» в задоволені позову відмовити.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 03.09.2013р.