Ухвала суду № 33330594, 04.09.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

04 вересня 2013 р. Справа № 902/575/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банасько О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ТОВ "ТНК- ВР Коммерс", м.Київ

до: ТОВ фірми "Кредо", м.Вінниця

про стягнення 113189,6 грн. заборгованості по безпроцентній позичці

при секретарі судового засідання Грушецькій Г.В.

за участю представників:

позивача: Дряхлов Є.О., довіреність № 24 від 04.02.2013 року.

відповідача: Заремба Ю.М., довіреність № 190 від 13.08.2013 року.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Кредо" про стягнення 113 189,60 грн. залишку безпроцентної цільової позики наданої згідно договору № 0028-08/СЛ від 10.07.2008 року.

За вказаним позовом 18.04.2013 року господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 902/575/13 та призначено її до розгляду на 10.06.2013 року.

10.06.2013 року по справі № 902/575/13 прийнято рішення відповідно до якого позов задоволено повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кредо" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс" 113 189,60 грн. залишку безпроцентної цільової позики та 2 263,79 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

16.07.2013 року на виконання рішення у даній справі видано наказ який надіслано на адресу стягувача.

16.08.2013 року на адресу суду від ТОВ фірма "Кредо" надійшла заява б/н від 16.08.2013 року про розстрочку виконання рішення.

Ухвалою від 19.08.2013 року розгляд вказаної заяви призначено на 29.08.2013 року.

З метою надання сторонами додаткових доказів розгляд справи ухвалою від 29.08.2013 року було відкладено до 04.09.2013 року.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні 04.09.2013 року представником позивача подано письмове пояснення з приводу заяви відповідача про розстрочку виконання рішення в якому останній просить відмовити в задоволенні заяви в зв'язку з її необгрунтованістю та безпідставністю.

Розглянувши в судовому засіданні заяву про розстрочку виконання рішення, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи докази судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи заява про розстрочку виконання рішення мотивована наступним: господарським судом Вінницької області прийнято рішення у декількох справах про стягнення з відповідача на користь позивача загалом 605 314,26 грн.; на виконання ряду судових рішень органом ДВС відкрито виконавчі провадження; грошовий обіг та специфіка діяльності ТОВ "Кредо" свідчить про неможливість одномоментного виконання рішень суду, оскільки блокує діяльність підприємства та призведе до банкрутства останнього по причині вилучення обігових коштів необхідних як для розрахунку із працівниками підприємства, постачальниками електроенергії та інших комунальних ресурсів, так і за паливо реалізація якого є основним джерелом доходу підприємства; майно яке можливо реалізувати в погашення заборгованості на підприємстві відсутнє; ТОВ "Кредо" сплатило частину боргу в добровільному порядку; у заявника за результатами діяльності у першому півріччі 2013 року негативний фінансовий результат тощо.

На підставі викладеного заявник просить розстрочити виконання рішення на 12 місяців рівними частинами в розмірі 9 621,12 грн. до 15 числа ожного місяця починаючи з вересня 2012 року.

Заперечуючи проти заяви відповідача про розстрочку виконання рішення позивач в письмовому поясненні вказує на наступні обставини: недоведеність заявником обставин з якими пов'язується можливість розстрочки виконання рішення суду; неправильну поведінку відповідача спрямовану на затягування виконання рішення суду шляхом подачі апеляційних скарг на рішення суду та заяви про розстрочку його виконання; негативний фінансовий результат позивача - за І півріччя 2013 року збитки в сумі 173 268 000,00 грн..

При розгляді заяви про розстрочку виконання рішення суду судом враховано наступне.

Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

В п.7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" наголошено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, вищезазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити чи розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки або розстрочки є підставність цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Разом з тим законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Наведені заявником підстави для розстрочення виконання судового рішення, зокрема, важке фінансове становище та відсутність майна, не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки вони носять не особливий і надзвичайний характер, а свідчать про негативні явища в поточній діяльності відповідача, яка за приписами статті 42 Господарського кодексу України є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, відтак, не є підставою вважати збиткову фінансову діяльність відповідача винятковим випадком у розумінні суті статті 121 Господарського кодексу України, що зумовлював би ускладнення чи відсутність можливості виконати судове рішення.

Окрім того долучені до заяви про розстрочку виконання, а також супровідних листів відповідача б/н від 29.08.2013 року та б/н від 04.09.2013 року докази, на думку суду, достовірно не підтверджують викладені у заяві обставини.

Зокрема твердження заявника про відсутність грошових коштів на рахунках підприємства спростовується довідкою ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" від 12.07.2013 року № 172/ІІІ з якої вбачається, що щомісячний оборот грошових коштів по рахунку відповідача за період з 01.01.2013 року по 30.06.2013 року складає від 3 862 310,12 грн. до 5 650 865,69 грн., а залишок коштів на кінець від 30 654,26 грн. до 132 529,25 грн..

При цьому суд зауважує, що заявником не надано достовірних та переконливих доказів залишку грошових коштів на рахунку підприємства після сплати щомісячних обов'язкових платежів, проведення розрахунків з працівниками та постачальниками тощо.

Надана заявником довідка № 201 від 02.09.2013 року оцінюється судом критично, оскільки не підтверджується жодними первинними бухгалтерськими документами, як то платіжні доручення, видаткові накладні, договори, рахунки, зарплатні відомості тощо.

Окрім того посилання на негативний фінансовий результат та відсутність залишку вільних грошових коштів з огляду на специфіку діяльності заявника не свідчить про його негативне майнове становище, оскільки як вбачається із балансу боржника на 31.12.2012 року у нього з поміж іншого наявні основні засоби залишковою вартістю 1 978 000,00грн., товари на суму 1 095 000,00 грн. тощо.

Суд зазначає, що у заявника окрім наведеного вище існує значна дебіторська заборгованість, яка згідно наданих довідок станом на 28.08.2013 року складає 6 243 725,91 грн..

При розгляді заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду судом враховано також майновий стан позивача, який як вбачається із звіту про фінансові результати за І півріччя 2013 року є негативним, позаяк з останнього слідує, що підприємство за наслідками звітного періоду отримало збитки в сумі 173 268 000,00 грн., а також, крім іншого, у нього наявні іншіі довгострокові зобов'язання на суму 2 144 922 000,00 грн..

При розгляді заяви про розстрочку виконання рішення суд також приймає до уваги наступні положення законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

З врахуванням викладеного вище суд приходить до висновку про те, що наведені заявником обставини та надані документи в якості підстави для розстрочки виконання рішення є непереконливими, не підтверджують неможливості чи ускладнення виконання рішення суду і даний випадок не може розцінюватись як винятковий, що є підставою для відмови у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення.

Таким чином заява б/н від 16.08.2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо" про розстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 86, 87, 115, 121 ГПК України, суд-

У Х В А Л И В :

1. Відмовити в задоволенні заяви б/н від 16.08.2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо" про розстрочку виконання рішення господарського суду Вінницької області від 10.06.2013 року у справі № 902/575/13.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.