Рішення № 33330580, 03.09.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 вересня 2013 р. Справа № 902/1172/13

Провадження № 18/902/70/13

Господарський суд Вінницької області в складі головуючого судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Василишеній Н.О.,

за участю представників сторін:

позивача :Шикір І.С., представник за довіреністю;

відповідача: Панасюк В.М., представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу

за позовом:Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ПАТ "Укртелеком" (вул. Солом'янська, 3, м. Київ, 03110)

до:Військової частини А1660 (вул. Червоноармійська, 17, м. Вінниця, 21007)

про стягнення 34582,08 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ :

Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" заявлено позов про стягнення з Військової частини А 1660 34582,08 грн. заборгованості, з яких: 33974, 40 грн. - основного боргу; 421, 94 грн. - пені; 16, 96 грн. - інфляційних втрат; 168,78 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням з боку відповідача взятих на себе зобов'язань по оплаті наданих послуг за договором №370-8 на технічне обслуговування технічних засобів телекомунікацій і споруд електрозв'язку військової частини А-1660.

Ухвалою суду від 19.08.13 р., за вказаним позовом, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 03.09.13 р.

В судовому засіданні 03.09.2013р. представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, що є по суті заявою про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу. Водночас представник позивача заявив усне клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу - 33 974,40 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Судом прийнято дану заяву та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в частині стягнення 421, 94 грн. - пені; 16, 96 грн. - інфляційних втрат; 168,78 грн. - 3% річних та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись, зокрема, на те, що відповідачем було вжито всіх встановлених і залежних від нього заходів для проведення розрахунків з позивачем. А виконання зобов'язання виявилось неможливим внаслідок незалежних від відповідача обставин - у зв'язку з відсутністю коштів у результаті несвоєчасного виконання визначених завдань Головним управлінням Державної казначейської служби у Вінницькій області.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

11.06.2012р. між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі філії "Дирекція первинної мережі ПАТ "Укртелеком"" (позивач-виконавець) та Військовою частиною А 1660 (відповідач-замовник) укладено договір №370-8 на технічне обслуговування технічних засобів телекомунікацій і споруд електрозв'язку військової частини А-1660.

Відповідно до п.1. договору Виконавець надав Замовнику телекомунікаційні послуги з технічного обслуговування технічних засобів телекомунікацій і споруд електрозв'язку , які зазначені в додатку 1 до Договору, згідно з паспортом (паспортами) (додаток 2 до Договору), а замовник зобов'язався оплатити надані послуги.

Згідно п.3.1. Договору відповідач зобов'язався проводити розрахунок щомісячно до 20 числа місяця, що наступає за звітним, на підставі актів виконаних робіт та рахунків ПАТ «Укртелеком», виставлених до 5 числа місяця, що настає за звітним. Розрахунок вартості послуг за місяць наведений у додатку до Договору і становить 5744,24 грн., у тому числі ПДВ 957,37 грн.(а.с.23)

В силу п. 2.1.2. Договору відповідач зобов'язаний своєчасно оплачувати виставлені рахунки згідно з розрахунком вартості наданих послуг (Додаток 3 Договору).

Додатковою угодою №1 від 11.04.2013р. сторонами погоджено зміни до Договору №370-8 від 11.06.2012р., зокрема щодо зменшення об'єму та вартості послуг (а.с.25).

Пунктом 6 Додаткової угоди №1 визначено, що додаткова угода набирає чинності з дати підписання та регулює взаємовідносини сторін з 17.01.2013р.

Так, новопогоджена вартість послуг за місяць згідно Додатку 3А становить 5 654, 94 грн., у тому числі ПДВ 942,49 грн. (а.с.30)

Разом з тим, відповідач не виконав умови договору щодо своєчасної оплати за надані послуги, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворився борг за період січень-червень 2013р. у розмірі 33 974,40 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши в сукупності надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку суд прийшов до висновку про задоволення позову частково виходячи з наступного.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Також суд звертає увагу на постанову Вищого господарського суду України від 17.06.2013 року у справі № 902/238/13-г в якій зазначається, що фінансування відповідача за рахунок бюджетних коштів не звільняє його від обов'язку виконати договірні зобов'язання.

При цьому, стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року по справі № 11/446, яка в силу статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою до застосування для всіх судів України при застосуванні норм матеріального права у подібних правовідносинах, вказується на те, що на підставі частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року, відсутність бюджетних коштів у видатках Державного бюджету України не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Факт сплати основного боргу в сумі 33 974,40грн. підтверджується копією платіжного доручення №416 від 02.08.13р.

Зазначена сума коштів проведена банком 09.08.2013 року, що підтверджується штампом на вищевказаному платіжному дорученні.

Пункт 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року визначає, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Частина 1 ст. 1 ГПК України, визначає, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Судом встановлено, що позивачем підготовлено позовну заяву 31.07.2013 року за № 422/06, яка надійшла до господарського суду Вінницької області 16.08.2012 року.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що станом на день звернення з позовом до суду у даній справі були відсутні підстави для звернення до стягнення суми основного боргу, що є наслідком для відмови у задоволенні позовних вимог.

А, отже клопотання позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу - 33974, 40 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України задоволенню не підлягає і суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

У п. 3.3 Договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати послуг позивач має право вимагати від відповідача сплатити пеню за кожну добу затримки, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу приписів ч.6. ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в заявленій сумі - 421,94 грн. підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на наведені приписи закону, суд провівши перерахунок заявленої до стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції встановив, що вони здійснені в межах чинного законодавства та умов договору, а отже підлягають задоволенню повністю в сумі 16,96 грн.

Водночас, позовні вимоги в частині стягнення 168,78 грн. - 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 163,16 грн. відповідно до розрахунку, здійсненого судом на підставі ст. 625 ЦК України (а.с.73) (порядок проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій затверджений листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97) .

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4-2 - 4-5, 32 - 34, 43-44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А1660 (21007, м. Вінниця, вул. Червоноармійська,17, код ЄДРПОУ 24976042) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі філії «Дирекція первинної мережі ПАТ «Укртелеком» (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 3, код ЄДРПОУ 16479714) 421,94 грн. - пені; 16,96 грн. - інфляційних втрат; 163,16 грн. - 3% річних та 29,95 грн. - витрат пов'язаних із сплатою судового збору.

3. В частині стягнення 33974, 40 грн. - основного боргу та 5,62 грн. - 3% річних відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 06 вересня 2013 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи