Рішення № 33330182, 06.09.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа №22-ц/778/4675/13Головуючий у 1-й інстанції Редько О.В. Суддя-доповідач Гончар О.С.РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончара О.С.

суддів Краснокутської О.М., Воробйової І.А.

при секретарі Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_4, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 травня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2012 року позивач звернулась в суд із вказаними позовом, в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу належної їй раніше квартири АДРЕСА_1 (надалі квартира).

Зазначала, що вона не мала наміру продавати квартиру. Її дійсною метою було укладення з відповідачкою, яка доводиться їй онукою, договору довічного утримання. Проте ОСОБА_3 її обманула, повідомила нотаріусу, що посвідчувала спірний договір, про необхідність укладення договору купівлі-продажу. Позивач в силу слабкого зору і вад слуху не бачила під яким договором ставила свій підпис і не розчула про зміст договору, який уклала. Грошові кошти від відповідачки не отримувала. Зі змістом договору ознайомилась значно пізніше, після того, як дізналась, що відповідач має намір продати вказане житло.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 травня 2013 року позов задоволено. Питання про судові витрати не вирішувалось.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалене у справі рішення міськрайонного суду просить скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право його скасувати і ухвалити нове рішення по суті.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що в порушення ч.ч.3, 5 ст.203 ЦК волевиявлення позивача на укладення договору купівлі-продажу не відповідало її внутрішній волі; правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Сторона за договором - ОСОБА_3, навмисно ввела ОСОБА_2 в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Такого висновку суд дійшов на підставі пояснень позивача, змісту копії її заяви на отримання витягу з державного реєстру прав власності, в якій вона зазначала, що витяг їй необхідний для укладення договору довічного утримання; письмових пояснень нотаріуса про те, що сторони цікавились договором довічного утримання.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Судова колегія вважає недоведеним факт обману позивача з боку відповідача, оскільки договір було посвідчено нотаріально. Нотаріус роз'яснив сторонам зміст даного договору. Позивач поставила під ним свій підпис.

Позивач зазначала, що вона не розуміється українською мовою і тому не могла зрозуміти зміст договору. Суд критично ставиться до такого заперечення, оскільки поглиблені знання української мови не потрібні для того, щоб громадянин України міг зрозуміти зміст договору з назвою «Купівля-продаж квартири».

Судова колегія критично ставиться до висновку суду про те, що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Так, позивач стала одразу після договору проживати в іншій квартири АДРЕСА_2. Відповідач напроти - стала мешкати в спірній квартирі, зареєструвала своє право власності на неї і зареєструвалась там сама. Спірна квартира не є єдиним житлом позивача. Вона володіє на праві власності іншою квартирою, яку вона придбала за договором довічного утримання.

В своєму позові ОСОБА_2 зазначала, що договір має бути визнаний недійсним з підстав передбачених ст.225 ЦК.

Проте дана норма права застосовується лише у випадку укладання правочину дієздатною фізичною особою у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. На жодні з таких обставин позивач в своєму позові не посилалась.

Суд першої інстанції взяв до уваги заяву позивача до Мелітопольського МБТІ про отримання витягу з єдиного реєстру прав власності для подальшого укладання договору довічного утримання. Проте на переконання судової колегії така заява не має жодного доказового значення, оскільки таку заяву позивач складала ще 07.09.2011 року, а спірний договір було укладено лише 01.10.2011 року. За такий проміжок часу особа могла змінити свій намір щодо виду укладання договору в майбутньому.

Нотаріус ОСОБА_4 в своїх письмових поясненнях адресованих суду першої інстанції прямо зазначила, що «наміру укладати договір довічного утримання сторони не виказували. Після бесіди сторони наполягали на укладанні договору купівлі-продажу квартири, який і було укладено, прочитано мною сторонам та підписано» (кінець цитати). (а.с. 30)

Наведених обґрунтувань і обставин справи суд першої інстанції не прийняв до уваги, ухвалив рішення, яке на переконання судової колегії не відповідає вимогам закону, прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 307, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 травня 2013 року в цій справі скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 в цій справі відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар О.С.Краснокутська О.М.Воробйова І.А.