Постанова № 33329545, 27.08.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 серпня 2013 р. Справа №801/7272/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Пакет Т.В., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування обмежувального (корегувального) заходу у вигляді тимчасової заборони надання продукції на ринку, -

ВСТАНОВИВ:

Інспекція з питань захисту прав споживачів в АР Крим, посилаючись на ч. 5 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування обмежувального (корегувального) заходу у вигляді тимчасової заборони надання продукції на ринку.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 183-2 КАС України скорочене провадження застосовується в адміністративним справах щодо застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26 липня 2013 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі та відповідачу запропоновано не пізніше як у десятиденний строк з дня одержання даної ухвали, подати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову безпосередньо до канцелярії Окружного адміністративного суду АР Крим (АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 43).

Однак, відповідач вказаним правом не скористався та у встановлені законом строки не подав заперечення проти позову та необхідні документи.

За правилом ст. 183-2 КАС України сторони до судового засідання не викликалися, справа розглядається в порядку скороченого провадження.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 03.06.2013 року Держспоживінспекцією в АР Крим була проведена планова виїзна перевірка відповідача щодо характеристик продукції, предметом якої була велика та дрібна побутова техніка. За результатами перевірки складено акт від 03.06.2013 р. № 000097, яким встановлено порушення вимог Технічного регламенту низько вольтового електричного обладнання, затвердженого постановою КМУ від 29.10.2009 р. № 1149 та Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою КМУ від 29.07.2009 р. № 785 (в редакції Постанови КМУ 20.06.2012 року №631).

Позивач зазначає у позові, що при виявлені вказаних порушень ним у порядку ст. 29 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» було винесено проекти рішень про вжиття обмежувальних заходів з встановленим терміном їх виконання до 15.07.2013 року, але до теперішнього часу проекти рішень не виконані.

З огляду на невідповідність перевіреної побутової техніки технічним характеристикам, позивач звернувся до суду із позовом про застосування обмежувального (корегувального) заходу у вигляді тимчасової заборони надання продукції на ринку.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 26 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Постановою КМУ від 01.06.2011 року № 573 затверджено перелік органів державного ринкового нагляду та сфер їх відповідальності, згідно якого Держспоживінспекція входить до органів державного ринкового нагляду.

Порядок проведення ринкового нагляду та здійснення контролю продукції, порядок вжиття відповідних заходів, права та обов'язки суб'єктів господарювання встановлено Законом України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" від 02.12.2010 року № 2735 (надалі - Закон України № 2735).

Відповідно до пунктів 4, 6 частини першої статті 11 Закону України № 2735 органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування); приймають у випадках та порядку, визначених цим Законом, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснюють контроль стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень тощо.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначають Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 року.

Так, частиною четвертою статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю), зокрема, вказано, що виключно законами встановлюються повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг та вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності.

Відповідно до частини п'ятої статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом.

Згідно вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до вимог цього Кодексу. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, при цьому суд вирішує спір з підстав, заявлених позивачем (ст.11 КАС України).

Судом встановлено, що позивач просить застосувати до відповідача обмежувальний (корегувальний) захід у вигляді тимчасової заборони надання продукції на ринку.

Між тим частиною п'ятою статті 30 Закону України № 2735 передбачено, що тимчасова заборона надання продукції на ринку застосовується органами ринкового нагляду у разі прийняття ними рішення про: відбір зразків продукції для проведення їх експертизи (випробування) - на строк проведення експертизи (випробування); приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами - на строк дії відповідного обмеження.

Тимчасова заборона надання продукції на ринку запроваджується одночасно з прийняттям рішень, зазначених у цій частині.

Відтак, тимчасова заборона надання продукції на ринку застосовується виключно на строк проведення експертизи (випробування) або на строк дії відповідного обмеження.

За приписами частини першої статті 33 Закону України №2735 обмежувальні (корегувальні) заходи запроваджуються відповідними рішеннями органів ринкового нагляду.

Таким чином, вищевказані норми закону передбачають, що тимчасова заборона надання продукції на ринку застосовується саме органами ринкового нагляду, до яких віднесено позивача, у порядку передбаченому Законом України №2735, та посилання позивача у даних правовідносинах на ч. 5 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" є помилковими, оскільки у даному випадку мова не ідеться про повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, що допускається за постановою адміністративного суду.

Отже, законом не передбачено застосування адміністративним судом обмежувального (корегувального) заходу у вигляді тимчасової заборони надання продукції на ринку, про що позивач просить у поданій до суду позовній заяві.

З огляду на вищевикладене, виходячи із змісту заявлених вимог, аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 94, 158, 159, 161-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанову може бути оскаржено до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання постанови.

Постанова, прийнята в скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя Т.В.Пакет