Ухвала суду № 33328804, 05.09.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зінченко О.В.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2013 року справа №805/8910/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенко Д.В. та Яковенко М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року у справі № 805/8910/13-а за позовом Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Донецької області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000051640/231/10/15-013-3 від 06.02.2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 06.02.2013 року № 0000051640/231/10/15-013-3 про сплату штрафу в сумі 551024,93 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідач діяв не у спосіб, передбачений законодавством - ним проведена камеральна перевірка, у якій можливо використовувати виключно дані поданих платником податків декларацій, у той час, як відповідачем фактично використані інші документи. Також, позивач вважає незаконним податкове повідомлення рішення, оскільки частину заборгованості з податку на додану вартість розстрочено судовими рішеннями в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідні судові рішення з цього приводу доведені судом до Вугледарського відділення Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області ДПС. Тому вважає висновки акту перевірки документально необґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року позовні вимоги задоволені.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 6 лютого 2013 року Вугледарським відділенням Мар'їнської ОДПІ Донецької області ДПС на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 7 Податкового кодексу України складено акт камеральної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість № 9/1640134032208. За результатами проведеної перевірки встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, на підставі чого відповідно до вимог статті 126 вищезазначеного Кодексу на адресу позивача направлено податкове повідомлення-рішення № 0000051640/231/10/15-013-3 від 6 лютого 2013 року на суму 551 024,93 грн. Крім того, відповідач зазначив, що встановлення порядку виконання судового рішення шляхом розстрочення або відстрочення його виконання здійснюється судом та не передбачає плати, а отже не звільняє від визначеної у законодавстві відповідальності за несвоєчасну сплату зобов'язань. На підставі зазначеного вважає, що дії податкового органу щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, та просить суд у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач подавав до податкового органу декларації з податку на додану вартість (звітні та звітні нові) за наступні податкові періоди: березень 2011 року, квітень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року, січень 2009 року, лютий 2009 року, квітень 2009 року, червень 2009 року, липень 2009 року, листопад 2009 року, лютий 2008 року, березень 2008 року, квітень 2008 року, липень 2008 року, вересень 2008 року, грудень 2008 року, січень 2007 року, лютий 2007 року, березень 2007 року, квітень 2007 року, травень 2007 року, червень 2007 року, липень 2007 року, вересень 2007 року, жовтень 2007 року, листопад 2007 року, грудень 2007 року, грудень 2006 року, січень 2012 року, лютий 2012 року, березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року, в яких самостійно визначено податкові зобов'язання з означеного податку (арк. справи 161-242).

Рішеннями Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року та 31 січня 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/19076/2011, від 6 квітня 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/3674/2012, від 13 лютого 2012 року та 29 лютого 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/1069/2012, від 25 лютого 2010 року по адміністративній справі № 2а-2295/10/0570, від 25 квітня 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/4511/2012, від 29 травня 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/5521/2012, від 18 вересня 2009 року по адміністративній справі № 2а-14671/09/0570, від 30 червня 2009 року по адміністративній справі № 2а-9261/09/0570, від 28 серпня 2009 року по адміністративній справі № 2а-13068/09/0570, від 19 листопада 2012 року та 17 квітня 2013 року по адміністративній справі № 2а/0570/14136/2012, від 22 листопада 2007 року по адміністративній справі № 2а-7354/07, від 17 грудня 2007 року та 28 грудня 2007 року по адміністративній справі № 2а-8809/07, від 01 липня 2008 року по адміністративній справі № 2а-9897/08, від 24 березня 2008 року по адміністративній справі № 2а-5902/08, від 17 вересня 2008 року та 29 вересня 2008 року по адміністративній справі № 2а-19147/08, від 17 листопада 2008 року та 28 листопада 2008 року по адміністративній справі № 2а-30711/08, від 16 серпня 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/6980/2012, від 13 серпня 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/9767/2012, від 13 вересня 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/11027/2012, які набрали законної сили, з позивача за наведеними вище деклараціями стягнуто заборгованість з податку на додану вартість, а також надано розстрочення чи відстрочення їхнього виконання до 2015 року, 2017 року, 2018 року, 2019 року (арк. справи 35-94).

Судом також встановлено, що позивач сплачує податок на додану вартість платіжними дорученнями із зазначенням призначення платежу і відповідно до графіків погашення заборгованості, що встановлені судовими рішеннями про розстрочення податкового боргу із вказаного податку (арк. справи 111-160).

6 лютого 2013 року на підставі підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України головним державним податковим інспектором сектору оподаткування юридичних осіб Вугледарського відділення Мар'їнської ОДПІ Донецької області ДПС проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем податку на додану вартість у вересні 2011 року - грудні 2012 року по рішенням суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу Наказ ДПА України від 7 грудня 2010 року № 927, за результатами якої складено акт № 9/1640/34032208, яким встановлено порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість із затримкою термінів сплати понад 30 календарних днів (арк. справи 7-20).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 6 лютого 2013 року № 0000051640/231/10/15-013-3, яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку до 455 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 2 755 124,65 грн. платника податків зобов'язано сплатити штраф у сумі 551 024,93 грн. - в розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу з податку на додану вартість.

Вказане рішення оскаржувалося в адміністративному порядку до органів державної податкової служби, зокрема до Державної податкової служби у Донецькій області, до Міністерства доходів і зборів України, рішеннями яких від 18 квітня 2013 року № 3736/10/10-512-5 та від 22 травня 2013 року № 3238/6/00-09-10-01-15 скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін (арк. справи 25-34).

Підстави виникнення обов'язку сплати, факт здійснених платежів та їх розмір сторонами не оскаржуються.

Спірною обставиною у справі є обґрунтованість висновків податкового органу стосовно несвоєчасної сплати позивачем узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2 755 124,65 грн. із затримкою термінів сплати понад 30 календарних днів, і, як наслідок, правомірність застосування штрафних санкцій до позивача оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.п. «е» п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п. 126.1 статті 126 Податкового Кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, зокрема, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

У зв'язку з цим набрання чинності ухвалою суду про розстрочення податкового боргу змінює встановлені законом строки сплати відповідного податкового зобов'язання, яке через зміну судом термінів сплати втрачає ознаки податкового боргу, виключає можливість нарахування штрафних санкцій згідно вимог статті 126 ПК України, за умови своєчасного виконання платником податків ухвали суду про розстрочення оплати.

Тому посилання відповідача на те, що рішення суду про стягнення податкового боргу та ухвала про розстрочення його сплати не змінюють підстав для нарахування пені не відповідають приписам діючого законодавства.

Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. По своїй суті, розстрочка виконання судового рішення це передбачений процесуальним законодавством спосіб, який тимчасово позбавляє стягувача права вимагати примусового виконання і надає боржнику можливість на законних підставах виконувати рішення суду з урахуванням вимог ухвали про розстрочку.

Судове рішення щодо розстрочення виконання постанови про стягнення податкового боргу є перенесенням виконання такої постанови на новий строк, тобто вищезазначеними ухвалами Донецького окружного адміністративного суду перенесені граничні строки сплати податкових зобов'язань. Зазначені ухвали набрали законної сили, тобто граничними термінами сплати є строки, вказані в судовому рішенні.

Колегія суддів вважає, що за таких підстав, на дату винесення спірних податкових повідомлень-рішень діяли граничні строки сплати податкових зобов'язань вказані в ухвалах Донецького окружного адміністративного суду. Після прийняття судового рішення про стягнення податкової заборгованості нарахування будь-яких штрафів або пені можливе лише в межах виконавчого провадження.

Колегія суддів також зазначає, що позивач по справі виконує рішення суду відповідно до наданих розстрочок згідно ухвалам суду, які набрали чинності та обов'язкові для осіб, які беруть участь у справі і підлягають виконанню на всій території України. ( стаття 255 КАС України), а тому вимоги пункту 87.9 статті 87 Податкового Кодексу України не можуть бути застосовані до грошових коштів, які платником податків сплачуються за відповідними судовими рішеннями.

Інший підхід до спірних правовідносин буде порушенням норм діючого законодавства про обов'язковість виконання судових рішень, які набрали законної сили. (стаття 255 КАС України, стаття 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Колегія суддів також зазначає, що даному випадку не підлягають застосуванню і Методичні рекомендації, затверджені Наказом ДПА України від 07.12.2010 року № 927, оскільки з огляду на вимоги Указу Президента України від 03.10.1992 року № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 р. № 34/5, зареєстрованого 12.04.2005 р. за № 381/10661, вказані Методичні рекомендації за своєю правовою природою не є нормативно-правовим актом, не були зареєстровані в Міністерстві юстиції України, стосуються організації внутрішньої діяльності податкових органів, а тому для суб'єктів підприємницької діяльності носять рекомендаційний, а не обов'язковий характер.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 06.02.2013 року № 0000051640/231/10/15-013-3, яким позивачу нараховані штрафні санкції в сумі 551024,93 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року у справі № 805/8910/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

М.М.Яковенко