Ухвала суду № 33328786, 03.09.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ірметова О.В.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року справа №812/5428/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Яманко В.Г., Васильєвої І.А., розглянувши в порядку письмовго провадження апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 р. у справі № 812/5428/13-а (головуючий І інстанції Ірметова О.В.) за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції в Луганській області, третя особа Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" про стягнення виконавчого збору, -

ВСТАНОВИВ:

11червня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Лутугинського районного управління юстиції Луганської області, третя особа Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 16.11.2012 ВП №35087184 про стягнення виконавчого збору з виконання виконавчого листа Індустріального суду м.Дніпропетровська по справі №2/0417/4025/2012.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року позовні вимоги задоволено. Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував постанову відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції Луганської області від 16.11.2012 ВП №35087184 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 9821,26 грн. та стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 34 грн. 41 коп.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позову.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 08 червня 2012 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська виданий виконавчий лист від 21.05.2012 року по справі 2/0417/4025/2012 року про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ КБ «Приват Банк» 98212,62 грн. та стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ПАТ «Акцент-Банк» солідарно на користь ПАТ КБ «Приват Банк» 10000 грн.(а.с.13)

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції ОСОБА_5 від 09.11.2012 відкрито виконавче провадження № 35087184, щодо примусового виконання виконавчого листа №2/0417/0417/2012, виданого Індустріальним судом м. Дніпропетровська 08.06.2012 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» 98212,62 грн. (а.с.31). Зазначена постанова була направлена на адресу позивача супровідним листом без дати за № 26567 (а.с.32).

16 листопада 2012 року відповідачем було винесена постанова про стягнення з боржника ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 9821,26 грн. (а.с.10).

14 травня 2013 року на адресу відповідача від Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» надійшла заява від 13.05.2013 року про повернення виконавчого документу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» 98212,62 грн. без виконання (а.с.34).

21 травня 2013 року відповідачем було відкрите виконавче провадження №38046897 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь держави виконавчого збору у розмірі 9852,58 грн. (а.с.8).

21 травня 2013 року позивач звернувся до начальника ВДВС Лутугинського РУЮ Луганської області з заявою про скасування постанови про стягнення виконавчого збору (а.с.11), яка на данний час не розглянута.

27 травня 2013 року позивач звернувся до Лутугинського районного суду Луганської області про скасування постанови відповідача від 16 листопада 2012 року про стягнення з боржника ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 9821,26 грн.(а.с.14-15)

Ухвалою Лутугинського районного суду Луганської області від 07.06.2013 року у цивільній справі 416/1723/13-ц закрито провадження у справі, оскільки зазначена справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Задовольняючи позовні вимоги суду першої інстанції виходив з того, що позивач був необізнаний про відкриття виконавчого провадження в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», та як наслідок не мав можливості виконати рішення у строк, встановлений для добровільного виконання, зазначений у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Закон України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження», визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Колегія суддів зазначає, що нормами Закону України «Про виконавче провадження» передбачені заходи та дії, які вчиняє державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з ч.3 ст.27 цього Закону у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Відповідно до приписів ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір. Виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.31 цого Закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до зазначених норм, під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами, які невідкладно надсилаються сторонам виконавчого провадження в порядку передбаченим цим Законом.

Проте, зазначеним Законом передбачено обов'язок виконавчої служби, щодо попередження боржника про відкриття виконавчого провадження та можливість добровільного виконання рішення, шляхом надіслання відповідної постанови рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та в разі невиконання в добровільному порядку в строк встановлений Законом здійснення дій щодо примусового виконання такого рішення. У разі відкриття виконавчого провадження зазначеним законом передбачено надання боржнику строк до початку примусового виконання рішення для добровільного виконання рішення та в разі самостійного виконання рішення передбачено звільнення від стягненням з боржника виконавчого збору, а в разі не виконання в добровільному порядку стягненням з боржника такого збору.

Таким чином, зазначеними нормами передбачено наявність письмового підтвердження про отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто про обізнаність боржника щодо можливості добровільного виконання рішення.

Як зазначалось вище, відповідачем в порушення вищезазначених норм постанова про відкриття виконавчого провадження була надіслана із супровідними листами простою кореспонденцією, доказів щодо направлення на адресу позивача постанови рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачем не надано, тобто дії відповідача не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», що призвело до позбавлення права боржника на добровільне виконання рішення.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо передчасного прийняття відповідачем постанови про стягнення виконавчого збору.

Стосовно посилання відповідача на те, що позивачу було відомо про виконавче провадження, оскільки позивачем 14.05.2013 року до відповідача було надано заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» надійшла заява від 13.05.2013 року про повернення виконавчого документу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» 98212,62 грн., колегія суддів зазначає, що за приписами Закону України «Про виконавче провадження» перебіг строку для добровільного виконання рішення починається саме з моменту отримання боржником постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

Стосовно посилання апелянта на порушення позивачем строків оскарження постанови про стягнення виконавчого збору, через його обізнаність про наявність виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» 98212,62 грн., колегія суддів зазначає, що обізнаність позивача про наявність цього виконавчого провадження не може свідчити про обізнаність позивача щодо існування постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки як вже зазначалось законодавством передбачено початок перебігу строку саме з моменту отримання постанови державного виконавця.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем доказів, що саме позивач надав до ВДВС заяву ПАТ КБ «Приват Банк» про повернення виконавчого документу матеріали справи не містять.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на безпідставність поновлення судом першої інстанції строку звернення до суду, так як строк оскарження дій державного виконавця учасникам виконавчого провадження не поновлюється,з наступних підстав.

Частиною другою статті 181 КАС України встановлено спеціальні строки звернення до суду. Так, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути оскаржено у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, а щодо оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк.

Колегія суддів зазначає, що у разі порушення цього строку суд повинен застосовувати приписи статті 100 КАС України, за якими адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції з дотриманням зазначених норм розглянув питання щодо поновлення строку звернення до суду з цим позовом та обґрунтовано поновив цей строк.

Зазначений висновок погоджується з висновком викладеним в Постанові пленуму Вищого адміністративного суду від 13 грудня 2010 року N 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби»

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з мотивів викладених в даній ухвалі, спір по суті вирішений вірно.

На підставі викладеного керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 р. у справі № 812/5428/13-а залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 р. у справі № 812/5428/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Е.Г.Казначеєв

Судді В.Г.Яманко

І.А.Васильєва