Постанова № 33328747, 05.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

05 вересня 2013 року № 826/11422/13-а

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Факторіал-2005»ДоДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2013 № 0005042208 та № 0005032208

Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторіал-2005» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві та просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.04.2013 № 0005042208 та № 0005032208.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.

На підставі ч.6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Факторіал-2005» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Агентство «Віасат», ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «Лоу Консалт», ТОВ «Дормашавто» за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 (далі разом або окремо Контрагенти/Контрагент). За наслідком перевірки було складено акт від 05.04.2013 № 316/22-8/33400937 (далі - Акт перевірки). Актом перевірки зафіксовано висновок перевіряючих про відсутність реальної можливості поставок товарів, послуг позивачу вказаними вище контрагентами, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

На підставі Акту перевірки було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.04.2013 № 0005042208 (основний платіж - 104881грн, штрафні санкції - 4523грн), № 0005032208 (основний платіж - 89444грн, штрафні санкції - 11060грн).

Позивач не погоджується з вказаними обставинами і рішеннями, оскільки стверджує про реальний (товарний) характер операцій з Контрагентами.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до частини 5,6, ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

З огляду на покликання податкової служби згідно змісту Акту перевірки на безтоварний характер операцій з Контрагентами, судом на виконання зазначених вище положень КАС України з метою встановлення всіх обставин у справі запропоновано позивачу і відповідачу надати докази на підтвердження його товарного/безтоварного характеру.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Позивачем було укладено договір про надання маркетингових послуг № 01/03-11 від 01 березня 2011 року з ТОВ «Агентство»Віасат» за яким виконавець зобов'язується надати ТОВ «Факторіал-2005» послуги по маркетинговому дослідженню ринку побутових насосів в Україні.

В підтвердження надання цих послуг позивачем надано суду звіт про маркетингові дослідження «Аналіз українського ринку побутових насосів до договору № 01/03/11 від 01 березня 2011р.

Аналізуючи викладені обставини відносно ТОВ «Агентство»Віасат», які викладені у Акті перевірки та надані позивачем документи суд приходить до наступного.

Суд не може прийняті вказані документи як підтвердження «товарного» характеру операцій з огляду на наступне.

По-перше, вказаним вище договором (п.2.2. та 3.1.) передбачено підписання сторонам двох документів, а саме: акт прийому-передачі звіту та акт прийому передачі маркетингових послуг.

Позивачем на вимогу суду акту прийому-передачі звіту не надано. По-друге, наданий суду звіт маркетингового дослідження не підписано виконавцем, а тому його приналежність і реальне виконання саме ТОВ «Агентство»Віасат» не підтверджується належним чином. По-третє, судом уважно і ретельно вивчено звіт про маркетингові послуги і встановлено, що висновки і рекомендації його не відповідають предмету дослідження і воно має характер реферативного огляду або курсової роботи студента. З огляду на що, у суду виник сумнів щодо належного і реального виконання вказаного дослідження виконавцем. Загальновідомим є той факт, що Інтернет є джерелом примірників різноманітної інформації в тому числі відносно рефератів та курсових робіт на різноманітні теми. У зв'язку з цим, судом було здійснено в мережі Інтернет пошук на предмет авторства іншої особи щодо вказаного звіту. За наслідком пошуку судом встановлено, що на інформаційному ресурсі http://knowlege/allbest.ru наявний реферат на тему «Аналіз українського ринку побутових насосів». Вказаний реферат на 97% за своїм змістом відповідає змісту вказаному вище маркетингового дослідження. А точніше є його повною копією в якій змінено лише часові і грошові показники.

Вказане свідчить про фактичну відсутність дослідження Контрагентом позивача і використання ресурсів мережі Інтернет авторства третіх осіб для оформлення видимості реального виконання цієї послуги. Видруківки матеріалу з мережі Інтернет долучаються судом до матеріалів справи.

Вказане вище свідчить про безпідставність позовних вимог, оскільки в цій частині суд вважає їх безтоварними з огляду на зазначене вище.

Позивачем було укладено договір № 02/07-10 від 02 липня 2010 року з ТОВ «Агентство»Віасат» згідно якого виконавець здійснював дослідження ринку моторних масел України.

В підтвердження надання цих послуг позивачем надано суду звіт про маркетингові дослідження «Аналіз українського ринку моторних мастил до договору № 02/07/10 від 02 липня 2010р.

Суд не може прийняті вказані документи як підтвердження «товарного» характеру операцій з огляду на наступне.

По-перше, вказаним вище договором (п.2.2. та 3.1.) передбачено підписання сторонам двох документів, а саме: акт прийому-передачі звіту та акт прийому передачі маркетингових послуг.

Позивачем на вимогу суду акту прийому-передачі звіту не надано. По-друге, судом уважно і ретельно вивчено звіт про маркетингові послуги і встановлено, що висновки і рекомендації його не відповідають предмету дослідження. З огляду на що, у суду виник сумнів щодо належного і реального виконання вказаного дослідження виконавцем. З огляду на це, судом було здійснено в мережі Інтернет пошук інформації на предмет авторства вказаного звіту. За наслідком пошуку судом встановлено, що на інформаційному ресурсі http://autoshkola.net/articles/ наявна стаття на тему «Ринок мастил України в 2010 році». Вказана стаття повністю слово в слово, навіть з урахуванням особливостей знаків пунктуації, скопійована (змінено лише деякі цифрові значення) в розділ загальний огляд українського ринку моторних мастил Звіту про маркетингові дослідження «Аналіз українського ринку моторних мастил» до Договору № 02/07/10 від 02 липня 2010 року. Видруківки матеріалу з мережі Інтернет долучаються судом до матеріалів справи. В подальшому звіт містить фактично інформаційно-історичний матеріал відносно марок мастил зарубіжних виробників. «Компілятивний» характер матеріалу звіту і вказує те, що у другому абзаці з кінця висновків мова йде про насоси, а не про мастило. Враховуючи вищенаведене і зміст вказаного маркетингового дослідження, судом, на його внутрішнє переконання, вбачається безтоварність відносин позивача з контрагентом, оскільки вказаний звіт не має своєї змістовної «ваги» для цілей господарської діяльності і є фактично «поверхневим матеріалом» «для людського ока», який навіть не має покликань на джерела, на яких він ґрунтується.

Позивачем було укладено договір № 02/08-10 від 02 серпня 2010 року з ТОВ «Агентство»Віасат» згідно якого виконавець здійснював дослідження попиту на моторні оливи на споживчому ринку м. Києва.

В підтвердження надання цих послуг позивачем надано суду звіт про маркетингові дослідження «Дослідження попиту на моторні оливи на споживчому ринку м. Києва» до договору № 02/08/10 від 02 серпня 2010р.

Суд не може прийняті вказані документи як підтвердження «товарного» характеру операцій з огляду на наступне.

По-перше, вказаним вище договором (п.2.2. та 3.1.) передбачено підписання сторонам двох документів, а саме: акт прийому-передачі звіту та акт прийому передачі маркетингових послуг.

Позивачем на вимогу суду акту прийому-передачі звіту не надано. По-друге, судом уважно і ретельно вивчено звіт про маркетингові послуги і встановлено, що висновки і рекомендації його не відповідають предмету дослідження. З огляду на що, у суду виник сумнів щодо належного і реального виконання вказаного дослідження виконавцем. З огляду на це, судом було здійснено в мережі Інтернет пошук інформації на предмет авторства вказаного звіту. За наслідком пошуку судом встановлено, що на інформаційному ресурсі http://urefs.com.ua наява курсова робота на тему «Класифікація мастильних моторних масел», (Омськ, 2010) автором якого значиться ОСОБА_1. Вказана курсова робота повністю слово в слово скопійована і відображена як звіт про маркетингові дослідження «Дослідження попиту на моторні оливи на споживчому ринку м.Києва». Видруківки матеріалів роботи до справи судом долучається. Враховуючи вищенаведене і зміст вказаного маркетингового дослідження, судом, на його внутрішнє переконання, вбачається безтоварність відносин позивача з контрагентом, оскільки вказаний звіт не має своєї змістовної «ваги» для цілей господарської діяльності і є фактично «поверхневим матеріалом» «для людського ока», який навіть не має покликань на джерела, на яких він ґрунтується, а висновки не базуються на змісті.

Позивачем придбавалися товари згідно видаткової накладної № 17 від 01 липня 2011 року у ТОВ «Остін трейд». Згідно пояснень ОСОБА_2, які відібрані 10 січня 2012 році у місті Арзамас старшим оперуповноваженим відділу ЕБ і ПК ОМВД Росії капітаном поліції Горєловим С.В., судом встановлено, що вказана особа жодного відношення до зазначеного суб'єкта господарювання немає. А тому податкові накладні ним не підписувались, з огляду на що, такі жодних правових наслідків спричиняти не можуть. При цьому, позивачем не надано суду доказів щодо наявності виписки довіреностей на отримання ОСОБА_4 за довіреністю матеріальних цінностей в інтересах позивача та відповідно їх реальне отримання в натурі.

Позивачем було укладено договори про надання маркетингових послуг № 04/02/11 від 04 лютого 2011р., № 10/09/10 від 10 вересня 2010р.,№ 02/08/10 від 02 серпня 2010р. № 24/05/10 від 24 травня 2010р.

Вказані договори за своїм змістом є однаковими і передбачають маркетингове дослідження ринку товарів призначених для використання в заміських будинках, на дачних та садово-огородніх ділянках. Різниця обумовлена лише місцем дослідження. В підтвердження товарного характеру позивачем додано відповідні звіти.

Суд не може прийняті вказані документи як підтвердження «товарного» характеру операцій з огляду на наступне.

По-перше, вказаними вище договорами (п.2.3.) передбачено підписання сторонам двох документів, а саме: акт прийому-передачі звіту та акт прийому передачі маркетингових послуг.

Позивачем на вимогу суду акту прийому-передачі звіту не надано. По-друге, надані суду звіти маркетингового дослідження не підписано виконавцем, а тому його приналежність і реальне виконання саме ТОВ «Лоу консалт» не підтверджується належним чином. По-третє, протоколи узгодження договірних цін не підписані сторонами, що не відповідає умовам п.3.1. договорів. По-четверте, судом уважно і ретельно вивчено звіт про маркетингові послуги і встановлено, що висновки і рекомендації є однаковими за своїм змістом та способом і порядком викладення і мається лише певна різниця в числових показниках. Вказане не може відповідати дійсності. При цьому вступ звіту є копією Інтернет посібника (http://sites.google.com/site/marketingdistance/) з маркетингу теми 2 «Сутність маркетингових досліджень». На думку суду якщо замовник замовляє маркетингове дослідження, то йому повинно бути відоме і зрозуміло що це таке. А оплата послуг, в тому числі інформаційних, щодо сутності маркетингових досліджень більше одного договору є абсурдним.

А тому, враховуючи зазначене, суд погоджується з обставинами викладеними в Акті перевірки і доводами податкової служби про безтоварний характер відносин позивача з Контрагентом.

Позивачем було укладено з ТОВ «Дормашавто» договір транспортного експедирування № 252/10/10 ТП від 25 жовтня 2010 року.

В підтвердження реальності виконання вказаного договору з Контрагентом позивачем надано суду до договору податкові накладні, заявки на перевезення, товарно-транспортні накладні, довіреності осіб які приймали товар, видаткові накладні.

Судом уважно перевірено вказані документи та встановлено, що підписи осіб представників покупців куди доставлявся позивачем товар явно та очевидно не відповідають підписам, які зроблені у довіреностях на отримання матеріальних цінностей.

А тому враховуючи зазначене і зміст пояснень ОСОБА_2, відібрані 10 січня 2012 році у місті Арзамас старшим оперуповноваженим відділу ЕБ і ПК ОМВД Росії капітаном поліції Горєловим С.В., судом встановлено, що вказана особа жодного відношення до вказаного суб'єкта господарювання немає, та з огляду на що, є підстави вважати обґрунтованими доводи податкової служби про безтоварний характер операцій з цим Контрагентом позивача.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України (№ 2755-VI від 02.12.2010, далі - ПКУ) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України випливає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Підтвердженням даних податкового обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 7046232, та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11).

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України спростував покликання позивача і довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст.2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати позивача не відшкодовуються.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк