Постанова № 33328678, 20.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 серпня 2013 року 11:59 № 826/9522/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Окис Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. КиєвадоПриватного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку» Корпоративного підприємства ДАК «Укрвидавполіграфія» простягнення заборгованості у розмірі 50417,96 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача - Пономарьов Г.П.

від відповідача - Кравцова Е.В.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва (далі по тексту - позивач, УПФУ в Деснянському районі м. Києва) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку» Корпоративного підприємства ДАК «Укрвидавполіграфія» (далі по тексту - відповідач, ПАТ «Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку» КП ДАК «Укрвидавполіграфія») про стягнення заборгованості по відшкодуванню коштів на виплату різниці між сумами пенсій, призначених відповідно до вимог Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і обчислених відповідно до інших законодавчих актів у розмірі 50417,96 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2013 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі та зобов'язано позивача до 27 червня 2013 року подати додаткові докази, а відповідача, протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження в адміністративний справі, подати заперечення проти позову або заяву про визнання позову.

11 липня 2013 року позивачем через канцелярію суду подано додаткові документи, а 15 липня 2013 року відповідачем - заперечення проти позову.

За результатами вивчення поданих відповідачем заперечень, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2013 року справу призначено до судового розгляду на 12 серпня 2013 року.

У судове засідання 12 серпня 2013 року з'явився представник відповідача. Представник позивача у судове засідання не з'явився, що стало підставою для відкладення розгляду справи на 20 серпня 2013 року.

У судовому засіданні 20 серпня 2013 року представник позивача просив позов задовольнити з викладених у ньому підстав. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував. В обґрунтування своїх заперечень посилався на обставини, викладені у письмових запереченнях, а також вказував на те, що повідомлення надсилалися на адресу відповідача щомісяця з визначенням невідомо яких сум, в той час, коли чинним законодавством України не передбачено направлення органами Пенсійного фонду України підприємствам зазначених повідомлень щомісяця. Також вказував на те, що більшість повідомлень, які були надіслані на адресу підприємства складені Управліннями Пенсійного фонду України у різних районах м. Києва, проте право районного управління Пенсійного фонду, що розташоване не за місцезнаходженням підприємства, направляти до таких підприємств повідомлення про відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств згідно із Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, не передбачено. Натомість, вказане право надано лише органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням такого підприємства.

Таким чином, на думку відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському, Шевченківському, Подільському, Печерському, Дніпровському районах не є уповноваженим органом Пенсійного фонду за місцезнаходженням позивача, а тому у підприємства в будь-якому випадку не може виникнути за повідомленнями, сформованими вказаними управліннями, заборгованості з відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств згідно із Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів.

До того ж, чинним законодавством не передбачено покладання на державні не бюджетні установи та організації, фінансування яких здійснюється за рахунок Державного бюджету України і за рахунок коштів госпрозрахунку, обов'язку щодо відрахувань на виплату різниці у розмірі пенсій наукових працівників.

Таким чином, різниця у розмірі пенсій тим науковим працівникам, пенсія яким призначена в момент коли підприємство було держаним бюджетним, повинна виплачуватися за рахунок державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Український науково - дослідний інститут спеціальних видів друку» корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія» перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва.

Як вбачається з матеріалів справи за відповідачем на момент розгляду даної справи обліковується заборгованість у розмірі 50417,69 грн., яка утворилась у зв'язку з не виконанням останнім обов'язку щодо сплати до пенсійного фонду різниці між сумою пенсії, призначеної науковим працівникам за період з 01 січня 2013 року по 28 лютого 2013 року за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів.

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13.12.1991р. №1977-ХІІ з наступними змінами та доповненнями, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 13.12.1991р. №1977-ХІІ) різниця між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

- для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Відповідно до пункту 2 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року №372 (далі по тексту - Порядок № 372) за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Відповідно до статті 1 Бюджетного кодексу України «...установа чи організація..., яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів - є бюджетною». Оскільки згідно довідки з Державного комітету статистики України № 359 від 01.08.2006р. відповідач є небюджетною установою, а отже фінансування різниці пенсії із державного бюджету не здійснюється.

Відповідно до змісту пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI у відповідній редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 08.07.2010р. №2464-VI) платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з частиною 3 статті 4 названого Закону платники єдиного внеску, зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, є страхувальниками для платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2, 3, 6 - 14 частини першої цієї статті.

Відповідно до визначення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке міститься у статті 1 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI, це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 372 розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається. Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

З наведених норм вбачається, що на відповідача покладено обов'язок щодо сплати до Пенсійного фонду різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право наукові працівники відповідача.

У зв'язку з чим, на адресу відповідача були направлені повідомлення про суму витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів.

Факт отримання зазначених повідомлень представник відповідача під час розгляду справи підтвердив.

Крім того, у зв'язку з не здійсненням відшкодувань сум, зазначених у відповідних повідомленнях, на адресу відповідача надсилались претензії вих. №610/06-1 від 23 січня 2013 року та вих. №1589/06-1 від 19 лютого2013 року, які також отримані відповідачем, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Проте, такі дії, вчиненні позивачем на погашення заборгованості відповідачем, не призвели до її погашення..

Також, суд звертає увагу на те, що вищевказані повідомлення та претензії в адміністративному чи судовому порядку не оскаржені та не скасовані.

Відповідно до положень статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Беручи до уваги те, що заборгованість у розмірі 50417,96 грн. до Пенсійного фонду України відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, існування у нього вказаної заборгованості підтверджується наявними у матеріалах справи документами, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Посилання відповідача на те, що повідомлення, які надходили на адресу підприємства, направлені не позивачем, а іншими управліннями Пенсійного фонду України, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суд до уваги не приймає, оскільки відповідачем не зазначено яким чином порушені його права такими діями відповідних управлінь Пенсійного фонду України. Крім того, як закріплено у наведених вище правових нормах, у відповідача існує безумовний обов'язок провести оплату відповідних сум різниці незалежно від направлення йому щомісяця таких повідомлень.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку» Корпоративного підприємства ДАК «Укрвидавполіграфія» (02156, м. Київ, вул. Кіото, 25, код ЄДРПОУ 02426463) на користь Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва (02225, м. Київ, вул. Каштанова, 6, код ЄДРПОУ 26063541, р/р 256003012604 в ОПЕРУ ГУ Ощадбанку, МФО 322669) заборгованість у розмірі 50417 (п'ятдесят тисяч чотириста сімнадцять) грн. 96 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Савченко