Постанова № 33327499, 02.09.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2198/13-а

02 вересня 2013 року 12год. 05хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Лукащик Ю.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Трофимов О.В.,

відповідача: представник Троянчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Побутрадіотехніка - Плюс" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки в акті перевірки є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами. Всі первинні бухгалтерські документи були надані інспекторам відповідача при проведенні перевірки. Вказані документи підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами. Крім того, матеріали кримінальної справи не стосуються позивача та не містять постановленого вироку. На момент здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами, останні були належним чином зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України та були платниками ПДВ, а тому податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем з порушенням норм чинного законодавства та належать до скасування.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, які повністю співпадають з позицією, викладеною в позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.

Відповідач в судовому засіданні надав пояснення, які повністю співпадають з позицією, викладеною в письмових запереченнях. Зазначив, що при проведенні перевірки були встановлені порушення щодо заниження податку на прибуток та завищення податкового кредиту. На підставі висновків акту перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення. Висновки в акті перевірки, на думку відповідача, відповідають встановленим обставинам, а тому податкові повідомлення-рішення є правомірними. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов належить до задоволення.

Так, посадовими особами відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012р. про що складений акт №707/22-200/31021900 від 25.12.2012р. (а. с. 15-65 т.1).

Вказаною перевіркою, зокрема, встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 04.1 Декларацій з податку на прибуток підприємств «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» за 1 квартал 2011 року у сумі 61350грн. (а. с. 20 т.1). Крім того, перевіркою правильності визначення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011р. по 30.09.2012р. встановлено їх завищення в сумі 400429грн., в тому числі: за 2 квартал 2011р. - 48750грн., за 3 квартал 2011р. - 96400грн., 4 квартал 2011р.- 124745грн., 1 квартал 2012р.- 101363грн., 2 квартал 2012р.- 10837грн., 3 квартал 2012р.- 18334грн., внаслідок чого був занижений податок на додану вартість на загальну суму 104827грн. (а. с. 29, 64 т.1).

На підставі висновків акту перевірки (а. с. 64 т.1), відповідачем були винесені податкові повідомлення рішення:

- №0000022202 від 31.05.2013р., яким позивачу збільшено суму грошового

зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 111681грн., з яких 104827грн. основного платежу та 6854грн. штрафних санкцій (а. с. 9 т.1);

- №0000012202 від 31.05.2013р., яким позивачу збільшено суму грошового

зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 193337,25грн., з яких 159073грн. основного платежу та 34264,25грн. штрафних санкцій (а. с. 10 т.1).

Так на збільшення відповідачем грошових зобов'язань позивачу за платежами з податку на прибуток та ПДВ мали вплив господарські операції позивача з контрагентами: ТОВ «Укрдрім», ТОВ «Будмехканвініон», ТОВ «Галард Сервіс Груп».

Щодо здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, судом встановлено наступне.

Так, в ході судового розгляду справи встановлено, що в 2011-2012р. позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Укрдрім», ТОВ «Будмехканвініон», ТОВ «Галард Сервіс Груп» на предмет ремонту побутової техніки, сервісу та здійснення ремонту приміщення, орендованого позивачем.

Встановлюючи порушення позивачем норм податкового законодавства, відповідачем, зокрема, щодо ТОВ «Укрдрім» взято за основу як доказ постанову слідчого про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва та за фактом підроблення документів невстановленими слідством особами. Також в акті перевірки зазначено, що свідоцтво платника ПДВ даного контрагента анульоване 17.11.2011р. в зв'язку з ліквідацією, враховуючи вказані докази, відповідач стверджує про здійснення взаємовідносин без реального настання правових наслідків, лише з метою заниження об'єкта оподаткування та несплати податків. Щодо контрагентів ТОВ «Будмехканвініон» та ТОВ «Галард Сервіс Груп», то в акті перевірки відповідач підтверджує свої висновки тим, що згідно з реєстраційною базою даних ДПС вказаним контрагентам присвоєний стан «8» - до ЄДР внесений запис про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Будмехканвініон» анульоване 02.11.2012р., товарно-транспортні накладні не надавались.

Суд не погоджується з висновками акта перевірки при цьому зазначає наступне.

Позивач належним чином зареєстрований, є платником ПДВ, відповідно до довідки статистики одним із видів діяльності є ремонт електронної апаратури побутового призначення для приймання, записування, відтворення звуку й зображення, ремонт інших побутових виробів і предметів особистого вжитку (а. с. 75-89 т.1).

В 1 кварталі 2011р. позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Укрдрім» на загальну суму 73620грн., в т.ч. ПДВ 12270грн. Дана господарська операція підтверджується актом надання послуг №328 від 31.03.2011р., відповідно до якого контрагент надавав послуги з ремонту радіоелектронної побутової техніки, податковою накладною №328 від 31.03.2011р. Розрахунки проводились в безготівковій формі, що підтверджується випискою із банківського рахунку (а. с. 20, т. 4).

Посилання відповідача на постанову слідчого, та почеркознавчу експертизу як на доказ, яким підтверджується нереальність зазначеної господарської операції є безпідставними, оскільки із вказаної постанови чітко вбачається, що безпосередньо документи та здійснення господарської операції ТОВ «Укрдрім» з позивачем предметом з'ясування фактичних обставин у справі та дослідження не були. Вирок у даній справі не винесений.

Також є безпідставними посилання відповідача на акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 07.03.2012р. №115/23-3/36302590 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрдрім» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 19 січня 2009 року по 30 листопада 2011 року. Так, постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року у справі №2а-1772/12/1070, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року та набрала законної сили, визнані протиправними дії ДПІ у Печерському районі міста Києва, що виявились у проведенні зустрічної звірки ТОВ «Укрдрім», результати якої оформлені актом ДПІ у Печерському районі міста Києва від 07 березня 2012 року №115/23-3/36302590 (а. с. 99-100 т.3).

Зазначені факти відповідачем не перевірені, так як акт перевірки відповідача, який містить вказані посилання складений 25.12.2012р. Щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ вказаного контрагента, то, як зазначено в акті перевірки та не заперечується відповідачем, зазначене свідоцтво анульоване лише 17.11.2011р., що свідчить про те, що на час здійснення господарської операції в березні 2011р. вказаний платник був платником ПДВ.

По здійсненню господарських операцій з контрагентами ТОВ «Будмехканвініон», ТОВ «Галард Сервіс Груп» судом встановлено, що вказані товариства були належним чином зареєстровані в ЄДР, на момент здійснення господарських операцій були платниками ПДВ. Крім того, ТОВ «Будмехканвініон» має ліцензію на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаній із створення об'єктів архітектури (а. с. 71-76 т.3).

В період 2011-2012р. позивачем були кладені договори з даними контрагентами про надання послуг з обслуговування електронної техніки, на виконання робіт по ремонту приміщення, договори підряду (а. с. 90-105 т.1). В судовому засіданні встановлено, що позивач орендує приміщення по вул. Степана Бандери,45 в м. Рівне. Листом від 12.05.2011р. позивач просив згоди у орендодавця на здійснення капітального ремонту, наданого останньому в оренду приміщення. Згоду було отримано відповідно до листа від 24.05.2012р. (а. с. 41-58 т.3).

Виконання робіт та надання послуг оформлено такими документами як актами надання послуг, актами здачі-прийняття робіт, (а. с. 106-118 т.1), актом передачі матеріалів для ремонту обладнання згідно договорів, реєстрами виконаних ремонтів, актом передачі матеріалів для ремонту приміщення за адресою м. Рівне, вул. Степана Бандери,45 (а. с. 59-70, 80-98 т.3), податковими накладними (а. с.119-130 т.1), розрахунки з контрагентами проведені в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками (а. с. 6-20 т.4).

Вказані документи, надавалися позивачем до перевірки, що вбачається як з акту перевірки, так і не заперечується сторонами в засіданні, зауважень до їх оформлення у відповідача відсутні.

Первинні документи та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував валові витрати та податковий кредит, містять всі необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були в установленому порядку зареєстровані як юридичні особи та як платники податків (в тому числі і податку на додану вартість). Такі документи повністю розкривають зміст господарських операцій.

Також в судовому засіданні встановлено, що позивач є акредитованим сервісним центром компаній SAMSUNG та LG і здійснює сервісний ремонт і гарантійне обслуговування обладнання зазначених виробників (а. с. 49-102 т.6) . Для здійснення даних функцій позивач власними силами, або за допомогою залучених підрядних організацій виконував сервісне обслуговування і ремонт обладнання і побутової техніки. Так, зокрема, до виконання даних робіт були залучені ТОВ «Будмехканвініон» та ТОВ «Галард Сервіс Груп». Згідно умов зазначених договорів вказані товариства здійснювали ремонт і сервісне обслуговування обладнання наданого позивачем. На виконання умов договорів позивач за власні кошти придбавав необхідні запчастини та матеріали для ремонту обладнання, що підтверджуються копіями видаткових та податкових накладних, які знаходяться в матеріалах справи (а. с. 143-250 т.1, 1-179 т.2, 21-147, 169-227т.4, 26-250 т.5, 1-6 т.6). Зазначені матеріали передавалися згідно актів передачі матеріалів. Відремонтоване обладнання і техніка поверталася на адресу позивача, що підтверджується зокрема реєстрами виконаних ремонтів обладнання (а. с. 84-98 т.3). Позивач в свою чергу, як виконавець робіт, згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) надавав послуги компаніям SAMSUNG та LG (а. с. 8-21 т.3). Крім того, для здійснення ремонту приміщення, позивач за власні кошти придбавав будівельні матеріали, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (а. с. 180-250 т.2, 1-7 т.3, 148-168, 228-250 т.4, 1-25 т.5, 7-16 т.6), які в подальшому згідно акту передав виконавцю робіт (а. с. 59-70 т.3). Розрахунки позивачем проведені згідно платіжних доручень (а. с. 183-250 т.3, 1-5 т.4).

Щодо посилань відповідача на відсутність контрагентів за місцезнаходженням, то суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. Відповідно до ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. В акті перевірки відсутні посилання Податкового органу на відомості з Єдиного державного реєстру стосовно встановленого факту.

Також в акті перевірки відповідач вказує, що за даними автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України встановлено розбіжності на суму ПДВ 12270грн. за березень 2011р. з ТОВ «Укрдрім».

З даного приводу суд зазначає, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, то відповідачем не досліджений та невстановлений той факт, що позивач має власний вантажний автомобіль марки ГАЗ 33023, реєстраційний номер ВК № 9037АТ, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а. с.48 т.6). Щодо доставки будівельних матеріалів, то оскільки вони придбавались у ТОВ «Епіцентр К», то вказане товариство здійснювало доставку власними силами за відповідну оплату, що підтверджується актами виконаних робіт про доставку вантажу, які знаходяться в матеріалах справи.

Крім того, згідно з наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Отже, вказуючи на відсутність товарно-транспортних накладних, відповідачем не враховано, що позивач не є учасником транспортного процесу.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати З Придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. При цьому, датою збільшення валових витрат, згідно пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вищевказаного Закону є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Товариство по першій події включало до складу валових витрат суми по отриманому товару (наданих послуг). Таким чином, дії позивача повністю відповідають вимогам ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Законодавець не передбачив додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку.

Згідно абзацу 4 підпункту 5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9. п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена Правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також дії позивача щодо включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість повністю кореспондуються з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-І цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Згідно з пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом та повинна відповідати вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону. Отже, визначено, що нарахування податкового кредиту може здійснюватись лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови п відповідності вимогам законодавства.

В силу вимог п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні бухгалтерські документи та податкові накладні відповідають за змістом вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про податок на додану вартість», Податковому кодексу України.

Таким чином, витрати та податковий кредит, сформовані позивачем, є документально підтвердженими належними первинними бухгалтерськими документами.

Отже, висновки податкового органу, що кошти перераховувались без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, є такими, що ґрунтуються на припущеннях осіб, що проводили перевірку та не підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 5 статті 203 ЦК передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Наданими для перевірки первинними документами підтверджується реальність господарських операцій ТзОВ «Побутрадіотехніка -Плюс»» з ТОВ «Укрдрім», ТОВ «Будмехканвініон», ТОВ «Галард Сервіс Груп».

Згідно з п.6 розділу І Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011р. за №34/18772 (надалі - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п.5.2 розділу ІІ Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Всупереч цьому, акт перевірки не містить підтверджуючих доказів щодо відсутності наміру у позивача на створення правових наслідків за результатами господарських операцій з вищевказаними контрагентами.

Зважаючи на вище викладене, позов позивача належить до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби №0000012202 та №0000022202 від 31 травня 2013 року визнати протиправними та скасувати у повному обсязі.

Присудити на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Побутрадіотехніка - Плюс" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 2294,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.