Вирок № 33326775, 06.09.2013, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/7075/13-кПровадження № 1-кп/591/293/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2013 року Зарічний районний суд м. Суми у складі:

головуючого судді Міліціанова Р.В., за участю секретаря - Бузової Т.І., прокурора - Мошкіна К.О., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника обвинуваченого - ОСОБА_2, захисника потерпілої ОСОБА_3 - ОСОБА_4, представника ПрАТ «Українська пожежно- страхова компанія» - ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження №12013200440004479 відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., ІПН НОМЕР_1, уродженця м. Суми, українця, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого: вироком Зарічного районного суду м. Суми від 06.05.1996р. засуджений за ч.2 ст. 140 КК України до виправних робіт строком на 2 роки з конфіскацією майна з утриманням 20 % заробітної плати, вироком Зарічного районного суду м. Суми від 25.12.1997р. засуджений за ч.2 ст. 140 КК України, ч.1 ст. 215- 3 ст. 42, ст. 43 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, вироком Сумського обласного суду від 22.04.2002р. за ч.3 ст.142 КК України до 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна, вироком Краснолучського міського суду Луганської області від 31.08.2007р. - за ч.2 ст.296 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

21.06.2013р. близько 20 год. 00 хв. ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «Ауді-100», номерний знак: НОМЕР_2 рухаючись по вул. Харківській у м. Суми з боку центру міста, зневажив безпекою дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху, перевищив встановлену в населених пунктах швидкість руху, виїхав на зустрічну смугу з подальшим виїздом за межі проїжджої частини та наїздом на зупинку громадського транспорту «Сумсільмаш» в районі буд №4 по вул. Харківській у м. Суми, допустив наїзд на потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які від отриманих тілесних ушкоджень померли на місці пригоди.

Також, в результаті наїзду потерпілій ОСОБА_3 було спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Вказаними діями, ОСОБА_1, порушив вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306, а саме вимоги:

· п.п. б) п.2.3. - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

· п.2.9. - водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин;

· п.12.1. - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

· 12.4. - у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину визнав повністю та пояснив суду, що дійсно він є володільцем автомобіля «Ауді-100», номерний знак: НОМЕР_2 який він отримав в користування у м. Ужгород від свого знайомого ОСОБА_8 у квітні 2013р., керував транспортним засобом на підставі нотаріально посвідченої довіреності.

21.06.2013р. ОСОБА_1 перебував у себе вдома за адресою: АДРЕСА_1 де починаючи з 17.00 до 18.30 вживав спиртні напої разом з своїм знайомим ОСОБА_9, який також проживає в будинку АДРЕСА_1 Всього ОСОБА_1 спожив близько 200 грам горілки.

Після цього обвинувачений, використовуючи транспортний засіб, разом з ОСОБА_9 поїхали придбати продукти харчування до супермаркету.

ОСОБА_1, усвідомлюючи, що перебував у стані алкогольного сп'яніння сів за кермо автомобіля «Ауді-100», номерний знак: НОМЕР_2

ОСОБА_9 зайняв переднє пасажирське сидіння транспортного засобу.

До обвинуваченого зателефонувала дружина, повідомила, що погано себе почуває, тому ОСОБА_1,. знаючи, що дружина перебуває у стані вагітності, хвилюючись за її самопочуття, почав швидко рухатись в напрямку до свого житла в сторону мосту на вул. Харківській у м. Суми. Проїхавши даний міст, ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом зайняв крайнє ліве положення у своїх полосі дорожнього руху та їхав зі швидкістю руху близько 120-130км/год.

Обвинувачений відчув як автомобіль потрапив у вибоїну в дорозі, від чого автомобіль розвернуло вліво, він почав перетинати смугу зустрічного руху. ОСОБА_1 намагався зафіксувати кермо, однак автомобіль потрапив переднім колесом у виступаючий каналізаційний люк, який знаходився посередині зустрічної смуги руху. Від останньої перешкоди було зблоковано кермо, ОСОБА_1 відчув сильний удар по рукам, автомобіль підкинуло вгору, від чого обвинувачений сильно вдарився головою об стелю кабіни автомобіля.

ОСОБА_1 вважає, що від останнього удару втратив свідомість, оскільки чітко не пам'ятає як було здійснено наїзд на зупинку транспорту «Сумсільмаш» в районі буд №4 по вул. Харківській у м. Суми.

Прийшовши до тями, ОСОБА_1 побачив, що салон автомобіля був у його та ОСОБА_9 крові, скло дверей було вибито. Особисто ОСОБА_1 отримав ушкодження у виді глибоких порізів обох рук, верхньої частини голови, пасажир ОСОБА_9 також отримав ушкодження. Обвинувачений поцікався щодо самопочуття ОСОБА_9, останній відповів, що все в порядку.

ОСОБА_1, тримаючи в руках ключі автомобіля, самостійно вийшов з транспортного засобу зі сторони водія, побачив під переднім колесом автомобіля тіло людини.

Підійшли люди, він разом з чоловіками (близько п'яти осіб) підняли передню частину автомобіля та перенесли її в сторону, звільнивши з-під коліс тіло людини.

ОСОБА_1, усвідомивши, що скоїв тяжкий злочин, залишив ключі поблизу задніх дверей транспортного засобу зі сторони водія, сам присів поблизу авто та взявся за голову.

Через деякий час ОСОБА_1 був затриманий працівниками міліції.

Дослідження інших доказів у кримінальному провадженні, щодо обставин, які ніким не оспорюються, за згодою всіх учасників судового провадження та на підставі ухвали суду визнано недоцільним, положення ч.3 ст.349 КПК України та передбачені законом наслідки учасникам судового провадження роз'яснено.

Таким чином, дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.3 ст. 286 КК України, оскільки ОСОБА_1 скоїв злочин - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.

При призначенні обвинуваченому покарання суд виходить з наступного.

Потерпіла ОСОБА_10 просила призначити покарання у виді позбавлення волі, у визначенні конкретного строку покладалась на розсуд суду.

Потерпіла ОСОБА_3 в наданій суду письмовій заяві при визначенні обвинуваченому міри покарання покладалась на розсуд суду.

Захисник потерпілої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у визначенні конкретного строку позбавлення волі покладався на розсуд суду.

Тому, суд враховує думку потерпілих при призначенні покарання.

Відповідно до ст.65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 виду та міри покарання, суд приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, конкретні обставини справи, дані про його особу, а саме: має місце постійного проживання, не працює, одружений, під наглядом у лікаря-психіатра і лікаря-нарколога не перебуває, характеризується посередньо, має двох утриманців: мати пенсійного віку та вагітну дружинну, перебував під адміністративним наглядом, який не порушував, раніше вчиняв злочини, тривалий час перебував у місцях позбавлення волі, де рекомендував себе з негативної сторони, маючи непогашену судимість на шлях виправлення не став, знову вчинив тяжкий злочин.

До пом'якшуючих обставин суд відносить сприяння розкриттю злочину, щире каяття, здійснення витрат на поховання загиблих ОСОБА_6 та ОСОБА_7, відшкодування матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_3

До обтяжуючих покарання обставин суд відносить вчинення злочину особою, яка перебувала у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджено медичним висновком (том.2 а.с.82).

Тяжкі наслідки, як обтяжуюча обставина не можуть братися судом до уваги, оскільки, загибель кількох осіб є кваліфікуючою обставиною злочину передбаченого ч.3 ст.286 КК України і не може повторно враховуватись при призначенні покарання.

З контексту п.5 ч.1 ст.67 КК України, під тяжкими наслідками розуміються ті суспільно небезпечні (майнові, фізичні, моральні та інші) зміни в об'єкті кримінально-правової охорони, які викликані вчиненням злочину, але виходять за межі його складу. Визнання наслідків вчиненого злочину тяжкими віднесено до компетенції суду, за винятком тих випадків, де вони прямо зазначені у відповідних статтях Особливої частини КК України.

З урахуванням конкретних обставин справи, тяжкими наслідками, окрім смерті кількох осіб, що вже передбачено в даному випадку диспозицією ч.3 ст.286 КК України, можуть визнаватися: значна шкода здоров'ю людей; тобто завдання щонайменше тяжкого тілесного ушкодження, майнова шкода у великому й особливо великому розмірах; масова загибель об'єктів рослинного чи тваринного світу або забруднення довкілля, технологічна чи екологічна катастрофа; істотне порушення прав людини.

Тобто, завдання потерпілій ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, як наслідок діяння, що виходить за межі складу злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, не може вважатись тяжким наслідком вчинення злочину.

Також, за наявності кількох пом'якшуючих обставин, суд не вбачає підстав для застосування ст.69(1) КК України, оскільки наявна обтяжуюча обставина (стан алкогольного сп'яніння).

Враховуючи конкретні обставини справи та відомості про особу суд вважає, що наявні пом'якшуючі обставини лише частково зменшують тяжкість вчиненого злочину, отже, обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі на строк наближений до максимального, визначеного санкцією ч.3 ст.286 КК України.

Оскільки, обвинувачений вчинив злочин на транспорті, раніше притягувався до адміністративної відповідальності за ст.ст.124, 130 КУпАП, що підтверджено відповідними постановами (том.3 а.с.227-230), то суд вважає за необхідне застосувати додаткове покарання у виді позбавленням ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами.

Потерпілою ОСОБА_10 цивільний позов не пред'явлено, доказів завдання матеріальної або моральної шкоди суду не надано.

Судом встановлено, що братом обвинуваченого ОСОБА_11 фактично сплачено вартість надгробного пам'ятника та його встановлення в сумі - 12380,00грн. (том.3 а.с.149), послуги ритуальної служби КП «Спецкомбінат» пов'язані з похованням в сумі 5938,65 грн. (том.3 а.с.150-152), поминальний обід, який відбувся 24.06.2013р. в сумі 3219,30грн. (том.3 а.с.154).

Вирішуючи питання по цивільному позову потерпілої ОСОБА_3 щодо стягнення моральної шкоди в сумі 330000,00грн., який з урахуванням уточнених вимог пред'явлено до ОСОБА_1 в сумі 325000,00грн. та ПрАТ «Українська пожежно- страхова компанія» в сумі 5000,00грн., суд виходить з наступного.

На підставі ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Оскільки, обвинувачений на належній правовій підставі (довіреність від 27.04.2013р., посвідчена приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №369 - том.4 а.с.19-22) керував транспортним засобом, то він зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду.

Цивільна відповідальність обвинуваченого була застрахована ПрАТ «Українська пожежно- страхова компанія», що підтверджено страховим полісом №АС/1911407 від 16.05.2013р. (том.4 а.с.3).

В судовому засідання представником страхової компанії надано пояснення, згідно яких судом встановлено, що 04.07.2013р. ОСОБА_1 повідомив страховика про факт настання страхового випадку.

Згідно зі ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Страховим полісом №АС/1911407 від 16.05.2013р. передбачено розмір страхової виплати за шкоду заподіяну життю та здоров'ю в сумі 100000,00грн.

На підставі ст.26(1) Закону, страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Тобто, максимальний ліміт відповідальності страховика становить 5000,00грн.

Суд критично оцінює доводи представника страхової компанії щодо відсутності підстав для здійснення виплат потерпілій з тих підстав, що остання до страхової компанії не зверталася.

Так, в силу ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: невиконання потерпілим, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», з урахуванням змісту статті 979 ЦК та статті 16 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Наприклад, несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку (пункт 5 частини першої статті 989 ЦК, пункт 5 частини першої статті 991 ЦК) може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком. Порушення страхувальником визначеного договором страхування строку подання документів, що стосуються страхового випадку, не є порушенням визначеного договором строку повідомлення про настання страхового випадку.

Оскільки, ОСОБА_1 довів до відома страхувальника обставини настання страхового випадку, подія ДТП відбулась в період дії страхового полісу, то суд вважає, що у ПрАТ «Українська пожежно- страхова компанія» відсутні будь - які підстави для невизнання даного випадку страховим.

Представником страховика не висловлено жодних заперечень відносно факту настання страхового випадку і в судовому засіданні.

Тому, ПрАТ «Українська пожежно- страхова компанія» була належним чином обізнана про наявність страхового випадку, тому відсутність звернення потерпілої не позбавляє обов'язку здійснити страхову виплату.

Згідно зі ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Потерпіла в цивільному позові просить стягнути моральну шкоду в сумі 330000,00грн. та посилається на те, що моральна шкода завдана в результаті тривалого лікування, погіршенні емоційного стану, неможливістю самостійно пересуватися, втратою робото здатності, соціальних зв'язків, необхідністю постійного догляду, неможливістю продовжувати трудову діяльність.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я; у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, тощо.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають необхідно з'ясувати, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди може бути визначено залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд зобов'язаний виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Однак, в підтвердження доводів цивільного позову потерпіла, окрім власних пояснень, не просила допитати свідків, які могли б підтвердити порушення соціальних зв'язків, погіршення емоційного стану.

Тому, суд не має змоги оцінити глибину та ступінь страждань потерпілої, визначити наслідки завданої шкоди.

Зазначена захисником потерпілої ймовірність отримання другої групи інвалідності жодними доказами не підтверджена, суд не має права задовольняти позовні вимоги на підставі оціночних суджень, також не може стягувати моральну шкоду на майбутнє.

Отже, потерпілою не обґрунтовано з яких показників та матеріальних втрат або суджень, вона виходила, оцінюючи моральну шкоду в сумі 330000,00грн.

Тому, суд вважає визначений потерпілою розмір моральної шкоди значно завищеним.

Одночасно, суд враховує, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_3, спричинено тілесні ушкодження - «Поєднано-множинна травма. ЗТГК, закритий перелом 2,4-6 ребер справа без зміщення. Закритий перелом лонної та седалищної кісток зліва зі зміщенням. ЗЧМТ, струс головного мозку. Забій лівого колінного та ліктьового суглобів. Забійно-рвана рана тилу лівої стопи, забійна рана потиличної області голови з ліва. Садна тулуба, кінцівок. Закрита травма моченого міхура. Забій моченого міхура. Гематурія. Травматичний шок 2 ступеню. Гострий трахеобронхіт. Симптоматична залізодефіцитна анемія легкого ступеню. Хронічний каліт з диспепсичним симптомом, стадія загострення», які відповідно до висновку Судово медичної експертизи №1329 від 05.08.2013р. (том.2 а.с.238, 239) не є небезпечними для життя, призвели до довготривалого розладу здоров'я і за цією ознакою кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості та перебувають в причинному зв'язку з ДТП..

Потерпіла лікується з 21.06.2013р. по даний час, тобто більше двох місяців, не має змоги самостійно пересуватися, прикута до ліжка, орієнтовний термін лікування становить 6 місяців, що підтверджено листом КУ «Сумська міська поліклініка №3» від 02.09.2013р. (том.3 а.с.220).

Соціальні зв'язки потерпілої порушені, оскільки вона не має змоги відвідувати робоче місце, виконувати посадові обов'язки, вимушено змінила середовище існування та не може перебувати в колі колег по роботі.

Самостійно відвідати судові засідання через хворобу потерпіла не мала змоги.

Тому, суд вважає, що виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості розмір шкоди, завданий потерпілій становить 15000,00грн., які слід стягнути з ОСОБА_1 в сумі 10000,00грн. та ПрАТ «Українська пожежно- страхова компанія» - в сумі 5000,00грн.

Вирішення питання щодо відшкодування моральної шкоди у даній справі не позбавляють потерпілу ОСОБА_3 у випадку оформлення інвалідності, збільшення розміру завданої в результаті ДТП шкоди, захищати свої права та інтереси після постановлення вироку в порядку цивільного судочинства.

Прокурором заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на користь КЗ «Сумська обласна клінічна лікарня» витрат пов'язані зі стаціонарним лікуванням потерпілої ОСОБА_3 в сумі 6532,01грн. Розмір витрат підтверджено розрахунком лікувального закладу (том.1 а.с.10).

Тому, суд вважає за необхідне задовольнити позов прокурора в повному обсязі.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 26.06.2013р. у справі №592/6573/13-к. на автомобіль «Audi-100», н.з. НОМЕР_2 накладено арешт.

Оскільки, згідно відомостей ДАІ (том.3 а.с.184) даний транспортний засіб на праві власності належить ОСОБА_8, за ОСОБА_1 транспортні засоби на праві власності не зареєстровано (том.2 а.с.85), в судовому засіданні не надано доказів придбання даного автомобіля обвинуваченим, то арешт слід скасувати, автомобіль - повернути власнику.

Питання про розподіл процесуальних витрат необхідно вирішити у відповідності до ст.ст. 118, 124, 126 КПК України - стягнувши з обвинувачених на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів. Питання про долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-371, 374-376 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.286 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Початок відбування покарання рахувати з - 21.06.2013р.

Запобіжний захід до моменту набрання вироком законної сили залишити у вигляді тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 10000,00грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ПрАТ «Українська пожежно- страхова компанія» на користь ОСОБА_3 5000,00грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного фінансового управління Сумської обласної державної адміністрації (Обласний бюджет Сумської області, Управління Державного казначейства у Сумській області, р/р 31415544700001, код 23632949, МФО 837013, Код бюджетної класифікації за доходами 24060300 «Інші надходження») витрати на лікування потерпілої ОСОБА_3 в сумі 6532,01грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані з залученням експертів, в сумі 4697,92грн.

Скасувати арешт на автомобіль «Audi-100», н.з. НОМЕР_2, який на праві власності належить ОСОБА_8, накладений Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 26.06.2013р. у справі №592/6573/13-к.

Речові докази: Жіноча туфля (босоніжок ОСОБА_3), який переданий на зберігання ОСОБА_3, - залишити у власності ОСОБА_3;

автомобіль «Audi-100», н.з. НОМЕР_2, який на праві власності належить ОСОБА_8 (мешкає за адресою: АДРЕСА_2) та перебуває на спеціальному майданчику Державтоінспекції МВС України в Сумській області за адресою м. Суми, вул. Охтирська 14, передній бампер автомобіля «Audi-100», н.з. НОМЕР_2, який переданий на зберігання ОСОБА_11, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «AUDI-100» н.з. НОМЕР_2; яке перебуває в матеріалах кримінального провадження, чохол з сидіння водія та чохол сидіння пасажира з переднього пасажирського сидіння, ручка перемикання передач з салону автомобіля, фрагмент оббивки лівих передніх дверей з нашаруванням речовини бурого кольору, з автомобіля, виріз з сидіння водія з нашаруванням речовини бурого кольору з автомобіля, фрагмент шкіряної накладки керма з нашаруванням речовини бурого кольору з автомобіля, ключі від автомобіля, які передані до кімнати зберігання речових доказів за адресою м. Суми, вул. Першотравнева 21 - повернути ОСОБА_8;

два сліди рук, виявлені на поверхні даху лівої сторони автомобіля над дверцями водія, запаховий слід з керма ізтомобіля AUDI-100 д.н. НОМЕР_2, дактилокарти ОСОБА_1, та ОСОБА_9, сліди крові людини об. №1-3,5 на нитях марлі для ДНК-дослідження, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів за адресою м. Суми, вул. Першотравнева 21 - знищити;

паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_1, яке зберігається в матеріалах кримінального провадження - направити до установи виконання покарань за місцем відбування покарання;

посвідчення водія ОСОБА_1- направити до Відділу ДАІ СМУ УМВС України в Сумській області;

дві жіночі туфлі (шльопанці), мобільний телефон «Samsung» померлої ОСОБА_7, які передані на зберігання ОСОБА_10 - залишити у власності ОСОБА_10;

футболку та шорти ОСОБА_9, які передані на зберігання ОСОБА_9 - залишити у власності ОСОБА_9;

пластикову картку «Приватбанку» НОМЕР_3, яка зберігається в матеріалах кримінального провадження, сонце захисні окуляри, рушник, які передані на зберігання ОСОБА_11, особисті речі (футболка та шорти) ОСОБА_1, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів за адресою м. Суми, вул. Першотравнева 21 - повернути ОСОБА_1;

диск CD-R «Verbatim» з файлом PICT5365.AVI та письмові докази по справі - зберігати в матеріалах кримінального провадження;

Вирок суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, що не була присутня під час його проголошення - з дня отримання копії судового рішення.

Вирок суду не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно.

Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, копію вироку надіслати не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя Р.В. Міліціанов