Рішення № 33324593, 06.09.2013, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/2427/13-ц

(2/199/1701/13)

РІШЕННЯ

іменем України

„27" серпня 2013 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Спаї В.В.,

секретар - Пантелєєва Я.В.,

за участі представника позивача - ОСОБА_1,

за участі законного представника відповідача - ОСОБА_2,

за участі представника третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, де треті особи Управління - служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування за законом, про визнання права власності на 1/6 частину квартири, про реєстрацію права власності на 1/6 частину квартири,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що є власником 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 та на 1/6 частку цієї квартири позивачеві видано свідоцтво про право на спадщину за законом реєстр № 3-2077 від 16.08.12 р. (позивач змінила прізвище ОСОБА_5 на ОСОБА_5 після одруження відповідно до свідоцтвом про одруження від 23.09.2000 р.). ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача - ОСОБА_6 (свідоцтво про смерть НОМЕР_1, видане 04.10.2011 р. Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області), який не залишив будь-якого заповіту на 1/3 частку квартири, яка йому належала на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане 23.03.1993 р. виконкомом міської ради народних депутатів та зареєстроване за №8н-26 Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічно інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради. Після звернення до нотаріально контори позивачу стало відомо про те, що за законом на 1/3 частку квартири має право спадкування його позашлюбна дитина - неповнолітня донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1; про існування дитини позивачу не було відомо. Таким чином, на 1/3 частку квартири мають право спадкування за законом в рівних частках позивач та позашлюбна донька померлого: по 1/6 частини квартири кожен зі спадкоємців. Позивач отримала на 1/6 частку квартири свідоцтво про право на спадщину за законом, тоді як відповідач до цього часу на дану частку не отримала свідоцтво на спадщину та не зареєструвала право у БТІ.

Вартість квартири складає 275 761,00 грн., а вартість 1/6 частини кватири складає 45 690,17 грн.; загальна площа квартири 55,27 кв.м., житлова 37,6 кв.м, 1/6 частка не може бути виділена в натурі.

Як зазначається позивачем при зверненні до суду неповнолітня донька померлого та її мати ОСОБА_2 ніколи не проживали у спірній квартирі, не приймають участь в матеріальних затратах на її утримання, не сплачують комунальні послуги, а проживають в іншому помешканні. Позивач вважає, що спільне з відповідачем володіння та користування квартирою неможливе, а оскільки її частка є незначною і виділити її в натурі неможливо, є доцільним виплатити відповідачу грошову компенсацію за 1/6 частину квартири та водночас припинити право на спадщину за законом відповідачці на 1/6 частину квартири, визнав за позивачем право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1.

Разом з тим. відповідач не приймала участі при похованні померлого батька, позивач витратила на поховання 2 123,00 грн.; таким чином, позивач зменшує суму відшкодування 1/6 частки вартості квартири на користь відповідача на суму 2 123, 00 грн.; відповідач також, починаючи з 2011 року, не сплачує комунальні платежі (в розмірі 3 863,75 грн.), та повинна, на переконання позивача, відшкодувати 643,06 грн. з урахуванням розміру її частки у нерухомому майні.

Предмет позову становить вимога про усунення від права на спадкування неповнолітньої ОСОБА_5 на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1, визнати право власності за позивачем на 1/6 частину кватири АДРЕСА_1, зобов'язати КП «ДМБТІ» зареєструвати право власності за позивачем на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1, стягнути з відповідача на користь позивача за перехід права власності до ОСОБА_4 42 923 грн. 21 коп.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив суд її повністю задовольнити.

Законний представник відповідача визнав позов частково, посилався на те, що складений суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_7 акт відповідно до якого вартість квартири складає 275 761,00, а вартість 1/6 частини квартири становить 45 690,17 грн., не є належним доказом, оскільки не відповідає дійсній вартості нерухомого майна на час розгляду справи, під якою, тобто дійсною вартістю, розуміється грошова сума, за яку це нерухоме майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості, а для визначення цього призначається експертиза. Відповідачем наголошується, що у наданому позивачем звіті від 02.02.2012 р. визначена вартість квартири, утім, ця вартість не відповідає дійсній вартості на час розгляду справи, оскільки з моменту складання звіту до моменту звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі минуло більше року. Як стало відомо відповідачу зі ЗМІ та мережі Інтернет на даний час вартість аналогічної квартири у порівнянні з минулим роком зросла та становить орієнтовно від 320 000,00 до 330 000,00 грн., що в свою чергу суттєво впливає на визначення розміру компенсації. Факт збільшення вартості квартири підтверджується звітом про оцінку квартири від 21.08.2013 р., складеним суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_8 (свідоцтво оцінювача НОМЕР_2 від 22 липня 2006 р.), відповідно до якого вартість квартири складає 324 000,00 грн., а вартість 1/6 частини квартири відповідно становить 54 000,00 грн. Разом з тим, відповідач наголошує на тому, що позивач, посилаючись на ст. 365 ЦК України стосовно законних підстав для припинення права власності на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників, не взяв до уваги ч. 2 цієї ж статті стосовно обов'язку внесення позивачем вартості частки на депозитний рахунок суду, як однієї з основних умов для ухвалення рішення про припинення права власності особи на частину у спільному майні.

Відповідно до заперечень відповідача частина 1 ст. 181 СК України визначає, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Обов'язок утримувати батьків виникає виключно у повнолітніх дочки, сину та у разі якщо батьки є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги, а обов'язок брати участь у додаткових витратах на утримання у разі, якщо вони викликані тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю (ст. 202-203 СК України). Між законним представником відповідача та померлим ОСОБА_6 існувала усна домовленість про те, що останній не буде виконувати свого обов'язку щодо утримання доньки ОСОБА_5 та брати участь у додаткових витратах на неї, а її ОСОБА_2, в свою чергу, в інтересах доньки, не буде брати участь у витратах на утримання, догляд, лікування та поховання його як спадкодавця, через що вважає вимоги позову безпідставними.

Що стосується обов'язку нести витрати по утриманню частини квартири, то відповідач, заперечуючи, зазначає про те, що за ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном. Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Власність зобов'язує (ч. 4 ст. 319 ЦК України), таким чином, відповідач зобов'язаний утримувати частину квартири, що їй належить з того моменту, як зареєструє право власності на неї у встановленому законом порядку та у разі наявності будь-якої заборгованості за надані комунальні послуги погасити її. Позивач здійснював утримання частини майна, що належить відповідачу, на добровільних засадах, оскільки законодавство України не передбачає обов'язок спадкоємця якимось чином утримувати спадкове майно до моменту реєстрації в установленому порядку права власності на нього та жодного разу не звернулась до законного представника відповідача з пропозицією в інтересах доньки прийняти участь в утриманні спадкового майна.

Представник третьої особи просив суд відмовити в задоволенні вимог позову, посилався на те, що дитина н може бути усунена від спадкування, вона вже успадкувала та припиненням її права власності порушуються права дитини, що є неприпустимим.

Заслухав пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідив докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); за ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 (відповідач), ІНФОРМАЦІЯ_1, є донькою померлого ОСОБА_6, що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження, виданим 06.11.2002 р. відділом реєстрації актів громадянського стану Індустріального районного управління юстиції м. Дніпропетровська; ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про смерть видане 04.10.2011 р. Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 09.04.2008 р., онука померлого ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4. - ОСОБА_4 (позивач) є спадкоємцем наступного майна: 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом міської ради народних депутатів м. Дніпропетровська 23.03.1993 р. згідно з розпорядженням від 23.03.1993 р. за №А-98, зареєстрованого в КП «ДМБТІ» в реєстровій книзі 8п за №26 (реєстраційний №21726155),

Згідно з договором дарування від 08.02.2008 р. ОСОБА_10 подарувала, а ОСОБА_4 прийняла в дар 1/3 частину квартири АДРЕСА_1

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину, яке видане 16.06.2012 р., ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є спадкоємицями зазначеного в цьому свідоцтві майна, яке складається з: 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом міської ради народних депутатів м. Дніпропетровська 23.03.1993 р. згідно з розпорядженням від 23.03.1993 р. за №А-98, зареєстрованого в КП «ДМБТІ» в реєстровій книзі 8п за №26 (реєстраційний №21726155).

Підстави для усунення від спадкування визначені ЦК України; відповідно до вимог ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Суду не було надано у порядку ст. 57-59 ЦПК доказів перебування померлого у безпорадному стані, а також стосовно наявності у нього тяжкої хвороби та

або каліцтва; разом з тим, не є слушними посилання позивача на обов'язок відповідача утримувати спадкодавця, яка, тобто відповідач, через малолітній вік, сама потребує утримання та надання допомоги.

Що стосується вимоги позову про визнання права власності за позивачем на 1/6 частину спірної квартири, та сплати за перехід до ОСОБА_4 від ОСОБА_5 суми в розмірі 42 923,21 грн., як компенсації вартості частки зазначеного вище майна, суд погоджується зі доводами відповідача щодо ненадання позивачем належних доказів щодо дійсної вартості цього майна (грошової суми, за яку це нерухоме майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості), станом на дату розгляду справи судом.

Судом встановлено, що відповідач заперечував щодо вартості майна, визначеної позивачем, та наводив власну вартість, з якою не погоджувався позивач; особи, які беруть участь у справі, не скористалися в повному обсязі процесуальними правами, визначеними ЦПК України, від них не надходило клопотань (заяв) про призначення відповідної судової експертизи для визначення дійсної вартості нерухомого майна, тому оскільки суд, розглядаючи справу в порядку позовного провадження позбавлений права за власною ініціативою призначати експертизу, та розглядає справу (ст. 11 ЦПК України) не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а також через те, що відповідно до ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, утім, позивач не виконав умови ч. 2 ст. 365 ЦК України, підстави для задоволення даної вимоги позову відсутні.

Вимога позову про зобов'язання КП «ДМБТІ» не підлягає задоволенню, оскільки не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та є похідною від задоволення вимоги про визнання права власності.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 212, 214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя