Постанова № 33324024, 03.09.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВАP>

Іменем України

03 вересня 2013 р. (11:35)

Справа №801/3967/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Комунального підприємства ім.Калініна

про стягнення адміністративно – господарських санкцій у розмірі 6850,00 грн.,

Обставини справи: Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом про стягнення з Комунального підприємства ім.Калініна адміністративно – господарських санкцій у розмірі 6850,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в 2011 році відповідач повинен був забезпечити працевлаштування інвалідів на одному робочому місці, фактично працевлаштовано 0 осіб. У зв’язку з цим, відповідач самостійно в строк до 18.04.2012 року повинен був сплатити суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 6850,00 грн. за 1 робоче місце призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним. Проте, вказана сума відповідачем самостійно сплачена не була.

Позивач явку свого представника в судове засідання 03.09.2013 року не забезпечив, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника з урахуванням змісту позову та доданих до нього документів. Позовні вимоги у заяві позивачем підтримано у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 03.09.2013 року не з’явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином – шляхом направлення на його адресу судової повістки, яка ним отримана 19.07.2013 року, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення №9500017937648. Клопотання про відкладення розгляду справи відповідач до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив. Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у їх задоволенні. Позиція відповідача заснована на тому, зокрема, що підприємство перебуває на реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів тільки з 04.04.2013 року. Крім того, відповідач зазначив про те, що позивачем не надано доказів направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування та відмови відповідача у такому працевлаштуванні. В обґрунтування своєї позиції відповідачем також було вказано на те, що адміністративно-господарські санкції застосовані до підприємства без врахування строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Враховуючи належне повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про час, дату та місце судового розгляду, керуючись положеннями статті 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, гарантії рівності їх прав з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначені Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875 від 21.03.1991 року (далі по тексту – Закон № 875).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 875 інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із статтею 17 Закону № 875 з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 18 Закону №875).

Статтею 19 Закону № 875 встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Статтею 19 Закону № 875 також передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Як свідчать матеріали справи, Комунальне підприємство ім.Калініна з 22.01.2002 року зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ серії АВ№025637 (а.с.7-9).

КП ім.Калініна до Фонду соціального захисту інвалідів було подано звіт за формою №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік (вх.№ 4601 від 21.03.2013 року).

Згідно наданого звіту (а.с.10) середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2011 року становила 10 осіб.

Отже, відповідно до частини 1 статті 19 Закону для відповідача встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 робоче місце.

Відповідно до даних звіту у 2011 році відповідачем не було працевлаштовано жодної особи, якій відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Дані звіту також свідчать про те, що у 2011 році середньорічна заробітна плата одного штатного працівника становила 13700,00 грн.

Враховуючи зазначене вище, відповідачем у звіті самостійно було визначено розмір адміністративно-господарських санкцій за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, в сумі 6850,00 грн. (13700,00 грн.х50%).

Однак, у визначений законодавством строк відповідачем сума адміністративно-господарських санкцій не сплачена.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказав на те, що у нього відсутній обов’язок сплачувати адміністративно-господарські санкції за 2011 рік, оскільки він зареєстрований у Фонді соціального захисту інвалідів тільки з 04.04.2013 року.

Проте, суд не може погодитися з такою позиція позивача з огляду на наступне.

У пункті 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 визначено, що роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Тобто, з даного Положення вбачається, що для сплати адміністративно – господарських санкцій невід`ємною умовою є факт реєстрації відповідача як юридичної особи.

Отже, відсутність реєстрації у відповідному відділені Фонду не позбавляє відповідача від обов’язку дотримуватись нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів або сплачувати суми санкції, у разі невиконання нормативу.

Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не встановлено, що виконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів та адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, залежать від наявності реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, а тому відсутність такої реєстрації не позбавляє відповідача обов'язку дотримуватись нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Вказана позиція висловлена, зокрема у постанові Вищого адміністративного суду України від 29.11.2012 року по справі № К/9991/35389/12.

Крім того, суд зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.06.2013 року по справі №801/5205/13-а, яка набрала законної сили, за КП ім.Калініна також визнаний обов’язок сплатити самостійно визначено суму адміністративно-господарських санкцій за не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 року, тобто за період, коли відповідач ще не був зареєстрованій у Фонді соціального захисту інвалідів.

Відносно зауважень відповідача про те, що позивачем не було надано доказів направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування та відмови КП ім.Калініна у такому працевлаштуванні, суд зазначає наступне.

Загальні підстави притягнення до господарсько-правової відповідальності учасників господарських відносин, у тому числі шляхом застосування адміністративно-господарських санкцій, визначені Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду належних доказів виконання покладеного на нього обов’язку щодо працевлаштування інвалідів згідно встановленого нормативу робочих місць або вчинення дій, які б свідчили про вжиті відповідачем заходи щодо працевлаштування необхідної кількості осіб, яким відповідно до вимог чинного законодавства встановлено інвалідність.

Так, частиною 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року №803-ХІІ (діяв до 01.01.2013 року) був встановлений обов’язок підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності реєструватися у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням та щомісяця подавати цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 року за №1534/11814 затверджена Інструкція щодо заповнення форми звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій» (далі Інструкція - № 420). У абзаці 1 Інструкції щодо заповнення форми звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», зазначено, що відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Згідно з листом Красногвардійського районного центу зайнятості № 01-15/470 від 12.04.2013 року (а.с.18) відповідачем у період з 01.01.2010 року по 01.01.2012 року звіти за формою 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», зокрема про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів не надавались.

В порядку ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів того, що ним виконано всі необхідні дії щодо працевлаштування встановленої кількості осіб з обмеженими фізичними можливостями, що є підставою для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій.

В той же час, суд звертає увагу на те, що у відповідності до положень частини 4 статті 20 Закону № 875 до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Внаслідок цього, безпідставними є доводи позивача про порушення позивачем встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строків стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Безпідставність цих доводів обґрунтовується ще й тим, що суму адміністративно-господарських санкцій відповідачем було визначено самостійно у звіті за формою №10-ПІ.

Підсумовуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про наявність за відповідачем обов’язку сплатити самостійно визначену суму адміністративно-господарських санкцій за не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 року, в розмірі 6850,00 грн.

Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

У порядку ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів працевлаштування у 2011 році 1 особи, якій відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, або доказів сплати адміністративно – господарських санкцій у розмірі 6850,00 грн.

Враховуючи зазначене вище, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У судовому засіданні, яке відбулось 03.09.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 06.09.2013 року.

Керуючись ст.ст.160-163Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Комунального підприємства ім.Калініна (97006, АР Крим, Красногвардійський район, смт. Калініне, вул. Калініна, 1; ЄДРПОУ 31783535, р/р№2600741038001 в КРУ ПБ «Приватбанк», м. Сімферополь, МФО 384436) на користь Державного бюджету Красногвардійського району (код бюджетної класифікації 5070000; р/р №31217230700130 в ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЕДРПОУ 37668678) 6850,00 грн. заборгованості по адміністративно-господарським санкціям за робочі місця не зайняті інвалідами у 2011 році.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.