Постанова № 33322795, 02.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2013 р. Справа№ 910/4481/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гончарова С.А.

Ільєнок Т.В.

при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: Балабай С.С. - дов. б/н від 27.03.2013 р.;

від відповідача: не з'явились,

розглянув апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2013р.

у справі № 910/4481/13 (суддя: Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод "ГНЦЛС"

до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі"

про стягнення 189790,15 грн.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суть рішення і апеляційної скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод "ГНЦЛС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" про стягнення 176717,91 грн. заборгованості та 13072,24 грн. пені за договором купівлі-продажу за період 180 днів по кожній окремій поставці (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за отриманий товар.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2013р. (повний текст складено 30.04.2013р.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод "ГНЦЛС 176717,91 грн. основного боргу, 13072,24 грн. пені, 3795,80 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Підприємство з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у даній справі, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, а також при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, зокрема, на думку апелянта при ухваленні рішення, судом недотриманий принцип рівності учасників процесу перед судом і законом, що позбавило відповідача можливості захисту своїх інтересів по даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 р. апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 11.06.2013 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 р. розгляд справи відкладався на 02.07.2013 р., зокрема, через нез'явлення у судове засідання представників сторін.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 р., у зв'язку з перебуванням суддів Гаврилюка О.М. та Іоннікової І.А. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/4481/13 призначено колегію суддів у складі: Коротун О.М. (головуюча); судді: Гончаров С.А., Ільєнок Т.В.

Відповідно до абз. 4 п.3.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 у разі залучення до участі у справі іншого відповідача або заміни неналежного відповідача розгляд справи починається заново (стаття 24 ГПК), заново розгляд справи починається і в разі прийняття позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 р. розгляд справи відкладався на 02.09.2013 р., зокрема, через нез'явлення у судове засідання представника відповідача.

28.08.2013 р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач подав заяву про залучення до матеріалів справи копії накладних на повернення товару, а також копії розрахунків корегування податкових накладних.

У судовому засіданні 02.09.2013 р. представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначив, що вважає рішення суду законним та обґрунтованим та просив залишити його без змін.

Представник відповідача у судове засідання 02.09.2013 р. також не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення № 0411609671149 про вручення 09.07.2013 р. відповідачу копію вищезазначеної ухвали суду.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком учасників апеляційного провадження, з огляду на неодноразове відкладення розгляду апеляційної скарги та тривалий термін знаходження в провадженні суду апеляційної скарги, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 04.01.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод "ГНЦЛС" (продавцем за умовами договору) та Підприємством з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" (покупцем за умовами договору) було укладено договір № 3139 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити готові лікарські засоби (далі - товар) за номенклатурою, кількості і за цінами, вказаними у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 6.1 договору оплата за товар здійснюється покупцем з відстрочкою платежу у 55 календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару.

Згідно зі ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як видно з матеріалів справи, позивач належним чином передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 181 001,39 грн., що підтверджується копіями наступних накладних: №1566 від 26 червня 2012 р., № 1604 від 03 липня 2012 р., № 1665, № 1666 від 10 липня 2012 р., № 1701, № 1702 від 17 липня 2012 р., № 1635 від 24 липня 2012 р., № 1803 від 31 липня 2012 р. (а/с 18-31).

Частина товару була повернута відповідачем, про що свідчать копії накладних на повернення №№ 000284, 000371, 000428, 000488, 000433, 000427, 000429, які містяться в матеріалах справи, після чого сума заборгованості за договором склала 176717,91 грн.

Станом на момент розгляду справи у суді першої інстанції, а також при розгляді справи у суді апеляційної інстанції заборгованість на суму 176717,91 грн. відповідачем не погашена.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статті 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 176717,91 грн. заборгованості, оскільки факт порушення відповідачем зобов'язання на суму 176717,91 грн.. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки, що передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України.

За пунктом 7.1. договору в разі порушення строків оплати товару покупець зобов'язаний оплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки.

Перевіривши правильність розрахунку пені, апеляційний суд дійшов висновку, про те, що судом першої інстанції правомірно стягнуто на користь позивача 13072,24 грн. пені за договором купівлі-продажу за період 180 днів з моменту кожної окремої поставки.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що суд першої інстанції порушив процесуальні права відповідача, оскільки розглянув справу та прийняв оскаржуване рішення за відсутності представників сторін.

Київський апеляційний господарський суд не приймає доводи відповідача з урахуванням наступного.

Згідно частини 3 пункт 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі Пленум) неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такою обставиною, зокрема є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Таким чином, відкладення розгляду справи є виключно правом, а не обов'язком суду.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце як першого судового засідання, яке відбулось 08.04.2013 р. так і другого судового засідання, на якому було ухвалене оспорюване рішення про що, зокрема, свідчать наявні в матеріалах справи копії повідомлень про вручення процесуальних документів відповідачу (а/с 2, 56).

Відповідно до п.3.9.1. Пленуму, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання

останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункт 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі „Смірнова проти України").

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що розгляд даної справи у суді першої інстанції, а також ухвалення оспорюваного рішення відбувалися без порушення процесуальних прав сторін, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи та мали можливість безперешкодно направити повноважних представників у судове засідання по даній справі.

З врахуванням вищезазначеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дійшла висновку про правомірність розгляду справи судом першої інстанції за наявними матеріалами та за відсутності представників сторін, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

На підставі вищевикладеного, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 ГПК України.

Судові витрати покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2013р. у справі № 910/4481/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2013р. у справі № 910/4481/13 залиши без змін.

3. Матеріали справи № 910/4481/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 04.09.2013р.

Головуючий суддя Коротун О.М.

Судді Гончаров С.А.

Ільєнок Т.В.