Рішення № 33322439, 04.09.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2013 р. Справа № 914/2305/13

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (м. Львів)

до відповідача: Львівської геологорозвідувальної експедиції ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України» (м. Львів)

про: стягнення заборгованості основного боргу в сумі 88 471,57 грн., 3% річних в сумі 439,36 грн., пені в сумі 810,51 грн. за договором №118 Ф від 01.10.2002 року

Суддя: В.М. Пазичев

При секретарі: В.С. Пшеничній

Представники:

від прокуратури: Леонтьєва Н.Т. - старший прокурор прокуратури м.Львова, посвідчення №005508 від 24.09.2012 року

від позивача: Коцелко Ю.В.- довіреність б/н від 30.07.2013 року.

від відповідача: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (м. Львів) до Львівської геологорозвідувальної експедиції ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України» (м. Львів) (надалі - Львівська ГРЕ ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України») про стягнення заборгованості основного боргу в сумі 88 471,57 грн., 3% річних в сумі 439,36 грн., пені в сумі 810,51 грн. за договором №118 Ф від 01.10.2002 року.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.06.2013 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 17.06.2013 року. Ухвалою суду від 17.06.2013 року розгляд справи відкладено до 25.06.2013 року, в зв'язку з неявкою представників сторін. Ухвалою суду від 25.06.2013 року розгляд справи відкладено до 02.07.2013 року, у зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 02.07.2013 року розгляд справи відкладено до 05.08.2013 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 05.08.2013 року розгляд справи відкладено до 06.08.2013 року, для подання доказів. В судовому засіданні 06.08.2013 року по справі оголошено перерву до 06.08.2013 року на 15:00 год., для надання доказів по справі. Ухвалою суду від 06.08.2013 року розгляд справи відкладено до 12.08.2013 року, в зв'язку з заміною відповідача. Ухвалою суду від 12.08.2013 року розгляд справи відкладено до 16.08.2013 року, в зв'язку з відсутністю сторін. Ухвалою суду від 16.08.2013 року розгляд справи відкладено до 23.08.2013 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 23.08.2013 року розгляд справи відкладено до 29.08.2013 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 29.08.2013 року розгляд справи відкладено до 04.08.2013 року, в зв'язку з відсутністю представника прокурора та представника відповідача.

Прокурор вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.06.2013 року, про відкладення від 17.06.2013 року, від 25.06.2013 року, від 02.07.2013 року, від 05.08.2013 року, від 06.08.2013 року, від 12.08.2013 року, від 16.08.2013 року, від 23.08.2013 року, від 29.08.2013 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

25.06.2013 року за вх.№24218/13 прокурор подав клопотання про відкладення розгляду справи.

06.08.2013 року за вх.№31745/13 прокурор подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить суд стягнути з відповідача 88471,57 грн. основного боргу, 633,45 грн. пені, 374,69 грн. - 3% річних, а також просить суд замінити відповідача по справі на Львівську геологорозвідувальну експедицію ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України». Позивач підтримав цю заяву.

04.09.2013 року за вх.№36097/13 прокурор подав заяву про уточнення (зменшення) зменшення розміру позовних вимог, у якій просить суд стягнути з відповідача 88471,57 грн. основного боргу, 810,51 грн. пені, 175,24 грн. - 3% річних. Позивач підтримав цю заяву.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.06.2013 року, про відкладення від 17.06.2013 року, від 25.06.2013 року, від 02.07.2013 року, від 05.08.2013 року, від 06.08.2013 року, від 12.08.2013 року ,від 16.08.2013 року ,від 23.08.2013 року, від 29.08.2013 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

02.07.2013 року за вх.№25551/13 позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

02.07.2013 року за вх.№25632/13 позивач подав клопотання про відкладення судового засідання.

05.08.2013 року за вх.№31291/13 позивач подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

15.08.2013 року за вх.№33256/13 відповідач подав клопотання про долучення документів до додаткових доказів до справи.

Попередній відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.06.2013 року, про відкладення від 17.06.2013 року, про відкладення від 25.06.2013 року, від 02.07.2013 року, від 05.08.2013 року не виконав, явку повноважного представника не забезпечив.

02.08.2013 року за вх.№31129/13 попередній відповідач подав відзив на позовну заяву та заяву про зменшення розміру заборгованості.

06.08.2013 року за вх.№31595/13 попередній відповідач подав уточнення до відзиву на позовну заяву.

Відповідач вимог ухвали суду про відкладення від 06.08.2013 року, від 12.08.2013 року, від 16.08.2013 року, від 23.08.2013 року, від 29.08.2013 року не виконав, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частину рішення виготовлено, підписано та оголошено 04.09.2013 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 01.10.2002 року між Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" (надалі - ЛМКП "Львівтеплоенерго", позивач) та Львівською геологорозвідувальною експедицією ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України» (м. Львів) (надалі - відповідач) було укладено Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №118Ф (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору ЛМКП "Львівтеплоенерго" зобов'язувалось постачати теплову енергію в гарячій воді, а відповідач зобов'язувався її отримувати і оплачувати за встановленими тарифами на умовах і в терміни, що передбачені договором, своєчасно і в повному обсязі.

Згідно п. 6.3. Договору, укладеного між сторонами, Споживач зобов'язаний до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачувати Енергопостачальній організації вартість спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді.

Прокурор наголошує, що відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті теплової енергії не виконує. Відтак, станом на день подання позовної заяви до суду, заборгованість відповідача за період з 01.02.2013 р. до 27.05.2013 р. складає 88 471,57 грн. згідно розрахунку боргу, який додається до позовної заяви.

Прокурор зазначає, що, на підставі ст. 232 ГК України, ст. 625 Цивільного кодексу України та Закону України «Про відповідальність за неснесвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ЛМКП «Львівтеплоенерго» нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 439,36 грн. на суму простроченого грошового зобов'язання та 810,51 грн. пені.

Таким чином, за твердженням прокурора, загальна сума заборгованості, що підлягає до стягнення з відповідача, на час звернення з позовом становить 89 721 грн. 44 коп.

06.08.2013 року прокурор подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача 88471,57 грн. основного боргу, 633,45 грн пені та 374,69 грн. 3% річних.

Однак, 04.09.2013 року за вх.№36097/13 прокурор подав заяву про уточнення (зменшення) зменшення розміру позовних вимог, у якій просить суд стягнути з відповідача 88471,57 грн. основного боргу, 810,51 грн. пені, 175,24 грн. - 3% річних. Позивач підтримав цю заяву.

У відзиві на позовну заяву попередній відповідач зазначає, що дійсно 01.10.2002 року між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та Львівською ГРЕ ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України» було укладено Договір №118/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді. Протягом лютого-травня 2013 року, згідно Договору №118/Ф від 01.10.2002 року, ЛМКП «Львівтеплоенерго» здійснювало поставку теплової енергії в гарячій воді на суму 88 471,57 грн.

Попередній відповідач звертає увагу у на те, що Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» не є відповідачем по даній справі, оскільки має структурні підрозділи, одним із яких є Львівська геологорозвідувальна експедиція ДП «Західукргеологія»НАК «Надра України», що діє на підставі Положення про відокремлений структурний підрозділ - Львівську геологорозвідувальну експедицію Дочірнього підприємства «Західургеологія» національної акціонерної компанії «Надра України», відповідно до якого експедиція має поточний рахунок в установі банку, круглу печатку зі своїм найменуванням, штамп, фірмовий бланк, а також окремий ідентифікаційний код - 0143246324, що підтверджується Довідкою АА №567740 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), що видана Львівській ГРЕ ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України», перебуває на окремому балансі та самостійно веде розрахунки.

Попередній відповідач зазначає, що, на даний час Львівська ГРЕ ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України» знаходиться в складному матеріальному, фінансовому становищі, яке склалося через відсутність фінансування у 2009-2013 роках загальнодержавної програми зміцнення мінерально-сировинної бази України. У зв'язку з цим, на підприємствах геологічної галузі, в т.ч. і у Львівської ГРЕ ДП «Західукргеологія»НАК «Надра України», склалася критична виробнича, економічна та соціальна ситуація, яка призвела до виникнення заборгованості з постачання теплової енергії в гарячій воді. По підприємству суттєво зменшився обсяг запланованих та виконуваних робіт. Не проводяться роботи по монтажу, бурінню, капітальному ремонту, відновленню свердловин, що приводить до зростання збитковості відповідача. Через відсутності об'ємів виконаних робіт, працівники Підприємства знаходяться у відпустках без збереження заробітної плати та працюють по скороченому графіку роботи з оплатою праці в розмірі мінімальної заробітної плати. На даний час по Підприємству заборгованість по заробітній платі становить 3 044 400 грн.

Попередній відповідач звертає увагу на те, що відповідно до Повідомлення про закриття структурного підрозділу від 27.03.2013 року за №01-442/13, відокремлений структурний підрозділ Дочірнього підприємства «Західукргеологія» Національної акціонерної компанії «Надра України» Закарпатська геологорозвідувальна експедиція закрита, про що зроблено запис в ЄДР за № 14151040025002718 від 02.04.2013 року. Попередній відповідач зазначає, що, у відповідності до Наказу від 27.12.2012 року №239а, створено комісію з передачі основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, розрахунків, інших статей балансу, а також з передачі всієї документації, в тому числі геологічної, економічної, бухгалтерської, технічної, кадрової та іншої з балансу Закарпатської геологорозвідувальної експедиції Дочірнього підприємства «Західукргеологія» Національної акціонерної компанії «Надра України» до Львівської геологорозвідувальної експедиції Дочірнього підприємства «Західукргеологія» Національної акціонерної компанії «Надра України». Попередній відповідач наголошує, що Львівській ГРН ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» передала заборгованість по єдиному соціальному внеску, по відшкодуванню витрат на доставку і виплату пільгових пенсій, а також заборгованість по заробітній платі та інших обов'язкових платежів закритого структурного підрозділу - Закарпатської ГРЕ ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України».

Попередній відповідач звертає увагу на те, що грошові кошти, які поступають на рахунок Підприємства, в першу чергу спрямовані на погашення заборгованості по заробітній платі, оскільки Закон України „Про оплату праці", а саме ст. 15, містить вимогу щодо оплати праці працівників Підприємства, яка здійснюється в першочерговому порядку; відрахувань від заробітної плати та платежів до державного бюджету. Всі інші платежі здійснюються Підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Попередній відповідач просить суд розглянути питання про можливість зменшити розмір пені з врахуванням важкого фінансового стану відповідача.

Щодо нарахованих позивачем 3% річних, то попередній відповідач зазначає, що дійсно, відповідно до п. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Попередній відповідач зазначає, що сплата штрафних санкцій, нарахованих Позивачем у розмірі 1249,87 грн., призведе до збільшення зростання заборгованості по заробітній платі працівників Львівської ГРЕ ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України» та загальнообов'язкових платежів до державного бюджету.

Попередній відповідач не погоджується із нарахованими позивачем пені та 3 % річних, та подав свій розрахунок, в якому зазначає, що загальна сума 3% річних з 01.02.2013 року по 30.04.2013 року становить 374,69 грн., а загальна сума пені складає 633,45 грн.

Попередній відповідач просить зменшити розмір заборгованості та, відповідно, задовольнити позовні вимоги частково.

На момент розгляду справи, після задоволення клопотання прокурора та позивача щодо заміни відповідача, наступний відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, відзиву на позов не подав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

На органи прокуратури відповідно до ст. 121 Конституції України покладено представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Право на звернення прокурора або його заступника до Господарського суду в інтересах держави передбачено п. 6 ст. 20. ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" та ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального Кодексу України.

Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільних правовідносин, які вона закріпила в законах та інших нормативно-правових актах. Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлений строк.

Відповідно до п. п. 3, 4, 5 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, в їх основі завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (зокрема, економічних, соціальних) дій, програм, спрямованих на гарантування її економічної безпеки, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо; інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді; із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах; поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Відтак, оскільки ЛМКП «Львівтеплоенерго» створене Львівською міською радою та підпорядковане Управлінню інженерного господарства Львівської міської ради, яке є представником власника - територіальної громади м. Львова і є органом, до сфери управління якого входить Підприємство, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором завдає істотної шкоди інтересам держави, а саме в особі органу місцевого самоврядування - Львівської міської ради.

Також, підтвердженням того, що позов заявлено в інтересах держави, в контексті з вимогами рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року, є те, що виробництво, транспортування, реалізація теплової енергії є однією з пріоритетних і найважливіших галузей народного господарства в Україні і покликана задовольняти потреби населення та юридичних осіб в тепловій енергії.

Однак, ЛМКП "Львівтеплоенерго" несе великі збитки за несвоєчасну сплату боржниками послуг, які воно надало, і, відповідно, не може забезпечити своєчасну сплату податків, внесків до пенсійного фонду, до інших цільових фондів України, а також виплати заробітної плати працівникам та інших відрахувань, отже це ще раз підтверджує, що невиконання відповідачем зобов'язань завдає значної шкоди економічним та соціальним інтересам держави.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов"язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 01.10.2002 року між Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" та ДП Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» було укладено Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №118Ф.

Згідно п. 6.3. Договору, укладеного між сторонами, Споживач зобов'язаний до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачувати Енергопостачальній організації вартість спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді.

Судом встановлено, що відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті теплової енергії не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість відповідача за період з 01.02.2013 р. до 27.05.2013 р. у сумі 88 471,57 грн.

Згідно ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

04.09.2013 року за вх.№36097/13 прокурор подав заяву про уточнення (зменшення) зменшення розміру позовних вимог, у якій просить суд стягнути з відповідача 88471,57 грн. основного боргу, 810,51 грн. пені, 175,24 грн. - 3% річних. Позивач підтримав цю заяву.

Попередній відповідач у відзиві на позовну заяву за вх.№31129/13 від 02.08.2013 року та уточненні до відзиву на позовну заяву за вх.№31595/13 від 06.08.2013 року визнає правомірність позовних вимог щодо заборгованості по оплаті за постачання теплової енергії в гарячій воді, а саме основного боргу в сумі 88471,57 грн., 3% річних в сумі 374,69 грн. та пені в сумі 633,45 грн., що також підтверджується наданим сторонами Актом звірки взаєморозрахунків між сторонами за договором №118/ф від 01.10.2002 року станом на 20.06.2013 року, що підписаний повноважними представниками сторін, про що свідчить відтиски печаток сторін, якими засвідчено їх підпис, а у суду відсутні будь-які докази, що дії попереднього відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб.

Разом з тим, відповідач просить зменшити розмір пені у зв'язку з тим, що він знаходиться в складному матеріальному, фінансовому становищі, яке склалося через відсутність фінансування у 2009-2013 роках загальнодержавної програми зміцнення мінерально-сировинної бази України.

Згідно ч.3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випрадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Однак, наведені відповідачем обставини не можуть вважатися такими, що підтверджують наявність виняткових випадків, які би дозволили зменшити неустойку, стягнення якої входить до позовних вимог.

Також судом враховано, що Вищим господарським судом України було прийнято ряд постанов, в яких колегії суддів приходять до висновку, що при вирішенні питання щодо зменшення пені, суд повинен був об'єктивно оцінити, чи є дані випадки винятковими, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, а важкий фінансовий стан боржника, невиконання своїх зобов'язань контрагентами боржника не є винятковими обставинами в розумінні п.3 ст.83 ГПК України. Дана позиція підтверджується Постановами Вищого господарського суду України від 05.11.2009 року по справі №15/94, від 27.01.2009 року по справі №33/60-09, від 23.07.2009 року по справі №21/6, від 10.09.2009 року по справі №12/25, від 23.10.2008 року по справі №6/70-08, від 17.09.2009 року по справі №4/168-3466 (5/251-4343), від 16.07.2009 року по справі №18/236, від 28.01.2009 року по справі №12/108, від 17.06.2009 року по справі №2/149-08, від 11.06.2009 року по справі №14/272.

Таким чином, Вищий господарський суд України, дійшов до висновку, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком, в розумінні п.3 ст. 83 ГПК України, та підставою для зменшення неустойки, яка підлягає до стягнення. Крім того, з наведених вище постанов Вищого господарського суду України вбачається, що застосування п.3 ст.83 ГПК України передбачає надання дійсних належних доказів наявності виняткових обставин.

Зважаючи на вищевикладене, у суду відсутні правові підстави щодо задоволення заяви відповідача про зменшення розміру пені.

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстровано у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 80 ЦК України, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Отже, судом встановлено, що відповідачем по справі є Львівська геологорозвідувальна експедиція ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України» (м. Львів), реквізити якої зазначені у позовній заяві, тобто, при подачі позовної заяви прокурором допущено описку (неточність) у назві відповідача. Крім того, Договір №118/ф від 01.10.2002 року, який є підставою для стягнення заборгованості за порушення зобов'язання, що є предметом позову, укладений, як зазначено в ньому, між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та начальником Львівської геологорозвідувальної експедиції ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України», повноважним представником якої підписано договір, про що свідчить відтиск печатки, а також реквізити останньої, що зазначені в реквізитах «Споживач», тобто стороною договору, що підтверджується Довідкою АА №567740 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Тому стягнення заборгованості підлягає саме з Львівської геологорозвідувальної експедиції ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України», як зі сторони договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а також подано уточнення (зменшення) позовних вимог, а відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі, суд прийшов до висновку, що позов Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (м. Львів) до Львівської геологорозвідувальної експедиції ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України» про стягнення заборгованості в сумі 88471,57 грн. основного боргу, 810,51 грн. пені та 175,24 грн. 3% річних є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1720,50 грн., та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п.11 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються органи прокуратури при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід стягнути з відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Львівської геологорозвідувальної експедиції ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України» (79018, м. Львів, вул. Тургенєва, 33, код ЄДРПОУ 01432463, р/р 26002301413454 у Львівському центральному відділенні Промінвестбанку, МФО 325633) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460, р/р №26000130262 в ПАТ «Мегабанк», МФО 351619) 88471 (вісімдесят вісім тисяч чотириста сімдесят одну) грн. 57 коп., 3% річних в розмірі 175 (сто сімдесят п'ять) грн. 24 коп. та пеню в розмірі 810 (вісімсот десять) грн. 51 коп.

3. Стягнути з Львівської геологорозвідувальної експедиції ДП «Західукргеологія» НАК «Надра України» (79018, м. Львів, вул. Тургенєва, 33, код ЄДРПОУ 01432463, р/р 26002301413454 у Львівському центральному відділенні Промінвестбанку, МФО 325633) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова, код отримувача (код ЄДРПОУ): 38007620, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО): 825014, рахунок отримувача: 31215206783006, код класифікації доходів бюджету: 22030001, код ЄДРПОУ суду: 03499974) 1720 грн. 50 коп. судового збору.

4. Накази видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.09.2013 року