Рішення № 33322367, 02.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9977/13 02.09.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»

до Комунального підприємства «Дирекція по обслуговуванню нежитлового

фонду Дарницького району міста Києва»

про стягнення 128.096,82 грн.,

Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача:Петришина А.М., за довіреністю,від відповідача:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва» про стягнення 128.096,82 грн. заборгованості за Договором № 440621 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 02.07.2012.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 440621 від 02.07.2012 відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати за надані позивачем послуги в період з 01.10.2012 по 01.05.2013, а тому позивач, посилаючись, зокрема на ст.ст. 525, 526 ЦК України, просить стягнути суму боргу в розмірі 121.198,46 грн., а також 5.668,17 грн. пені, 1.097,07 грн. 3% річних та 133,12 грн. інфляційних втрат в судовому порядку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.05.2013 було порушено провадження у справі № 910/9977/13, розгляд справи призначено на 19.06.2013.

Ухвалою суду від 19.06.2013 розгляд справи було відкладено на 29.07.2013.

Відповідно до розпорядження № 04-1/443 від 31.07.2013 у справі № 910/9276/13 було призначено проведення повторного автоматичного розподілу, за результатами якого для розгляду справи визначено суддю Ониськів О.М.

Ухвалою суду від 01.08.2013 справу № 910/9977/13 було прийнято суддею Ониськів О.М. до свого провадження та призначено до розгляду на 19.08.2013.

Ухвалою суду від 19.08.2013 розгляд справи було відкладено на 02.09.2013, у зв'язку з неявкою відповідача.

Позивач у судовому засіданні 02.09.2013 подав заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 121.198,46 грн., на підтвердження чого позивач надав банківську виписку від 27.06.2013.

Представник відповідача у судове засідання 02.09.2013 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвали суду від 01.08.2013 та від 19.08.2013 були надіслані на адресу відповідача 02121, м. Київ, вул. Вербицького, 32, яка визначена як його місцезнаходження згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зазначена позивачем в якості адреси відповідача у позовній заяві, що підтверджується реєстром рекомендованих відправлень від 02.08.2013, однак на адресу суду не повернуто повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи те, що відповідно до матеріалів справи та відомостей згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресою місцезнаходження відповідача є адреса: 02121, м. Київ, вул. Вербицького, 32, за якою було надіслано ухвали суду від 01.08.2013 та від 19.08.2013, що підтверджується реєстром рекомендованих відправлень від 02.08.2013, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.

Зважаючи на те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 02.09.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (далі - позивач, енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду Дарницького району м. Києва» (далі - відповідач, покупець) 02.07.2012 було укладено договір № 440621 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого позивач зобов'язався виробляти, систематично поставляти та передавати у власність відповідача теплову енергію у вигляді гарячої води (далі - товар) у період з 01.07.2012 по 30.06.2013, а відповідач зобов'язався приймати товар та своєчасно здійснювати оплату за нього на умовах даного Договору.

Згідно з п.6.5 Договору встановлено, що покупець щомісяця з 07 по 14 число отримує в енергопостачальній організації оформлені бланки актів приймання передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії з урахуванням недоплати або переплати за попередній періоди, що включають у себе вартість теплової енергії спожитої в попередньому місяці, та суми передоплати за теплову енергію (що визначається енергопостачальною організацією з урахуванням максимального теплового навантаження визначеного цим договором). По одному примірнику підписаних актів звірки та приймання передачі товарної продукції покупець повертає в енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця. В разі не підписання або неповернення вчасно акту звіряння цей документ вважається прийнятим в редакції енергопостачальної організації.

Відповідно до п.6.6. Договору покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана субабонентами покупця.

Спір виник у зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов Договору не було в повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в зв'язку з чим у відповідача за період з 01 жовтня 2012 року по 01 травня 2013 року виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 121.198,46 грн. та за неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховані пеня в сумі 5.668,17 грн., 1.097,07 грн. 3% річних та 133,12 грн. інфляційних втрат в судовому порядку.

Також, судом встановлено, що після порушення провадження у справі відповідачем сплачено за Договором заборгованість в розмірі 121.198,46 грн., що підтверджується банківською випискою від 27.06.2013, копія якої додана позивачем до заяви вих. № 09/юр/616 від 29.08.2013.

Отже, станом на час розгляду справи судом заборгованість за теплову енергію за Договором відповідачем погашена, у зв'язку з чим, предмет спору в частині стягнення з відповідача на користь позивача 121.198,46 грн. основного боргу - відсутній.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем сплачено борг у розмірі 121.198,46 грн. після порушення провадження у справі, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справі в частині стягнення з відповідача 121.198,46 грн. основного боргу підлягає припиненню з віднесенням судових витрат у цій частині, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, на відповідача, оскільки звернення позивача з позовом до суду було зумовлено неправильними діями відповідача.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У зв'язку з тим, що відповідачем оплата за спожиту теплову енергію була проведена з порушенням строку, встановленого п.6.6. Договору, позивачем нараховано пеню в сумі 5.668,17 грн., 3 % річних в розмірі 1.097,07 грн. та інфляційні втрати в сумі 133,12 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1 та 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Вимогами статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових зобов'язань сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.9.2. Договору, в разі несплати покупцем за прийняту теплову енергію у встановлені строки енергопостачальна організація нараховує пеню за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Судом було перевірено розрахунок позивача щодо заявлених до стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат, який визнається судом арифметично вірним, у зв'язку з чим з відповідача підлягають стягненню 5.668,17 грн. пені, 3 % річних в розмірі 1.097,07 грн. та інфляційні втрати в сумі 133,12 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення 5.668,17 грн. пені, 3 % річних в розмірі 1.097,07 грн. та інфляційні втрати в сумі 133,12 грн. підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

За таких обставин, керуючись ст. ст. 32-34, 49, 80, 82-85 ГПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 121.198,46 грн.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва» (02121, м. Київ, вул. Вербицького, 32, код ЄДРПОУ 35660296) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (02011, м. Київ, вул. П. Мирного, 28, оф. 20, код ЄДРПОУ 37739041) 5.668 (п'ять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 17 коп. пені, 3 % річних в розмірі 1.097 (одна тисяча дев'яносто сім) грн. 07 коп. та інфляційні втрати в сумі 133 (сто тридцять три) грн. 12 коп. та 2.561 (дві тисячі п'ятсот шістдесят одна) грн. 94 коп. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (02011, м. Київ, вул. П. Мирного, 28, оф. 20, код ЄДРПОУ 37739041) в доход Державного бюджету України 00 (нуль) грн. 01 коп. недоплаченого судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.09.2013

Суддя Ониськів О.М.