Постанова № 33320816, 29.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 серпня 2013 року № 826/11190/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Приватного акціонерного товариства "Корпорація Укржилбуд"

до

Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2013 №0003242250 та №0003252250

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство “Корпорація Укржилбуд” звернулось до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2013 №0003242250, №0003252250.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту від 17.05.2013 №327/22-5/22931511 “Про результати позапланової виїзної перевірки ПрАТ “Корпорація Укржилбуд” з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПАТ “Укрсоцбанк” за період з 01.11.2012 по 30.11.2012” є безпідставними, а відтак спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідач – Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби – заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку ПрАТ “Корпорація Укржилбуд” з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПАТ “Укрсоцбанк” за період з 01.11.2012 по 30.11.2012, за результатом якої складено акт від 17.05.2013 №327/22-5/22931511 (далі – акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 153.6 ст. 153, п. 188.1 ст. 188, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (рядок 25 декларації) на загальну суму 18 288 132 грн., у тому числі за листопад 2012 року в сумі 18 288 132 грн.; завищення залишку від’ємного значення з податку на додану вартість, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 19 декларації) на загальну суму 29179,0 грн., в тому числі за листопад 2012 року на суму 29 179,0 грн.; завищення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) на загальну суму 16 022,0 грн. в тому числі за листопад 2012 року на суму 16022,0 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.06.2013:

- №0003242250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 27 432 198,0 грн. (за основним платежем 18 288 132,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9 144 066,0 грн.);

- №0003252250, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 16 022,0 грн.

Як вбачаться з акту перевірки, висновок відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що позивачем не відображено у бухгалтерському та податковому обліку за листопад 2012 року операції по передачі права власності на адміністративний будинок (літера А) загальною площею 2263,50, що розташований за адресою м. Київ. вул. Костьольна, 13-а.

Як вбачається з матеріалів справи між ПАТ "Укрсоцбанк" (кредитор), ПрАТ “Корпорація Укржилбуд” (позичальник-1) та ТОВ “ЮАйПі Лтд.” (позичальник-2) укладено Генеральний договір про здійснення кредитування №18/107-К від 05.10.2007 (надалі також - генеральний договір, договір кредиту), відповідно до умов якого ПАТ "Укрсоцбанк" (кредитор) взяв на себе в'язання надавати позичальникам грошові кошти у гривнях та/або доларах США, в межах і ліміту, що дорівнює 464600000,0 або 92000000,0 доларів США за офіційним курсом Національного банку України станом на дату укладення договору на умовах, визначених цим договором та додатковими умовами до нього, а позичальники зобов'язуються повертати кредит у строки та на умовах, визначених цим Договором та додатковими умовами до нього, сплачувати проценти у розмірі 13% річних у гривні та 11,5% річних в доларах США.

Пунктом 7 генерального договору сторони передбачили, що виконання зобов'язань відповідного позичальника за цим договором забезпечується, у тому числі договором іпотеки нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Костьольна, 13-а, а також іншого нерухомого майна загальною заставною вартістю, яка співвідноситься до суми заборгованості за Кредитом, що надається на поповнення обігових коштів як 1,1 (одна ціла одна десята) до 1 (одного).

Відповідно до п.2.7 Генерального договору сплата процентів за користування грошовими коштами здійснюється позичальником у валюті кредиту щомісячно не пізніше 5 числа кожного місяця. Починаючи з наступного від місяця надання кредиту, а також одночасно з погашенням останнього платежу за кредитом, за відповідною додатковою угодою до цього Договору, або у день дострокового повернення кредиту у випадках, передбачених цим Договором.

Згідно з п.3.3.6 Генерального договору позичальники зобов'язані повертати кредитору кредит відповідно до строків/термінів. Встановлених у відповідних додаткових угодах до цього договору, але, в будь-якому разі, не пізніше останнього дня строку дії ліміту кредитування вказаного в п. 3 цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, між зазначеними вище сторонами також укладено Договір про внесення змін від 05.11.2007, Договір про внесення змін від 21.03.2008, Договір про внесення змін від 24.04.2008, Договір про внесення від 27.06.2008.

Також, 09.10.2007 між ПАТ "Укрсонбанк" (кредитор) та ПрАТ “Корпорація Укржилбуд” укладено Додаткову угоду №1-1 до генерального договору, відповідно до п.1 якої ПАТ "Укрсоцбанк" зобов'язався надати відповідачу грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до основних положень Генерального договору, у сумі 39642500,0 грн., що за офіційним курсом гривні, встановленим НБУ станом на дату укладення угоди становило 7850000,0 доларів США зі сплатою 13 процентів річних в гривні та комісій в розмірі та порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться в Додатку 1 до генерального договору.

Згідно з п.1.4 Додаткової угоди №1-1 з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Генеральним договором в частині виконання зобов’язань за цією Додатковою угодою, одночасно з договором купівлі-продажу зазначеним в п.1.3 цієї Додаткової угоди. Позичальник укладає з кредитором договір іпотеки нежилої будівлі за адресою: м. Київ, вул. Костьольна, 13-а.

Крім того з матеріалів справи вбачається, 23.04.2010 між ПАТ "Укрсоцбанк" (кредитор) та ПрАТ “Корпорація Укржилбуд” укладено Договір про внесення змін до Додаткової угоди №1-1 від 09.10.2007, укладеної в рамках Генерального договору на здійснення кредитування №18/107-К від 05.10.2007, за умовами якого сторони домовились, що не сплачені відповідачем проценти, які були нараховані за користування кредитом за період з березня 2009 по березень 2010 в сумі 6557530,21 грн., а також проценти, які будуть нараховані позичальнику за користування кредитом за період з квітня 2010 по травень 2010 в сумі 1007580,21 грн., підлягають сплаті не пізніше 04.06.2010.

Також, судом встановлено, 05.11.2007 між ПАТ "Укрсоцбанк" (кредитор) та ПрАТ “Корпорація Укржилбуд” укладено Додаткову угоду №1-2 до генерального кредитного договору, якою збільшено розмір коштів, що надаються відповідачу. До суми 131300000,0 гри., що за офіційним курсом гривні, встановленим НБУ станом на дату укладення угоди, становило 26000000,0 доларів США зі сплатою 13% річних.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідно до кредитного договору у ПрАТ “Корпорація Укржилбуд” виникла заборгованість перед ПАТ “Укрсоцбанк” на загальну суму 174498154,50 грн., в тому числі прострочена заборгованість по поверненню кредиту - 137514798.20 гри., строкова заборгованість по поверненню кредиту 36983356,30 грн.

Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань ПрАТ “Корпорація Укржилбуд” за Генеральним договором 17.01.2008 між ПАТ "Укрсоцбанк" та ПрАТ “Корпорація Укржилбуд” укладено іпотечний договір, відповідно до якого в іпотеку передано нежилий будинок (літера А) загальною площею 1881,90 кв.м., розташований за адресою м. Київ, вул. Костьольна, 13-а.

В подальшому, рішенням господарського суду м. Києва від 10.09.2012 у справі № 5011-61/8461- 2012 позов ПАТ "Укрсоцбанк" було задоволено повністю. В рахунок погашення заборгованості ПрАТ “Корпорація Укржилбуд” перед ПАТ "Укрсоцбанк" за Кредитним договором звернено стягнення на предмет іпотеки згідно з Іпотечним договором - адміністративний будинок (літера А), загальною площею 2263,50 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Костьольна, 13-а шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за ПАТ "Укрсоцбанк"; визнано за ПАТ "Укрсоцбанк" право власності на предмет іпотеки, а саме: адміністративний будинок (літера А), загальною площею 2263,50 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ. вул. Костьольна, 13-а. Рішення набрало законної сили 14.11.2012 .

Станом на 09.04.2012 відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості майна загальна ринкова вартість вказаного вище нежилого будинку становить 110 000 000 грн., в тому числі ПДВ 18 333 333, 33 грн.

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 103 балансова вартість вищевказаного жилого будинку станом на 01.11.2012 року складає 66 828 973,17 грн.

Відповідно до статті 37 Закону України “про Іпотеку” іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. При цьому іпотекодержавтель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб’єктом оціночної діяльності.

Згідно з пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України відчуження майна – будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платникові податків.

Пунктом 153.6 ст. 153 Податкового кодексу України визначено, що відчуження об’єкта застави для заставодавця прирівнюється до продажу такого об’єкту у податковий період такого відчуження.

Як зазначено вище, відповідач дійшов висновку, що позивачем не відображено у бухгалтерському та податковому обліку операції по передачі права власності на адміністративний будинок (літера А) загальною площею 2263,50, що розташований за адресою м. Київ. вул. Костьольна, 13-а та, як наслідок, порушення позивачем вимог п. 153.6 ст. 153, п. 188.1 ст. 188, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;P>

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.4 статті 201 Кодексу передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

У листі Державної податкової адміністрації України від 02.04.2009 №3842/5/16-1516 вказано, що зважаючи на те, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції (або безпосередньо після її закінчення) та враховуючи те, що обов’язковими реквізитами первинного документу є, зокрема, дата складання, зміст та обсяг господарської операції, датою визначення валового доходу є дата відвантаження товарів, що визначена у первинному документі, який засвідчує здійснення операцій з продажу, в тому числі і нерухомого майна.

Статтею 182 ЦК передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” від 01.07.2004 №1952 (далі – Закону №1952) права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно ст. 4 Закону №1952 обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Вимогами ст. 19 Закону №1952 встановлено, що державна реєстрація права власності проводиться, зокрема, на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

З системного аналізу викладеного вбачається, що право власності на нерухоме майно виникає після державної реєстрації такого права відповідно до вимог Закону №1952, тобто право власності на предмет іпотеки виникає саме з моменту державною реєстрації права власності відповідно до вимог Закону №1952, а не з моменту набрання судовим рішенням чинності.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що станом на листопад 2012 року за ПАТ “Укрсоцбанк” право власності на об’єкт адміністративний будинок (літера А), загальною площею 2263,50 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ. вул. Костьольна, 13-а відповідно до вимог Закону №1952 за ПАТ “Укрсоцбанк” не зареєстровано.

Також, судом встановлено, що на час вирішення справи позивач володіє (розпоряджається) нежилим адміністративним будинком по вул. Костьольній 13-а (літера А), а саме будинок перебуває на балансі позивача, позивач сплачує комунальні платежі (послуги з газопостачання, послуги з водопостачання та прийняття стічних вод через приєднані мережі, послуги з водовідведення та електропостачання) та податок на землю.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до договору оренди від 14.01.2011 зазначене вище нежиле приміщення передано в оренду, що підтверджується актами прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг), копії яких долучено до матеріалів справи.

Враховуючи, що право власності на нежилий будинок за адресою: м. Київ. вул. Костьольна, 13-а відповідно до вимог Закону №1952 за ПАТ “Укрсоцбанк” не зареєстровано та будівля фактично перебуває у володінні позивача, суд дійшов висновку, що жодна з подій вказаних у пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України - не відбулась, отже обов’язок нарахування податкових зобов’язань у позивача не настав.

З огляду на зазначене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість і завищення залишку від’ємного значення з податку на додану вартість є необґрунтованим та спростовуються матеріалами справи, що свідчить про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, а відтак наявні підстави для задоволення позовних вимог приватного акціонерного товариства “Корпорація Укржилбуд”.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов приватного акціонерного товариства “Корпорація Укржилбуд” підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби від 19.06.2013 №0003242250, №0003252250.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда