Постанова № 33319707, 05.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 вересня 2013 року письмове провадження № 826/10813/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. вирішив у порядку письмового провадження адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Проксис»до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007212208 від 27.05.2013 р.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 27.05.2013 р. № 0007212208.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, винесеним на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 20.08.2013 р. за клопотанням сторін у справі, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Як вбачається з доводів відповідача, у зв'язку з надходженням податкової інформації відносно контрагентів позивача - ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і технології», ТОВ «ПРО - Імпорт», ПП «Транс-Інвестбуд», ним, з метою вручення запиту від 23.04.2013р. №18429/10/22.8-10 та копії запиту від 23.04.2013 р. №18429/10/22.8-10 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і технології», ТОВ «ПРО - Імпорт», ПП «Транс-Інвестбуд», здійснено вихід на юридичну та фактичну адресу позивача, за результатами чого вручення запитів не виявилося можливим в зв'язку з відсутністю посадових осіб позивача за юридичною та фактичною адресою, про що складено відповідні акти від 24.04.2013 р. № 1014/22.8/33101280 та № 1015/22.8/33101280 про можливість вручення відповідного запиту та його копії.

В той же час, відповідачем не надано суду для огляду відповідного запиту від 23.04.2013 р. №18429/10/22.8-10 та/або його копії, а також акту не встановлення місцезнаходження платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за адресою місцезнаходження: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41, к.818, складання якого вимагають норми податкового законодавства, а лише подані копії актів про неможливість вручення зазначеного запиту та його копії, що ставить під сумнів існування зазначених документів.

Відповідачем також не надано суду доказів направлення позивачу зазначеного запиту та його копії поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або вручення їх під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Відповідно до обставин, передбачених пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 на підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.79 Податкового кодексу України та у зв'язку з надходженням податкової інформації відносно ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і технології», ТОВ «ПРО - Імпорт», ПП «Транс-Інвестбуд», відповідачем видано наказ від 25.04.2013 р. № 1439 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Доказів виконання вимог податкового законодавства, щодо вручення або направлення позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, до початку проведення перевірки, доказів вручення наказу про проведення перевірки та відповідного повідомлення про початок її проведення, відповідачем суду не надано.

Вищезазначене стало підставою для проведення перевірки позивача в приміщенні податкового органу на підставі даних, які містяться в базах даних органів ДПС.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно повідомлення позивача від 11.04.2013 р. № 44, отриманого відповідачем 11.04.2013 р., на підставі Договору №1 від 01.08.2012 р. про надання послуг з науково-технічної обробки та зберігання документації, укладеного між позивачем та ТОВ «Центр антикризових рішень», первинні документи, які свідчать про фінансово-господарські взаємовідносини (документи пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів) позивача (договори, видаткові та податкові накладні тощо) з контрагентами (юридичними особами та фізичними особами підприємцями, створеними та діючими згідно законодавства України) передано на зберіганні у ТОВ «Центр антикризових рішень». В той же час, 11.04.2013 р. на підставі повідомлення ТОВ «Центр антикризових рішень» позивачу стало відомо про втрату документів пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів. У зв'язку з чим, згідно вимог податкового законодавства, позивач повідомив відповідача про втрату відповідних документів.

Не зважаючи на таке повідомлення позивача, відповідачем в період з 25.04.2013 р. по 25.04.2013 р. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і технології», ТОВ «ПРО - Імпорт», ПП «Транс-Інвестбуд» за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.»

В ході перевірки відповідачем використані наступні документи:

акт ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 25.01.2013р. №139/22-50/35507370 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевір ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і технології» з питань достовірності, повноти формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «П-Мобайл» за період з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 р.;

акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 20.12.2012 р. №5567/22-4/34808709 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Транс Інвестбуд» щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинам з платником податків ПП «Еверест», СГД Євтушенко О.М, ПП «Хладком» за лютий квітень 2012 року»;

акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 04.12.2012 р. №1105/3-22-80/34182051 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Про-Імпорт» за період з 01.05.2012 р. по 30.06.2012 р.;

дані податкових декларацій з ПДВ позивача за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. та Додатки №5 до названих декларацій;

інформація, що міститься в базі даних АРМ «Звіт», АРМ «Аудит», АІС «Облік», АІС «Податки»;

система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України;

база даних «Податковий блок».

Відповідно до проведеного аналізу додатку № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість позивача, згідно бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» встановлено формування податкового кредиту позивача по фінансово-господарським відносинам з контрагентами ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і технології», ТОВ «ПРО - Імпорт», ПП «Транс-Інвестбуд».

В той же час, згідно акту ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 25.01.2013р. №139/22-50/35507370 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевір ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і технології» з питань достовірності, повноти формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «П-Мобайл» за період з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 р. встановлено, що підприємство не має основних засобів, матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Згідно акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 04.12.2012 р. №1105/3-22-80/34182051 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Про-Імпорт» за період з 01.05.2012 р. по 30.06.2012 р. встановлено, що стан платника податку - « 11» - припинено, але не знято з обліку; підприємство не має основних засобів, матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Згідно акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 20.12.2012 р. №5567/22-4/34808709 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Транс Інвестбуд» щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинам з платником податків ПП «Еверест», СГД Євтушенко О.М, ПП «Хладком» за лютий квітень 2012 року» встановлено, що підприємство не має основних засобів, матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Податковим органом надано оцінку викладеному та зроблено висновок, що перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами, що свідчить про безпідставне включення позивачем податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 1645854,79 грн. за рахунок податкових накладних виписаних ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і технології», ТОВ «ПРО - Імпорт», ПП «Транс-Інвестбуд».

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 30.04.2013р. №433/22.8/33101280, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.185.1. ст.185. п.198.1, п.198.3, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 1645854,79 грн., в т.ч. по періодах: лютий 2012 року на суму 212031,08 грн., березень 2012 року на суму 201089,85 грн., квітень 2012 року на суму 259001,74 грн., травень 2012 року на суму 385921,81 грн., червень 2012 року на суму 288324,71 грн., липень 2012 року на суму 44549,60 грн., вересень 2012 року на суму 254936,00 грн.

На підставі акта перевірки позивача від 30.04.2013р. №433/22.8/33101280, відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.05.2013 р. №0007212208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1645856,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 822929,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.73.3. ст.73 Кодексу, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Як вже зазначалося, відповідачем не надано суду для огляду запиту від 23.04.2013 р. №18429/10/22.8-10 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і технології», ТОВ «ПРО - Імпорт», ПП «Транс-Інвестбуд», що, по-перше, ставить під сумнів його існування, а по-друге, не дає суду можливості встановити його відповідність вимогам п.73.3. ст.73 Кодексу та обов'язку позивача надати на нього відповідну відповідь.

Згідно пп.20.1.4. п.20.1. ст.20 Кодексу, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 75.1.2. п.75.1. ст.75 Кодексу визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органами, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальної невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальна позапланова перевірка здійснюється, крім іншого, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 Кодексу).

Відповідно до п.79.1. ст.79 Кодексу документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2. ст.79 Кодексу).

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до п.2.4. Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 14.04.2011 р. № 213, підрозділи органу ДПС, які очолюють здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки, забезпечують надсилання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення (посадовій особі або законному (уповноваженому) представнику) під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки за формою згідно з додатком 9 до Методичних рекомендацій.

Згідно п.1.8. зазначених Методичних рекомендацій, у разі коли при організації документальної планової та позапланової або фактичної перевірки встановлено відсутність платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням (місцем проживання), у той же день складається акт (довільної форми) щодо не встановлення місцезнаходження платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників).

Доводи відповідача щодо неможливості вручення позивачу жодного документу, в том числі, запиту про подання інформації, копії наказу про проведення перевірки та повідомлення про її проведення, у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (податковою адресою) 01133, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41, к.818, судом сприймаються критично, оскільки згідно витягу ЄДРПОУ від 06.06.2013 р. місцезнаходження позивача значиться вищезгадана адреса. Записів щодо відсутності позивача за місцезнаходженням ЄДРПОУ не містить. Отже, станом момент перевірки статус відомостей про юридичну особу підтверджено.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, у суду немає підстав вважати законними доводи відповідача щодо відсутності позивача за місцезнаходженням, зазначеним у ЄДРПОУ.

Відповідно до п.44.1. ст.44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п.44.5. ст.44 Кодексу у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Як вбачається з матеріалів справи, ще до початку перевірки, позивач повідомив у встановленому порядку відповідача про втрату документів, які підтверджують його фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентами, що, з незрозумілих суду причин, не було взято до уваги податковим органом та не було перенесено терміну перевірки.

Таким чином, аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про порушення, з боку відповідача, вимог п.44.5. ст.44, п.73.3. ст.73, п.79.2. ст.79 Кодексу та, відповідно, про протиправність проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, висновки якої покладені в основу прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. а п.198.1, п.198.2., п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Як вбачається з поданих позивачем до суду документів на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами - ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і технології», ТОВ «ПРО - Імпорт», ПП «Транс-Інвестбуд», судом встановлено, що позивач мав договірні взаємовідносини із зазначеними контрагентами, на підтвердження виконання яких, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), останніми виписані позивачу первинні документи: видаткові накладні та податкові накладні.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, а також підтверджені виданими контрагентами відповідними первинними документами, отже позивачем виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту.

На думку суду, висновки відповідача щодо не підтвердження реальності проведення господарських операцій між позивачем та контрагентами, що призвело до заниження сум податку на додану вартість, є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки зроблені без дослідження та оцінки первинних документів, як того вимагають норми податкового законодавства, отже, сприймаються судом критично та до уваги не приймаються.

Також, суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі актів перевірок контрагентів - ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і технології»,ПП «Транс-Інвестбуд», отриманих від інших податкових органів, оскільки, інформація, викладена в зазначених документах фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача та взята за основу висновків про не підтвердження реальності проведення господарських операцій між позивачем та контрагентами, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Суд звертає увагу на те, що докази надані податковим органом на підтвердження висновків акту не відповідають вимогам ст.70 Кодексу адміністративного судочинства з підстав, зазначених у тексті постанови та, не можуть спростувати наявні у позивача первинні документи.

Більше того, суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «Про-Імпорт», використаного під час перевірки позивача виходячи з наступного.

Відповідно до п.73.5 ст.73 Кодексу з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог Податкового кодексу України, податковими органами складений акт, а не довідка, як це передбачено вимогами податкового законодавства.

Зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, відповідно до п.73.5 ст.73 Кодексу та, відповідно її віднесенням законодавцем до глави 7 Податкового кодексу України "Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби".

В акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, викладені висновки, однак, як підтверджено матеріалами справи, зустрічна звірка не відбулась, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Відповідно до вимог п.3 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Таким чином, висновки акту перевірки позивача, сформовані на підставі акту податкового органу про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента - ТОВ «Про-Імпорт», є безпідставними.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б обґрунтовували представлену ним позицію та спростовували доводи позивача, викладені в адміністративному позові.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 27.05.2013 р. № 0007212208.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Проксис» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 27.05.2013 р. № 0007212208.

Судові витрати в сумі 2 294,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проксис» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій