Рішення № 3331888, 25.03.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

25 березня 2009 р. Справа 11/44-09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар», с. Черемошне

Погребищенського району

про стягнення 54 962 грн. 99 коп..

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т.Кармаліта, за участю представників:

від позивача - О. Грищенко за довіреністю;

від відповідача - І. Крулько керівник, І. Орехова за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар»заборгованості за договором купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу в загальному розмірі 54 962,99 грн., з яких: 44 353,32 грн. –основний борг, 1020,74 грн. –пеня, 127,40 грн. –3% річних, 931,42 грн. –індекс інфляції, 6330,11 грн. –штраф та 2200 грн. –збитки.

Позов мотивовано тим, що відповідно до договору купівлі-продажу на умовах відстрочки платежу за № 43 від 18.09.2008р. позивач поставив а відповідач прийняв товар на загальну суму 33840 грн., проте в порушення взятих на себе зобов’язань розрахувався за отриманий товар лише частково.

В процесі розгляду справи позивач подав заяву про відмову від позову в частині стягнення основного боргу в розмірі 44 353,32 грн. в зв‘язку з тим, що 13.03.2009р. відповідач в якості погашення основної суми заборгованості згідно договору повернув частину товару на суму 23 688 грн..

Судом роз‘яснено процесуальні наслідки його дій.

Враховуючи наведене, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 44 353,32 грн. слід припинити у відповідності з п. 4 ст. 80 Господарського кодексу України.

Відповідач заперечує проти позову посилаючись на те, що частково сплатив вартість товару в розмірі 10000 грн.. Крім того, 13.03.2009р. згідно накладної № 51 позивачу було повернуто товар на суму 23688 грн. Нарахований позивачем основний борг в сумі 44 353,32 грн. за офіційним курсом долара США до гривні, станом на 26 грудня 2008 року є незаконним та не відповідає умовам договору. Крім того, відповідач посилаючись на ст. 600 Цивільного кодексу України, зазначає, що штрафні санкції, пеня, річні , індекс інфляції, збитки не мають під наслідків, а тому відсутні підстави для їх нарахування.

При розгляді справи 17.03.2009р. судом оголошено перерву до 25.03.2009р. з метою надання сторонами доказів необхідних для вирішення спору в даній справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об’єктивно дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 43 від 18.09.2008р. товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібодар»(Покупець) придбало у товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (Продавець) товар на загальну суму 33840 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-ВН00045 від 24.09.2008р. та довіреністю серії ЯПЗ № 180820 від 22.09.2008р..

Пунктом 5.3. даного договору встановлено, що оплата товару проводиться наступним чином:

20% вартості товару згідно із додатком сплачується Покупцем на протязі десяти банківських днів з моменту підписання видаткових накладних;

80% вартості товару згідно із додатком оплачується Покупцем в строк до 26 грудня 2008 року.

Як свідчать матеріали справи, відповідач на виконання зобов‘язань за договором 10.12.2008р. перерахував на рахунок позивача 10 000 грн.. Товар на суму 23 688 грн. відповідачем не оплачено та повернуто позивачу про що свідчить видаткова накладна № 51 від 13.03.2009р..

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено строки виконання зобов‘язання за договором.

Пунктом 8.2 договору встановлено, що за прострочення виконання зобов‘язання Покупець зобов‘язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з наведеного, позивачем правомірно, у відповідності до норм закону нараховано 1020,74 грн. пені за період з 26.12.2008р. по 30.01.2009р..

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, розмір якої складає 931,42 грн..

Вказаною нормою також встановлено відповідальність за порушення зобов‘язань у вигляді стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем обгрунтовано нараховані 3% річних в розмірі 127,40 грн. за період з 26.12.2008р. по 30.01.2009р..

Пунктом 8.4 договору сторони погодили, що за несплату або несвоєчасну оплату товару, Покупець сплачує штраф в розмірі 15% від вартості неоплаченого товару на інші штрафні санкції у відповідності до чинного законодавства України.

Отже позивачем правомірно заявлено до стягнення 6330,11 грн. штрафу.

Також суд розглянув вимогу позивача про стягнення 2200 грн. збитків за надання юридичних послуг юридичною фірмою.

В обґрунтування вказаних вимог позивач посилався на укладення 27.01.2009р. договору про надання юридичних послуг за № 16/01/09 із товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежна юридична компанія» та фактичною сплатою за надані послуги 2200 грн. (платіжне доручення від 28.01.2009 року № 129).

Дослідивши вказані документи суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги позивача про стягнення збитків за надані юридичні послуги виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З пункту 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Виходячи з викладеного, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Згідно ст.12 вказаного Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Як вбачається із наданих позивачем в обґрунтування цієї вимоги документів правова допомога надавалась не адвокатом, а товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежна юридична компанія». Вказане не дає підстав віднести понесені позивачем витрати до судових витрат на підставі ст. 44, 48 ГПК України.

Відносно відшкодування понесених позивачем витрат, як збитків, суд вказує, що витрати на правову допомогу не можуть бути віднесені до складу збитків за змістом ст. 623 ЦК України, оскільки такі витрати не мають обов’язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному причинно-наслідковому правовому зв’язку з предметом позову.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Виходячи з викладеного, в задоволенні вимоги позивача про стягнення 2200 грн. збитків слід відмовити.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а в силу статей 32, 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання доказів.

Враховуючи наведене в його сукупності суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з розподілом судових за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді справи судом з‘ясовано, що при зверенні до суду позивачем платіжним дорученням № 127 від 28.01.2009р. надмірно сплачено 35 грн. 37 коп. державного мита, а тому мито у вказаному розмірі підлягає поверненню відповідно до ст. 8 Декрету України «Про державне мито».

Керуючись п. 4 ст. 80, ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар»(22240, Вінницька область, Погребищенський район, с. Черемошне, вул. Пономарчука, 9, код 32144192) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тридетна Агро»(03038, м. Київ, вул. М. Стельмаха, 3, код 25591321) 1020(одну тисячу двадцять) грн. 74 коп. –пені; 127 (сто двадцять сім) грн. 40 коп. –3% річних; 931 (дев‘ятсот тридцять одну) грн. 42 коп. –індексу інфляції, 6330 (шість тисяч триста тридцять) грн. 11 коп. –штрафу; 84 (вісімдесят чотири) грн. 10 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 18 (вісімнадцять) грн. 05 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 44353,32 коп. припинити.

5. В позові в частині стягнення 2200 грн. збитків відмовити.

6. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Тридетна Агро»(03038, м. Київ, вул. М. Стельмаха, 3, код 25591321) з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого державного мита в розмірі 35 грн. 37 коп..

7. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Рішення оформлено та підписано 27.03.2009р.

Суддя В. Матвійчук

Дане рішення скріплена печаткою суду є підставою для повернення державного мита з бюджету.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 –позивачу (03038, м. Київ, вул. М. Стельмаха, 3)

3 –відповідачу (22240, Вінницька область, Погребищенський район, с. Черемошне, вул. Пономарчука, 9)