Постанова № 33317769, 28.08.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 року справа № 823/1980/13-а

м. Черкаси

15 год. 55 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гаращенка В.В.,

при секретарі: Шалько І.П.,

за участю:

представника позивача: Литвина Б.О. - за довіреністю;

представника відповідача: Левенець А.М. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Ековторресурси» до державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося приватне підприємство «Ековторресурси», в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області №0000802301, №0000792301 та №00000782301 від 05.02.2013 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач дійшов помилкових висновків без дослідження всіх об'єктивних обставин щодо відсутності господарських відносин позивача з ПП «Хладком», оскільки їх здійснення підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами, податковими накладними.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову, зазначивши, що прийняття спірних податкових повідомлень - рішень пов'язане із виявленою під час перевірки безтоварністю господарських правочинів між позивачем та ПП «Хладком», що підтверджується недоліками в оформленні первинних документів, не надано до перевірки довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, заявок на поставку товару, товарно-транспортних накладних, доказу використання придбаного товару та послуг в господарській діяльності.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в період з 15.01.2013 по 21.01.2013 державною податковою інспекцією у м. Черкасах проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства «Ековторресурси» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Хладком» (код ЄДРПОУ 33173402) за період з 01.05.2011 по 31.05.2012, за результатами якої складено акт №30/22-14/35755056 від 24.01.2013.

Перевіркою встановлено: порушення ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток за І півріччя 2012 року у сумі 21000 грн.

Порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.04.2012р. по 31.05.2012р. всього у сумі - 46486 грн., у тому числі за квітень 2012 року у сумі - 26167 грн., за травень 2012 року у сумі 20319 грн. та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 1348 грн., в тому числі за травень 2012 року на суму 1348 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення №0000802301 від 05.02.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 21000 грн. за основним платежем та 10500 грн. за штрафними санкціями, податкове повідомлення-рішення №0000792301 від 05.02.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 46489 грн. за основним платежем та в розмірі 23255 грн. за штрафними санкціями, та податкове повідомлення-рішення №00000782301 від 05.02.2013, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1348 грн.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що згідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З врахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (стаття 201 Податкового кодексу України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 Податкового кодексу України (п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Таким чином, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що грошові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств, нараховані приватному підприємству «Ековторресурси» згідно оскаржуваних в судовому порядку податкових повідомлень-рішень, є наслідком відображення в податковому обліку результатів господарських відносин позивача з ПП «Хладком» (код 33173402, свідоцтво платника ПДВ №200025620).

Господарські відносини підтверджуються наступними наявними в матеріалах справи первинними документами:

- договір від 30.03.2012 року № 12/1 та від 04.05.2012 року № 12/3 про надання послуг з сортування використаної тари та пакувальних матеріалів та про надання послуг з запуску та налагодження обладнання, а саме: лінії екструзії рукавної плівки, модифікація ЛЕРП 63.00.00.000, заводський №127;

договори купівлі-продажу від 02.04.2012 року № 12/2 та від 24.05.2012 року № 12/4 та № 12/5;

акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000163, №ОУ-0000350, ОУ-0000361, №ОУ-0000360;

акт про надання послуг №1/04;

видаткові накладні від 27.04.2012 №РН-001023, від 24.05.2012 №РН-001330, від 25.05.2012 року РН-0001335, від 25.05.2012 року № РН-001337;

акти здачі-приймання обладнання №1/05, 12/5;

податкові накладні: від 12.04.2012 №165, від 20.04.2012 №260, від 23.04.2012 №271, від 27.04.2012 №272, від 14.05.2012 №107 та №106, від 16.05.2012 №112 та №113, від 24.05.2012 №120, від 25.05.2012 №122 та №123.

З аналізу досліджених під час судового розгляду вказаних документів суд дійшов висновку про фактичне здійснення господарських операцій між приватним підприємством «Ековторресурси» та приватним підприємством «Хладком» (код 33173402), що обумовлені господарською діяльністю позивача - збирання, зберігання, сортування відходів.

В свою чергу відповідач зазначає, що в актах здачі - приймання робіт відсутні інформація про обсяги наданих послуг, виду послуг, найменування матеріалів та їх кількість, чисельність працівників які були задіяні, місце надання послуг.

Згідно з пунктами 2.15-2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 №168/704), забороняється приймати до виконання первинні бухгалтерські документи на операції, що суперечать законодавчим актам. Водночас, складені акти здачі - приймання робіт з упущеннями на які посилається відповідач не суперечить законодавчим актам, оскільки містять основні дані про здійснену господарську операцію та скріплені печатками сторін договору, містять посилання на підставу їх складання.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Посилання відповідача на відсутність доказів переміщення товару як на підставу для визнання нікчемними правочинів, суд вважає помилковим у зв'язку з наступним.

Товарно-транспортна накладна у відносинах поставки не є первинним бухгалтерським документом, на підставі якого формуються витрати підприємства. Така позиція викладена Вищим адміністративним судом України в роз'ясненні від 02.06.2011 №742/11/13-11. Тому їх відсутність не надавала підстав для податкового органу під час здійснення невиїзної перевірки не враховувати наявні документи, що підтверджують формування витрат та взяття податкового кредиту, а також для висновків про безтоварність господарських операцій.

Позивачем виконано вимоги ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» щодо документального оформлення фактів здійснення господарських операцій та дотримано вимог статті 198 Податкового кодексу України, і в підтвердження правомірності формування податкового кредиту за податковими накладними, виданими вищезазначеними контрагентами позивача, надано всі передбачені діючим законодавством України документи, в тому числі податкові накладні, складені у відповідності до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України особами, які зареєстровані як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З огляду на зазначене суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів/надання послуг.

Суд зазначає, що зміст договору, укладеного між позивачем та вказаним підприємством, не суперечить актам цивільного законодавства, фактів, які свідчили б про те, що предмет договору не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору, судом не встановлено, вказаних доказів у відповідності до положень статті 71 КАС України відповідачем не надано.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» Вищий адміністративний суд України зазначив: «…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної є достатніми підставами для формування податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Таким чином, суд вважає наявними підстави для правомірного формування податкового кредиту з ПДВ за період, що перевірявся, адже таке формування здійснене на підставі наявних первинних документів.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження, керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд дійшов висновку, що з'явленні в адміністративному позові вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області №0000802301, №0000792301, №00000782301 від 05.02.2013 року - скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Ековторресурси» 1026 (одну тисячу двадцять шість) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений 04.09.2013 року.

Суддя В.В. Гаращенко