Постанова № 33315129, 28.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кучеренко О.А.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 року справа №220/908/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрко І.В., суддів: Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

секретарі судового засідання Мартакові О.А.,

за участі позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Обухової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області та ОСОБА_2 на постанову Великоновосілківського районного суду Донецької області від 11 липня 2013 року у справі № 220/908/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області про стягнення недоплаченої суми щомісячного грошового утримання та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 12.06.2013 року звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області про перерахунок та стягнення недоплаченої суми щомісячного грошового утримання з 01.01.2012 року по 01.06.2013 року в розмірі 150707,42 грн. та зобов'язання відповідача з 01.06.2013 року здійснювати йому виплати виплати щомісячного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у розмірі 90% заробітку працюючого голови суду.

Постановою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 11 липня 2013 року позов задоволено частково.

Зобов'язаноУправління Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 відповідно до ст.ст. 129, 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», виходячи із заробітної плати працюючого судді місцевого (районного) загального суду з 01.01.2012 року по 01.06.2013 року та стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області на користь ОСОБА_2 утворену заборгованість з виплат щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.01.2012 року по 01.06.2013 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач також не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги своєї апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити, проти задоволення вимог скарги пенсійного органу заперечував.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної своєї скарги підтримав, просив їх задовольнити, проти вимог скарги позивача заперечував.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач проходив службу на посаді судді та голови Великоновосілкивського районого суду Донецької області та був звільнений з посади голови суду 08 грудня 2006 року (а.с. 8).

Як вбачається з матеріалів справи, на теперішній час ОСОБА_2 є суддею у відставці.

Згідно заперечення Управління Пенсійного фону України в Великоновосілківському районі Донецької області позивач знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фону України Великоновосілківському районі Донецької області та отримує щомісячне довічне грошове утримання суддів.

Позивач звертався до відповідача за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з грошового утримання діючих суддів згідно розрахунку заробітної плати судді та довідок Територіальної судової адміністрації України в Донецькій області про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 12.04.2012 року № 08-1451-12, від 29.10.2012 року б/н (а.с.13-15).

Відповідно до листа Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області від 30 травня 2012 року № 29/Б-39-0-03 позивачу відмовлено в перерахунку з посиланням на те, що здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2012 року не можливо, оскільки відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» перерахунок щомісячного довічного грошового утримання передбачений тільки суддям у відставці Конституційного Суду України (а.с. 16).

З зазначеним позовом ОСОБА_2 звернувся до суду лише 12 червня 2013 року.

Спірним питанням в даній справі є перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку з підвищенням заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді відповідно до ст. 129, 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Правовий статус суддів та гарантії їх незалежності визначені Конституцією України та Законом № 2453, що відповідає частині першій статті 126 Основного Закону України, згідно з якою незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.

Частина третя статті 138 Закону № 2453 до внесених Законом № 3668 змін передбачала: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».

Таким чином, визначений Законом № 2453 порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання було змінено Законом № 3668, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Частиною п'ятою статті 138 Закону № 2453 до внесення Законом № 3668 змін передбачалося, що «пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку. Довічне грошове утримання суддям загальної юрисдикції виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів державного бюджету, за винятком суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів, яким грошове утримання виплачується цими судами».

Статтею 2 Закону № 3668 закріплено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону № 2453, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Судова колегія звертає увагу на те, що рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо зміну умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) № 3-рп/2013 від 03 червня 2013 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI; статтю 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI в частині поширення її дії на Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VІ, абзац другий пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI, зі змісту якого вбачається, що виплата суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої, третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV та без проведення інших перерахунків, передбачених законодавством.

Крім того, вказаним рішенням зазначено порядок його виконання, а саме: підлягають застосуванню частини перша, друга статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668 як такі, що не суперечать Конституції України; частина третя статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668, яка суперечить Конституції України‚ не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання»; перше, друге, трете речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668, що суперечать Конституції України, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Проте підлягають застосуванню перше речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: «Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку» ‚ та четверте речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453 зі змінами, внесеними Законом № 3668, а саме: «Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України»; дія статті 2 Закону № 3668 не поширюється на Закон № 2453; дія абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668 не поширюється на правовідносини щодо виплати суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання).

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними.

Доводи Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області щодо відсутності нормативного документу, який би встановлював механізм здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, та як наслідок відсутності підстав для проведення такого перерахунку є безпідставним. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» встановлена гарантія матеріального забезпечення судді у відставці, яка не може бути знівельована в зв'язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана.

Приймаючи до уваги, викладене вище, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню з 03 червня 2013 року, з дня ухвалення рішення Конституційного суду України № 3-рп/2013.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не вірно встановлені обставини справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому вона належить скасуванню з постановою нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області та ОСОБА_2 на постанову Великоновосілківського районного суду Донецької області від 11 липня 2013 року у справі № 220/908/13-а задовольнити частково.

Постанову Великоновосілківського районного суду Донецької області від 11 липня 2013 року у справі № 220/908/13-а скасувати.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 відповідно до ст.ст. 129,138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів у розмірі 90%, виходячи із заробітної плати працюючого судді місцевого (районного) суду з 03 червня 2013 року.

В решті частини позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі.

В повному обсязі постанову складено 02 вересня 2013 року.

Головуючий суддя І.В. Юрко

Судді Г.М.Міронова

А.А.Блохін