Рішення № 33314235, 02.09.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-23-25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2013 р. Справа № 911/2547/13

За позовом Адвокатського об'єднання „Адвокатська контора „Василик і Євстігнєєв"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Княжицьке"

про стягнення 230 761,65грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Сидоренко В.А. (дов. б/н від 27.05.2013р.);

від відповідача Заваротнюк М.С. (дов. № 118 від 05.08.2013р.).

Обставини справи:

Адвокатське об'єднання „Адвокатська контора „Василик і Євстігнєєв" (далі - позивач) звернулося з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Княжицьке" (далі - відповідач) про стягнення 230 761,65грн. заборгованості, з яких: 204 000грн. боргу за наданні згідно договору про надання юридичної допомоги № 2-К/10-ап від 01.07.2010р. юридичні послуги, який виник з 11.07.2010р. по 10.06.2013р., 14 969,15грн. пені, 2 880грн. інфляційних втрат та 8 912,50грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання юридичної допомоги № 2-К/10-ап від 01.07.2010р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.07.2013р. порушено провадження у справі № 911/2554/13, розгляд справи призначено на 09.08.2013р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.08.2013р. розгляд справи відкладено на 02.09.2013р.

23.08.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про зміну розміру позовних вимог від 23.08.2013р. (вх. № 18123 від 23.08.2012р.), згідно якої останній просив суд на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір позовних вимог на суму 84 000грн., основного боргу, 6 081,95грн. пені, 2 880грн. інфляційних втрат, 5 458,21грн. 3 % річних, що пред'явленні за період з 11.08.2010р. по 11.09.2011р. та стягнути з відповідача 120 000грн. боргу за наданні згідно договору про надання юридичної допомоги № 2-К/10-ап від 01.07.2010р. юридичні послуги, який виник з 11.09.2011р. по 10.06.2013р., 8 887,20грн. пені та 3 454,29грн. 3 % річних, яка прийнята судом в частині зменшення розміру позовних вимог. Крім того, у вказаній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 6 000грн. боргу за надані в червні 2013р. юридичні послуги згідно договору про надання юридичної допомоги № 2-К/10-ап від 01.07.2010р., тобто за період який не був заявлений у позовній заяві, у прийнятті частини якої відмовлено судом з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про „доповнення" або „уточнення" позовних вимог, або заявлення „додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:- подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Згідно п. 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися зі статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 77 ГПК.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Судом встановлено, що заява позивача про зміну розміру позовних вимог в частині вимоги про стягнення 6 000грн. боргу за надані в червні 2013р. юридичні послуги згідно договору про надання юридичної допомоги № 2-К/10-ап від 01.07.2010р. (а.с. 114-115) за своєю правовою природою є заявою про зміну предмету позову, яке подано представником позивача після початку розгляду справи по суті, що підтверджується змістом протоколу судового засідання від 09.08.2013р. (а.с. 110).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті до розгляду заяви про зміну розміру позовних вимог в частині вимоги про стягнення 6 000грн. боргу за надані в червні 2013р. юридичні послуги згідно договору про надання юридичної допомоги № 2-К/10-ап від 01.07.2010р.

02.09.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло заперечення на позовну заяву (вх. № 18565 від 02.09.2013р.), згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставними. необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, яке прийнято судом.

02.09.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява про застосування позовної давності в порядку статей 266-267 ЦК України (вх. № 18561 від 02.09.2013р.), згідно якої останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, застосувати до вимог позивача строк позовної давності на підставі ст. 257 Цивільного кодексу України та відмовити у задоволенні позову на підставі ст. 267 Цивільного кодексу України, яка прийнята судом.

У судовому засіданні 02.09.2013р. представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, представник відповідача заперечив проти позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2010р. між Адвокатським об'єднанням „Адвокатська контора „Василик і Євстігнєєв" (Контора) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Княжицьке" (Замовник) укладено договір про надання юридичної допомоги № 2-К/10-ап, згідно якого контора зобов'язалася надати замовнику юридичні послуги з приводу визнання права власності на майнові паї та майно пайового фонду колишнього КСП ім. Щорса та оформлення відповідних прав в судових органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, а також надання усних та письмових юридичних консультацій з питань господарської діяльності замовника, надання юридичних консультацій з питань господарської діяльності, в обсязі та умовах, визначених договором, а замовник - прийняти та оплатити послуги, зазначені в договорі.

Згідно п.п. 1.2., 1.3. договору відповідно до умов договору юридичні послуги контори полягають у наступному: - підготовка контролю судових документів (у разі необхідності): позовної заяви та інших процесуальних документів, необхідних для повноцінного представлення інтересів замовника по справі; - представництво замовника, як сторони в процесі, на підставі виданої ним довіреності на вказаних в п. 1.3. договору осіб, в судових органах, органах державної виконавчої влади та місцевого самоврядування під час розгляду справи; - надання письмових та усних юридичних консультацій з питань господарської діяльності замовника. На виконання договору представниками замовника можуть бути як адвокати контори, так і інші юристи, що перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах із конторою на підставі виданої замовником на виконання договору довіреності.

Загальна вартість юридичних послуг контори за договором становить суму всіх коштів, сплачених відповідно до умов договору замовником конторі. Замовник зобов'язується повністю оплачувати послуги контори щомісяця не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при цьому розмір щомісячної плати замовника конторі становить 6 000грн. Будь-які витрати, пов'язані із захистом прав та інтересів замовника, сплачуються замовником самостійно за свій рахунок. Послуги, що надаються за договором конторою замовнику, щомісячно вважаються такими, що надані своєчасно, якісно та в повному обсязі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Княжицьке", якщо зворотнє не буде документально підтверджено замовником, який зобов'язаний повідомити про це контору не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяцем. Якщо відповідних повідомлень від замовника конторі не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місцем не надійшло, замовник зобов'язаний сплатити вказану в п. 3.2. договору суму на підставі договору без будь-яких додаткових документів (актів, рахунків, тощо) у вказаний в п. 3.2. договору (п.п. 3.1., 3.2., 3.3., 3.4. договору).

Відповідно до п. 5.1. договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 30.06.2012р.

01.07.2010р. між Адвокатським об'єднанням „Адвокатська контора „Василик і Євстигнєєв" (Контора) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Княжицьке" (Замовник) укладено додаткову угоду до договору про надання юридичної допомоги № 2-К/10-ап, за умовами якої сторони домовились викласти п. 5.1. договору у наступній редакції: „5.1. Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 30.06.2013р.

На виконання п. 1.1. договору про надання юридичної допомоги № 2-К/10-ап від 01.07.2010р. позивач за період з вересня 2011р. по травень 2013р. (всього 20 місяців) надав відповідачу юридичні послуги на суму 120 000грн. (20, кількість місяців * 6 000грн., сума місячної плати), що підтверджується клопотанням представника відповідача Сидоренка В.А. про відкладення розгляду справи № 13/150-11 (а.с. 82), який перебуває у трудових відносинах з позивачем (наказ АК „Василик і Євстигнєєв" № 01-10-ОС від 31.05.2010р. (а.с. 118) та ксерокопія трудової книжки (а.с. 119-120)); клопотаннями представника відповідача Євстігнєєва А.С. про витребування доказів, про залучення до участі у справі іншого позивача у справі № 2-2994/2011 від 01.12.2011р. (а.с. 83-85), який є партнером позивача, що підтверджується статутом АО „АК „Василик і Євстігнєєв" (а.с. 92-100), листами Генеральної прокуратури України № 04/2/2-1551-07 від 21.01.2013р. (а.с. 86) та Броварської міжрайонної прокуратури Київської області № 416 від 25.01.2013р. (а.с. 87); письмовими поясненнями представника відповідача Євстігнєєва А.С. у справі № 2-2994/2011 від 10.04.2013р. (а.с. 88-91).

Судом також встановлено, що претензії щодо своєчасності, якості та повноти надання вказаних юридичних послуг відповідачем позивачу не пред'являлися, у зв'язку з чим в силу положень п. 3.4. договору відповідач прийняв надані позивачем послуги.

Відповідач свій обов'язок, передбачений п. 3.2. договором, з оплати виконаних за період з вересня 2011р. по травень 2013р. (всього 20 місяців) згідно договору юридичних послуг, не виконав, суму боргу у розмірі 120 000грн. не сплатив, що підтверджується наявними матеріалами справи та поясненнями представників сторін, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за наданні за період з вересня 2011р. по травень 2013р. згідно договору про надання юридичної допомоги № 2-К/10-ап від 01.07.2010р. юридичні послуги на момент судового розгляду справи складає 120 000грн.

Предметом позову, з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог (а.с. 114), є вимоги про стягнення 120 000грн. боргу за наданні згідно договору про надання юридичної допомоги № 2-К/10-ап від 01.07.2010р. юридичні послуги, який виник з 11.09.2011р. по 10.06.2013р., 8 887,20грн. пені та 3 454,29грн. 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що на виконання п. 1.1. договору про надання юридичної допомоги № 2-К/10-ап від 01.07.2010р. позивач за період з вересня 2011р. по травень 2013р. (всього 20 місяців) надав відповідачу юридичні послуги на суму 120 000грн. (20, кількість місяців * 6 000грн., сума місячної плати), що підтверджується клопотанням представника відповідача Сидоренка В.А. про відкладення розгляду справи № 13/150-11 (а.с. 82), який перебуває у трудових відносинах з позивачем (наказ АК „Василик і Євстигнєєв" № 01-10-ОС від 31.05.2010р. (а.с. 118) та ксерокопія трудової книжки (а.с. 119-120)); клопотаннями представника відповідача Євстігнєєва А.С. про витребування доказів, про залучення до участі у справі іншого позивача у справі № 2-2994/2011 від 01.12.2011р. (а.с. 83-85), який є партнером позивача, що підтверджується статутом АО „АК „Василик і Євстігнєєв" (а.с. 92-100), листами Генеральної прокуратури України № 04/2/2-1551-07 від 21.01.2013р. (а.с. 86) та Броварської міжрайонної прокуратури Київської області № 416 від 25.01.2013р. (а.с. 87); письмовими поясненнями представника відповідача Євстігнєєва А.С. у справі № 2-2994/2011 від 10.04.2013р. (а.с. 88-91); відповідач свій обов'язок, передбачений п. 3.2. договором, з оплати виконаних за період з вересня 2011р. по травень 2013р. (всього 20 місяців) згідно договору юридичних послуг, не виконав, суму боргу у розмірі 120 000грн. не сплатив, що підтверджується наявними матеріалами справи та поясненнями представників сторін, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за наданні за період з вересня 2011р. по травень 2013р. згідно договору про надання юридичної допомоги № 2-К/10-ап від 01.07.2010р. юридичні послуги на момент судового розгляду справи складає 120 000грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем, належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, суду не спростовано, що позивачем надавалися юридичні послуги з приводу визнання права власності на майнові паї та майно пайового фонду колишнього КСП ім. Щорса та оформлення відповідних прав в судових органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, а також надання усних та письмових юридичних консультацій з питань господарської діяльності замовника, надання юридичних консультацій з питань господарської діяльності, передбачені п. 1.1. договору про надання юридичної допомоги № 2-К/10-ап від 01.07.2010р., оскільки жодних претензій щодо якості, вчасності та повноти наданих юридичних послуг відповідачем не висувалося.

Доводи представника відповідача на те, що позивачем не надано жодного доказу в підтвердження надання юридичних послуг згідно договору про надання юридичної допомоги № 2-К/10-ап від 01.07.2010р. оцінюються судом критично з огляду на наявність в матеріалах справи, документів, які підтверджують факт надання юридичних послуг, які дослідженні судом у судовому засіданні.

Посилання представника відповідача на те, що сторонами в спірному договорі обумовлено не лише надання послуг, тобто результату, який споживається в процесі надання, що є характерною ознакою правовідносин з надання послуг, але й досягнення певного результату - визнання права власності на майнові паї та майно пайового фонду колишнього КСП ім. Щорса, не приймаються судом, оскільки згідно п. 1.2. договору юридичні послуги контори полягають у наступному: - підготовка контролю судових документів (у разі необхідності): позовної заяви та інших процесуальних документів, необхідних для повноцінного представлення інтересів замовника по справі; - представництво замовника, як сторони в процесі, на підставі виданої ним довіреності на вказаних в п. 1.3. договору осіб, в судових органах, органах державної виконавчої влади та місцевого самоврядування під час розгляду справи; - надання письмових та усних юридичних консультацій з питань господарської діяльності замовника.

Відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог позивача.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Суд встановив, що Адвокатське об'єднання „Адвокатська контора „Василик і Євстигнєєв" звернулося з позовом до суду 01.07.2013р., що підтверджується відміткою канцелярії господарського суду Київської області на першому аркуші позовної заяви (а.с. 6); перебіг трирічного строку позовної давності за позовними вимогами до відповідача (враховуючи зменшення розміру позовних вимог) про стягнення 120 000грн. почався з 11.09.2011р. та не закінчився на момент судового розгляду справи.

Враховуючи вищезазначене, заяву представника відповідача про застосування строків позовної давності (а.с. 125), вимоги ст. 257 ЦК України та встановлення судом 11.09.2011р. як дати виникнення обов'язку відповідача по сплаті боргу, суд дійшов висновку, про відсутність спливу позовної давності до вимоги позивача про стягнення 120 000грн. боргу за наданні згідно договору про надання юридичної допомоги № 2-К/10-ап від 01.07.2010р. юридичні послуги, який виник з 11.09.2011р. по 10.06.2013р.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 120 000грн., розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 120 000грн. боргу за наданні згідно договору про надання юридичної допомоги № 2-К/10-ап від 01.07.2010р. юридичні послуги, який виник з 11.09.2011р. по 10.06.2013р. є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання юридичної допомоги № 2-К/10-ап від 01.07.2010р., позивачем за період з 11.09.2011р. по 11.06.2013р. нарахована пеня в сумі 8 887,20грн., зокрема: 466,27грн. за період з 11.09.2011р. по 11.03.2012р. на суму боргу 6 000грн., 417,86грн. за період з 11.10.2011р. по 22.03.2012р. на суму боргу 6 000грн., 49,18грн. за період з 23.03.2012р. по 11.04.2012р. на суму боргу 6 000грн., 338,88грн. за період з 11.11.2011р. по 22.03.2012р., 122,95грн. на суму боргу 6 000грн., 122,95грн. за період з 23.03.2012р. по 11.05.2012р., 262,44грн. за період з 11.12.2011р. по 22.03.2012р. на суму боргу 6 000грн., 199,18грн. за період з 23.03.2012р. по 11.06.2012р. на суму боргу 6 000грн., 182,95грн. за період з 11.01.2012р. по 22.03.2012р. на суму боргу 6 000грн., 272,95грн. за період з 23.03.2012р. по 11.07.2012р. на суму боргу 6 000грн., 104,18грн. за період з 11.02.2012р. по 22.03.2012р. на суму боргу 6 000грн., 349,18грн. за період з 23.03.2012р. по 11.08.2012р. на суму боргу 6 000грн., 30,49грн. за період з 11.03.2012р. по 22.03.2012р. на суму боргу 6 000грн., 425,41грн. за період з 23.03.2012р. по 11.09.2012р. на суму боргу 6 000грн., 452,46грн. за період з 11.04.2012р. по 11.10.2012р. на суму боргу 6 000грн., 454,92грн. за період з 11.05.2012р. по 11.11.2012р. на суму боргу 6 000грн., 452,46грн. за період з 11.06.2012р. по 11.12.2012р. на суму боргу 6 000грн., 454,92грн. за період з 11.07.2012р. по 11.01.2013р. на суму боргу 6 000грн., 454,92грн. за період з 11.08.2012р. по 11.02.2013р. на суму боргу 6 000грн., 447,54грн. за період з 11.09.2012р. по 11.03.2013р. на суму боргу 6 000грн., 450грн. за період з 11.10.2012р. по 11.04.2013р. на суму боргу 6 000грн., 447,54грн. за період з 11.11.2012р. по 11.05.2013р. на суму боргу 6 000грн., 450грн. за період з 11.12.2012р. по 11.06.2013р. на суму боргу 6 000грн., 374,79грн. за період з 11.01.2013р. по 11.06.2013р. на суму боргу 6 000грн., 298,36грн. за період з 11.02.2013р. по 11.06.2013р. на суму боргу 6 000грн., 229,32грн. за період з 11.03.2013р. по 11.06.2013р. на суму боргу 6 000грн., 152,88грн. за період з 11.04.2013р. по 11.06.2013р. на суму боргу 6 000грн., 78,90грн. за період з 11.05.2013р. по 11.06.2013р. на суму боргу 6 000грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У випадку прострочення сплати або несплати плати в порядку, передбаченому договором, замовник, за письмовою вимогою контори, сплачує конторі пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення виконання зобов'язання (п. 4.1. договору).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно абзацу третього п. 5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013р. позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Відтак можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги, тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме.

Як вбачається з відмітки канцелярії господарського суду Київської області на першому аркуші позовної заяви (а.с. 6) позивач звернувся з позовом до суду 01.07.2013р..

Враховуючи вищезазначене, заяву представника відповідача про застосування строків позовної давності до вимоги про стягнення пені (а.с. 125), вимоги ч. 2 ст. 258 ЦК України та встановлення судом 01.07.2013р., як дати звернення з позовом до суду, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення пені за період з 11.09.2011р. по 30.06.2012р. не підлягає задоволенню як така, що пред'явлена за межами, встановленого ч. 2 ст. 258 ЦК України спеціального строку позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Водночас, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 01.07.2012р. по 11.06.2013р. становить загалом 5 135,08грн., зокрема: 27,05грн. за період з 01.07.2012р. по 11.07.2012р. на суму боргу 6 000грн., 103,28грн. за період 01.07.2012р. по 11.08.2012р. на суму боргу 6 000грн. на суму боргу 6 000грн., 179,51грн. за період з 01.07.2012р. по 11.09.2012р. на суму боргу 6 000грн., 253,28грн. за період з 01.07.2012р. по 11.10.2012р. на суму боргу 6 000грн., 329,51грн. за період з 01.07.2012р. по 11.11.2012р. на суму боргу 6 000грн., 403,28грн. за період з 01.07.2012р. по 11.12.2012р. на суму боргу 6 000грн., 454,92грн. за період з 11.07.2012р. по 11.01.2013р. на суму боргу 6 000грн., 454,92грн. за період з 11.08.2012р. по 11.02.2013р. на суму боргу 6 000грн., 447,54грн. за період з 11.09.2012р. по 11.03.2013р. на суму боргу 6 000грн., 450грн. за період з 11.10.2012р. по 11.04.2013р. на суму боргу 6 000грн., 447,54грн. за період з 11.11.2012р. по 11.05.2013р. на суму боргу 6 000грн., 450грн. за період з 11.12.2012р. по 11.06.2013р. на суму боргу 6 000грн., 374,79грн. за період з 11.01.2013р. по 11.06.2013р. на суму боргу 6 000грн., 298,36грн. за період з 11.02.2013р. по 11.06.2013р. на суму боргу 6 000грн., 229,32грн. за період з 11.03.2013р. по 11.06.2013р. на суму боргу 6 000грн., 152,88грн. за період з 11.04.2013р. по 11.06.2013р. на суму боргу 6 000грн., 78,90грн. за період з 11.05.2013р. по 11.06.2013р. на суму боргу 6 000грн. Відтак, вимога про стягнення 8 887,20грн. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 5 135,08грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором, позивачем за період з 11.09.2011р. по 11.06.2013р. нараховано 3 454,29грн. 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, встановлену судом відсутність пропуску трирічного строку позовної давності до вимог про стягнення 3 % річних, а також періоди нарахування 3 % річних, що вказані позивачем в поданому розрахунку 3 % річних, арифметично вірний розрахунок 3 % річних, нарахованих за період з 11.09.2011р. по 11.06.2013р. складає 3 454,29грн. 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення 3 454,29грн. 3 % річних підлягає задоволенню повністю.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 120 000грн. боргу за наданні згідно договору про надання юридичної допомоги № 2-К/10-ап від 01.07.2010р. юридичні послуги, який виник з 11.09.2011р. по 10.06.2013р., 5 135,08грн. пені та 3 454,29грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню

Абзацами четвертим та п'ятим пункту 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі. Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України „Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України „Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору за ухвалою суду.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Княжицьке" (07455, Київська обл., Броварський р-н., с. Княжичі, вул. Марії Лагунової, буд. 107; код ЄДРПОУ 32277523) на користь Адвокатського об'єднання „Адвокатська контора „Василик і Євстігнєєв" (03150, м. Київ, Голосіївський р-н., вул. Червоноармійська, буд. 84/28; код ЄДРПОУ 35379954) 120 000 (сто двадцять тисяч гривень) 00 коп. боргу за наданні згідно договору про надання юридичної допомоги № 2-К/10-ап від 01.07.2010р. юридичні послуги, який виник з 11.09.2011р. по 10.06.2013р., 5 135 (п'ять тисяч сто тридцять п'ять гривень) 08 коп. пені, 3 454 (три тисячі чотириста п'ятдесят чотири гривні) 29 коп. 3 % річних та 2 571 (дві тисячі п'ятсот сімдесят одну гривню) 78 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 04.09.2013р.

Суддя П.В. Горбасенко