Рішення № 33314205, 02.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2013 р.Справа № 922/2495/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом Харківського нацонального технічного університету сільського господарства ім. П. Василенка, м. Харків до ФОП ОСОБА_1, м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Крічфалушій-Степанова К.М., дов. № 01-08/88 від 23.01.13 р., Поповкін Д.В., дов. № 01-08/87 від 23.01.13 р.;

відповідача - ОСОБА_4, дов. № 499610 від 01.09.13 р.;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Харківський нацональний технічний університет сільського господарства ім. П. Василенка звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - ФОП ОСОБА_1 17365,78 грн. заборгованості з орендної плати, 13266,34 грн. комунальних витрат, 1760,46 грн. пені, 1200,64 грн. штрафу, інфляційні збитки в сумі 228,85 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договорами оренди № 3972-Н від 17.03.09 р., № 4081-Н від 01.07.09 р., № 4082-Н від 01.07.09 р., № 4083-Н від 01.07.09 р.

В судовому засіданні 01.07.13 р. була оголошена перерва до 05.08.13 р., для надання сторонами додаткових документів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.08.13 р., за клопотанням позивача, строк розгляду справи № 922/2495/13-г був продовжений по 02.09.13 р.

02.09.13 р. представник відповідача через канцелярію суду надав відзив, відповідно до якого, проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що позивачем, при розрахунку основної заборгованості, порушені умови п. 3.6 договорів. Крім того, відповідач вказує, що позивач не надав доказів оплати комунальних послуг, тому вони, відповідно до умов договорів відшкодуванню не підлягають.

02.09.13 р. представник відповідача через канцелярію суду надав заяву про застосування позовної давності до вимог позивача про нарахування пені та штрафу.

Представники позивача в судовому засіданні 02.09.13 р. підтримали позовні вимоги в повному обсязі, додаткових документів не надали.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.09.13 р. підтримав свій відзив та заявив клопотання про витребування доказів, в якій просить витребувати у позивача належним чином посвідчену копію довідки про рух коштів на його рахунку.

Суд, дослідивши вищезазначене клопотання, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів (частина 3 зазначеної статті).

Як вже було зазначено, строк розгляду спору вже було продовжено по 02.09.13 р.

Отже, час для розгляду даної справи вичерпано.

Відповідач протягом розгляду справи мав можливість скористатись своїми правами та заявити про витребування доказів раніше, проте, він цього не зробив, в судові засідання 05.08.13 р. та 20.08.13 р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Таким чином, враховуючи те, що строк для розгляду даної справи, встановлений ст. 69 ГПК України, сплив, суд в задоволені клопотання відповідача про витребування доказів відмовляє.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

На підставі проведених конкурсів, Регіональним відділенням ФДМУ по Харківській області (орендодавцем) з ФОП ОСОБА_1 (орендарем), було укладено договори оренди № 3972-Н від 17.03.2009 р. (а.с. 22-27), № 4081-Н від 01.07.2009 р. (а.с. 31-37), № 4082-Н від 01.07.2009 р. (а.с. 42-48) та № 4083-Н від 01.07.2009 р. (а.с. 53-59) нежитлових приміщень (далі - договори), що перебувають на балансі Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка (позивача).

Умови зазначених договорів є ідентичними, окрім предметів (п. 1.1), розмірів орендної плати (п. 3.1) та строків їх дії (п. 10.1).

Предметом договору оренди № 3972-Н від 17.03.2009 р. є державне окреме індивідуально визначене майно: частина холу на першому поверсі 4-х поверхового учбового корпусу, загальною площею 2,0 кв.м., розташоване за адресою: м. Харків, вул. Енгельса, 19.

Предметом договору оренди № 4081-Н від 01.07.2009 р. є державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення, розміщені на першому поверсі 5-ти поверхового учбового корпусу, загальною площею 52,5 кв.м., розташоване за адресою: м. Харків, вул. Енгельса, 19.

Предметом договору оренди № 4082-Н від 01.07.2009 р. є державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення, розміщені на першому поверсі 3-х поверхового учбового корпусу, загальною площею 128,0 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Артема, 44.

Предметом договору оренди № 4083-Н від 01.07.2009 р. є державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення, розміщені на першому поверсі 5-ти поверхового учбового корпусу, загальною площею 14,6 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, пр. 50-річчя ВЛКСМ, 65-Г.

Відповідно до п. 10.1 зазначених договорів оренди, строк їхньої дії: договір № 3972-Н від 17.03.2009 р. до 17.02.2012 р.; договір № 4081-Н від 01.07.2009 р. до 01.06.2012 р.; договір № 4082-Н від 01.07.2009 р. до 01.06.2012 р. та договір № 4083-Н від 01.07.2009 р. до 01.06.2012 р.

В п. 3.1 договорів сторони домовились, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786.

Згідно з п. 3.6. договорів оренди, орендна плата перераховується до державного бюджету та позивачеві щомісячно до 12 числа місяця, у співвідношенні 50 % до державного бюджету та 50 % на рахунок позивача.

Відповідно до п. 3.3 договорів, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування відповідачем орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно.

Згідно з п. 5.3 договорів оренди, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Регіональне відділення ФДМУ по Харківській області виконуючи свої зобов'язання за вказаними договорами, передало відповідачеві майно, що є предметами спірних договорів, що підтверджується двосторонніми актами приймання-передачі орендованого майна від 17.03.2009 р. (а.с. 28), від 01.07.2009 р. (а.с. 39), від 01.07.2009 р. (а.с. 50) та від 01.07.2009 р., які були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Внаслідок не виконання відповідачем зобов'язання по оплаті орендної плати за користування нерухомим майном, в розмірі та строки, передбачені спірними договорами оренди у нього утворилась заборгованість в сумі 17165,78 грн.

Відповідач доказів оплати заборгованості суду не надав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 17165,78 грн., хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 17165,78 грн. (сума орендної плати за договорами).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача комунальних витрат за договорами в сумі 13266,34 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до умов п. 5.12 договорів, відповідач зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом місяця після підписання спірних договорів укласти з позивачем договір про відшкодування витрат позивача на утримання орендованого майна у тому числі на компенсацію плати за землю або договори з відповідними комунальними службами на надання комунальних послуг відповідачу, з наданням орендодавцю копій цих договорів.

Керуючись п. 5. 12 зазначених договорів оренди, між позивачем та відповідачем, були укладені договори про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 30.03.2009 р., від 14.07.2009 р., від 14.07.2009 р. та від 14.07.2009 р. (а.с. 68-79).

Згідно з п. 1.1 зазначених договорів про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, відповідач бере участь у витратах позивача пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі.

Тобто, сторони домовились, що відповідач відшкодовує позивачу понесені останнім комунальні витрати пропорційно займаної площі.

Проте, позивач жодних доказів понесення ним витрат пов'язаних з утриманням орендованого нерухомого майна суду не надав.

Враховуючи викладене, суд прийшов висновку про недоведеність позовних вимог в частинні стягнення з відповідача комунальних витрат за договорами в сумі 13266,34 грн. та, вважає за необхідне, в цій частині позову відмовити.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1760,46 грн. та штраф в сумі 1200,64 грн., відповідно до умов договорів оренди.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктами 3.7 спірних договорів, сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

В п. 3.8 спірних договорів оренди, сторони передбачили, що відповідач повинен сплатити штраф в розмірі 7 % від суми заборгованості, якщо заборгованість становить загалом не менш 3 місяців.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як було зазначено вище, відповідачем надано заяву про застосування до заявлених вимог позовної давності, передбаченої ст. 258 ЦК України.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки право на нарахування пені та штрафу за спірними договорами виникло у позивача з листопада 2011 р. за договорами № 4082-Н та № 4081-Н від 01.07.09 р., з серпня 2011 р. за договором № 3972-Н від 17.03.09 р. та з березня 2012 р. за договором № 4083-Н від 01.07.09 р., позивач причин порушення строків позовної давності не навів, суд, вважає за необхідне, заяву відповідача про застосування позовної давності задовольнити.

Таким чином, суд в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 1760,46 грн. та штрафу в сумі 1200,64 грн. відмовляє.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача суд визнає вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 228,85 грн. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до приписів якої, при частковому задоволенні позову - витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 256, 258, 261, 267, 526, 530, 610-612 625, 785 ЦК України, ст. 193, ч. 6 ст 232 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61174 АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1) на користь Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка (61002, м. Харків, вул. Артема, 44, код ЄДРПОУ 00493741, р/р 31259274210111 в УДК Харківській обл., МФО 851011) заборгованість з орендної плати в сумі 17165,78 грн., інфляційні витрати в сумі 228,85 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 890,11 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.09.2013 р.

Суддя Інте Т.В.