Рішення № 33314162, 30.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15438/13 30.08.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування "

до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 24 990,00 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники

від позивача: Орінко О.Л. (дов. №3883/18 від 17.12.2012)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування " звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 24 990,00 грн.

Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2013 порушено провадження у справі № 910/15438/13 та призначено її до розгляду на 30.08.2013 року.

До судового засідання 30.08.2013 представник позивача з'явився та подав докази на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав - не надав відзиву на позов та жодного витребуваного доказу, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення з відміткою про вручення поштового відправлення (а.с. 39).

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.06.2010 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія "АХА Страхування» (Страховик) та гр. Клемантовичем Валерієм Йосиповичем (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 9553Г-а/10К, за яким предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки «Toyota RAV4» державний номер АА8911ІХ (а. с. 8-12).

Підпунктом 20.2.2 вказаного договору, страховим ризиком визначено збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Згідно з довідкою про дорожньо-транспортну пригоду від 24.12.2010, складеною УДАІ ГУМВС України в м. Києві, 08.12.2010 о 10:30 год. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів марки «Peugeot», державний номер АА3078ЕН, що належить та знаходився під керуванням Настоящого А.М. та марки «Toyota RAV4» державний номер АА8911ІХ що належить та знаходився під керуванням Клемантовича В.Й. (а.с. 19).

Дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм Настоящим А.М. Правил дорожнього руху України, якого постановою Дарницького районного суду м. Києва у справі №3-1415/11 від 26.01.2011 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення (а. с. 19).

Вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Toyota RAV4» державний номер АА8911ІХ, пошкодженого внаслідок ДТП, становить 39625,87 грн., що підтверджується висновком спеціаліста №698/10 експертного авто товарознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 17.12.2010 складеного судовим експертом-товарознавцем Ковалем І.М. на замовлення позивача та ремонтною калькуляцією №698/10 від 17.12.2010 (а.с. 20-26).

Як вбачається із матеріалів справи, Страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу (а. с. 13).

01.01.2011 позивач на підставі Страхового акту № 2010/V/MOD02160/VESKO91 від 06.01.2011 та розрахунку страхового відшкодування до вказаного акту, здійснив виплату страхового відшкодування у сумі 32743,34 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 84 від 11.01.2011 (а. с. 16).

Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія - Настоящого А.М., який на законних підставах керував транспортним засобом марки «Peugeot», державний номер АА3078ЕН на момент скоєння ДТП, застрахована за полісом № ВС/1269610 відповідачем, що підтверджується даними Моторно (транспортного) страхового бюро України (а. с. 41).

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому позивач 16.12.2011 звернувся до відповідача із претензією № 1679/р однак коштів станом на день розгляду справи так і не отримав (а.с. 32).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що під час спричинення дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб - автомобіль марки «Peugeot», державний номер АА3078ЕН, знаходився під керуванням Настоящого А.М., вина якого підтверджується постановою Дарницького районного суду м. Києва у справі №3-1415/11 від 26.01.2011.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «Peugeot», державний номер АА3078ЕН була застрахована у відповідача на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/1269610).

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки «Toyota RAV4» державний номер АА8911ІХ.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування " - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору добровільного страхування наземного транспорту 9553Г-а/10К, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Настоящого А.М. як особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Отже, з урахуванням наведеного відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу матеріальну шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП.

Як передбачено п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Однак в отриманих на запит суду даних від Моторного (транспортного) страхового бюро України та у витягу з бази даних МТСБУ, наданих позивачем, не зазначено розмір франшизи та ліміту відповідальності по майну, життю та здоров'ю (а.с. 41, 65).

Відповідачем у спростування вказаної інформації жодних доказів не надано, зокрема і полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/1269610, що витребуваний у останнього ухвалою суду від 12.08.2013 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума страхового відшкодування у розмірі 24990 грн. є правомірною.

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання, щодо виплати понесених збитків у порядку регресу.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" про відшкодування шкоди в порядку регресу 24 990,00 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (01042, м.Київ, Печерський район, провулок Новопечерський, будинок 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) 24990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) гривень, страхового відшкодування в порядку регресу та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень, 50 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 30.08.2013 у присутності представника позивача.

Повний текст складено - 04.09.2013 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова