Рішення № 33314156, 05.09.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 вересня 2013 р. Справа № 903/541/13

Господарський суд Волинської області у складі судді Кравчука Віктора Оксентійовича, розглянувши позов В.о. прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі Державного комунального підприємства «Луцьктепло», м.Луцьк

до ТзОВ «Свемон-маркет», м.Ківерці Волинської обл.

про стягнення 91 722, 47 грн., у т.ч. 45 522, 87 грн. основного боргу, 59, 81 грн. інфляційних втрат, 616, 92 грн. 3 % річних, 45 522, 87 грн. пені, за договором № 6-137 на надання послуг по теплопостачанню від 21.05.1999 р.

За участю представників:

від Прокуратури міста Луцька - Третяк І.Б. (прокурор відділу, службове посвідчення № 017972 від 25.06.2013 р.);

від позивача - Дуда А.В. (юрисконсульт, довіреність від 27.12.2012 р. № 7191/01 у матеріалах справи);

від відповідача - Зубашенко Ю.В. (представник, довіреність від 03.09.2013 р. без номера в матеріалах справи)

Прокурору та представникам сторін роз"яснено їх права й обов"язки, передбачені ст.ст.22, 29 ГПК України. Заяв про відвід судді не поступало.

За відсутності клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу як від прокурора, так і від жодної зі сторін у судовому засіданні не забезпечується повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах Господарського суду Волинської області від 10.07.2013 р. (а.с.55), від 24.07.2013 р. (а.с.68).

01.06.2013 р. В.о. прокурора міста Луцька звернувся з позовом до Господарського суду Волинської області в інтересах держави в особі Державного комунального підприємства «Луцьктепло» про стягнення з ТзОВ «Свемон-маркет» 91 722, 47 грн., у т.ч. 45 522, 87 грн. основного боргу, 59, 81 грн. інфляційних втрат, 616, 92 грн. 3 % річних, 45 522, 87 грн. пені, за договором № 6-137 на надання послуг по теплопостачанню від 21.05.1999 р.

Підставою позовних вимог прокурором визначено невиконання відповідачем зобов»язання в частині оплати за надані послуги.

В письмовому поясненні позивач підтримує позовні вимоги прокурора повністю.

Даний позов заявлений В.о. прокурора міста Луцька в інтересах Державного комунального підприємства «Луцьктепло». Згідно з ч.1 ст.54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі та підписується прокурором. Відповідно до ч.ч.1-2 ст.2, ч.4 ст.22 ГПК України позивач (у даному випадку - позовна заява прокурора) вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи наведене, подані заяви позивачем, а не прокурором про зменшення розміру позовних вимог не розглядаються по суті, а проплата відповідачем буде враховуватися судом при наданні оцінки зібраним по справі доказам.

Як у відзиві на позовну заяву (а.с.32), а згодом у додаткових поясненнях (а.с.63) відповідач визнає суму основного боргу шляхом його повного погашення, про що долучено до матеріалів справи платіжні доручення № 2772 від 13.05.2013 р., № 2777 від 15.05.2013 р., № 2843 від 28.05.2013 р., № 23 від 10.06.2013 р., № 2966 від 22.07.2013 р. і № 2967 від 23.07.2013 р. (а.с.33-36, 64-65).

Господарським судом встановлено, що 21.05.2009 р. між Державним комунальним підприємством «Луцьктепло» (теплопостачальна організація за договором, позивач у справі) та ТзОВ «Свемон-маркет» (споживач за договором, відповідач у справі) був укладений договір № 6-137 на надання послуг по теплопостачанню (далі - договір) (а.с.12), до якого 05.10.2009 р. внесено зміни (а.с.13), з терміном дії до 31.03.2010 р.

Частиною 2 пункту 5.1 договору передбачено, що по закінченні строку дії договору він вважається щорічно продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору не поступила заява про його перегляд або відмову однієї зі сторін.

За відсутності подібних заяв у матеріалах справи договір є пролонгований.

Як вбачається з позовної заяви та розрахунку позовних вимог, спірним періодом прокурором визначено жовтень 2012 року - квітень 2013 року.

На виконання умов договору за період жовтень 2012 року - квітень 2013 року позивач виставив відповідачу рахунки на оплату послуг по теплопостачанню на загальну суму 131 798, 49 грн., що долучені до позовної заяви (а.с.14-17).

Отже, загальна щомісячна вартість послуг по теплопостачанню становить 18 828,35 грн.

У цих рахунках зафіксовано, що вони є актами надання послуг за відповідний місяць.

Відповідач частково оплатив надані послуги на суму 86 275, 62 грн.

Залишок неоплаченої суми основного боргу становить 45 522, 87 грн., стягнення якої є однією з позовних вимог.

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, Господарський суд Волинської області вважає, що позов у справі № 903/541/13 слід задоволити частково, а саме: провадження щодо позовної вимоги про стягнення 37 522, 87 грн. основного боргу припинити на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України, в задоволенні решти суми основного боргу (8 000 грн.) відмовити; в задоволенні позовної вимоги про стягнення 59, 81 грн. інфляційних втрат відмовити повністю; стягнути з відповідача на користь позивача 280,62 грн. 3 % річних, 45 522, 87 грн. пені за договором № 6-137 на надання послуг по теплопостачанню від 21.05.1999 р. задоволити повністю, у задоволенні решти суми 3 % річних відмовити (336, 3 грн.).

При цьому суд виходив з наступного.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 договору передбачено, що вартість наданих споживачу послуг за чинними тарифами визначається згідно з показами приладів обліку, при відсутності приладу обліку - на підставі розрахунків відповідно до обсягів загальної площі, норм споживання та витрат гарячої води, що оформляються додатками № 1 до договору.

Даючи правову оцінку наданим відповідачем платіжним документам, суд розмежовує моменти сплати заборгованості (до порушення провадження у справі, так і після нього), що має значення для вчинення відповідних процесуальних дій.

Так, до порушення провадження у справі (03.06.2013 р.) ТзОВ «Свемон-маркет» сплачено 8 000 грн. (платіжні доручення № 2772 від 13.05.2013 р., № 2777 від 15.05.2013 р., № 2843 від 28.05.2013 р.), що слугує підставою для відмови в стягненні даної суми основного боргу, а після порушення провадження у справі - 37 522, 87 грн. (платіжні доручення № 23 від 10.06.2013 р., № 2966 від 22.07.2013 р. і № 2967 від 23.07.2013 р.), що є підставою для припинення у справі провадження щодо цієї суми заборгованості на підставі п.11 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

Що стосується позовних вимог про стягнення 59, 81 грн. інфляційних втрат, 616, 92 грн. 3 % річних на підставі ст.625 ЦК України, то слід зазначити наступне.

У позовній заяві прокурор покликається на п.3.2 договору як на підставу для проведення розрахунку споживачем.

Дане обґрунтування є неправильним, оскільки в даному випадку мова йде про передоплату, порядок і термін її проведення, а не про остаточний розрахунок за надані послуги теплопостачання.

Разом з тим до позовної заяви прокурором долучено претензію від 06.02.2013 р. № 749/13 як вимогу в порядку ч.2 ст.530 ЦК України про оплату решти заборгованості в сумі 59 987, 73 грн. до 15.02.2013 р., що в свою чергу слугувало підставою для звернення до суду.

Відповідно до розрахунку позовних вимог (а.с.20) періодом нарахування інфляційних втрат і 3 % річних прокурором визначено жовтень 2012 року - квітень 2013 року.

Проте, виходячи з умов договору, змісту претензії, прострочка в оплаті починається після 15.02.2013 р.

Таким чином, враховуючи кінцевий термін нарахування прокурором інфляційних втрат (квітень 2013 року) та початок відліку прострочки - лютий 2013 року, дефляцію, яка мала місце в ці 3 місяці, правові підстави для їх нарахування та відповідно стягнення судом відсутні.

Визначивши вище період, після перерахунку судом до стягнення підлягає сума 3 % річних у розмірі 280, 62 грн. (термін прострочення - 75 днів).

Що стосується позовної вимоги про стягнення 45 522, 87 грн. пені, нарахованої згідно з розрахунком позовних вимог за період 01.10.2012 р.-30.04.2013 р. (а.с.20), то слід зазначити наступне.

Враховуючи заперечення прокурора та позивача проти задоволення заяви відповідача про зменшення розміру позовних вимог, зокрема, за наявності значної суми заборгованості перед ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» за поставлений природний газ, суд відмовив у її задоволенні в повному обсязі.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України" від 20.10.2011 р. № 3932-VI, який набрав чинності 13.11.2011 р., частину 3 статті 82 ГПК України доповнено реченням такого змісту: "Обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 11116 цього Кодексу.

Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 20.05.1999 р. № 686-XIV (далі - Закон № 686-ХІУ) є спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за спожиті комунальні послуги, про що і зазначено в преамбулі цього Закону.

Згідно з ч.1 ст.111 28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим, зокрема, для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Прокурор обґрунтовує розмір пені приписами ч.1 ст.1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 20.05.1999 р. № 686-XIV (далі - Закон № 686-ХІУ), відповідно до яких суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Аналогічний розмір пені встановлений і в п.4.4 договору.

Отже, в даному випадку прокурором дотримано норми спеціального закону при нарахуванні пені, положення якого застосовуються при виникненні подібних правовідносин, про що і зазначено в постанові Верховного Суду України від 16.04.2013 р. у справі № 18/957/12, прийнятій за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.11116 цього Кодексу.

Відповідно до претензії від 06.02.2013 р. № 749/13 початком нарахування пені за кожен день прострочення виконання споживачем зобов»язання по оплаті є 15.02.2013 р.

Тому суд, перевіривши розрахунок пені та врахувавши передбачений ч.1 ст.1 Закону № 686-ХІУ і п.4.4 договору розмір пені, визначає період її нарахування 15.02.2013 р.-30.04.2013 р. (лютий 2013 року - 14 днів прострочення (1 день - 672, 44 грн. х 14 днів = 9 414, 16 грн.; березень 2013 року - 18 828, 35 грн.; квітень 2013 року - 18 828, 35 грн.).

Загальна сума нарахованої пені становить 47 070, 86 грн.

Враховуючи диспозитивність судового процесу, господарський суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає 45 522, 87 грн. пені, яку і просив прокурор стягнути в позовній заяві.

Тому позов у частині стягнення 45 522, 87 грн. пені підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч.4 ст.49 ГПК України в редакції Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011 р. (далі - Закон № 3674-УІ), стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Приймаючи рішення зі справи, провадження у якій порушено за заявою прокурора а також у випадках, коли позивач звільнений від сплати судового збору, господарський суд повинен виходити з такого.

Якщо позов залишено без задоволення, судовий збір не стягується. У разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується до державного бюджету України з відповідача, якщо він не звільнений від його сплати (п.п.4.5-4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України»).

У зв»язку з частковим задоволенням позову господарським судом здійснено розподіл судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.49, п.11 ч.1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, Господарський суд Волинської області

В И Р І Ш И В:

Позов у справі № 903/541/13 задоволити частково.

Провадження щодо позовної вимоги про стягнення 37 522, 87 грн. основного боргу за договором № 6-137 на надання послуг по теплопостачанню від 21.05.1999 р. припинити.

У задоволенні решти суми основного боргу (8 000 грн.) відмовити.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення 59, 81 грн. інфляційних втрат відмовити повністю.

Стягнути з ТзОВ «Свемон-маркет» (45200, Волинська обл., м.Ківерці, вул.Грушевського, 27; ідентифікаційний код 32297293) на користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» (43007, м.Луцьк, вул.Гулака-Артемовського, 20; ідентифікаційний код 30391925) 280, 62 грн. 3 % річних, 45 522, 87 грн. пені за договором № 6-137 на надання послуг по теплопостачанню від 21.05.1999 р.

У задоволенні решти суми 3 % річних відмовити (336, 3 грн.).

Стягнути з ТзОВ «Свемон-маркет» (45200, Волинська обл., м.Ківерці, вул.Грушевського, 27; ідентифікаційний код 32297293) на користь Державного бюджету України (отримувач - Управління державної казначейської служби України у м.Луцьку Волинської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38009628, банк отримувача - Головне управління державної казначейської служби України у Волинській області, код банку отримувача (МФО) - 803014, розрахунковий рахунок № 31219206783002, найменування суду - Господарський суд Волинської області) 916, 12 грн. судового збору.

Повний текст рішення складено

05.09.13

Суддя В. О. Кравчук