Рішення № 33312864, 05.09.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2013 р. Справа № 923/1110/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного підприємства "Дослідне господарство "Каховське" Національної академії аграрних наук України с. Кам'янка Каховського району

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Херсон

про стягнення 2591грн. 51 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Буряк О.В.

від відповідача - не прибув

Державне підприємство "Дослідне господарство "Каховське" Національної академії аграрних наук України (позивач) звернулося з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) 2197грн. 62 коп. основного боргу, 171грн. 95 коп. пені, 2грн. 18 коп. втрат від інфляції, 219грн. 76 коп. штрафу, посилаючись на невиконання відповідачем обов'язків по розрахунках за оренду нерухомого майна згідно з договором оренди №329 від 15.12.2011року.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду не з'явився, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те, що був повідомлений про час розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення йому ухвали про порушення справи від 21.08.2013року.

Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка в засідання суду представника сторони не є обов'язковою підставою відкладення розгляду справи.

Неявка в засідання суду представника відповідача спрямована на затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997року учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

За таких підстав, оскільки клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, про причини неявки суд не було повідомлено, справа відповідно до статті 75 ГПК України розглядається без участі представника відповідача, за наявними в справі доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

Між державним підприємством "Дослідне господарство "Каховське" Національної академії аграрних наук України (позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 укладено договір оренди нерухомого майна №329.

Згідно з зазначеним договором в користування відповідача на умовах оренди позивач передає приміщення площею 162,0 кв.м., розташоване в будівлі магазину (реєстровий номер 00497302.2 ТЖЕЧСТ 8064) за адресою АДРЕСА_2.

Актом прийому - передачі від 15.12.2011року підтверджується факт передачі майна в користування відповідача.

Строк договору сторонами узгоджено пунктом 10.1 з 15.12.2011року по 15.11.2014року.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач користувався орендованим приміщенням до 01.04.2013року, оскільки угодою від 01.04.2013року сторони достроково розірвали договір оренди. Відповідач повернув позивачу об'єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.04.2013року.

Відповідно до пунктів 3.1-3.6 зазначеного договору оренди відповідач зобов'язаний був своєчасно сплачувати орендну плату за час оренди в узгодженому сторонами розмірі - 766грн.30коп. за базовий місяць та перераховувати її позивачу з урахуванням індексу інфляції щомісячно не пізніше 15 числа кожного місяця.

Частиною 1 статті 193 Господарського Кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 762 ЦК України, ч.1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності в розмірі встановленому договором оренди.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір оренди від 15.12.2011року є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони під час його дії мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.

Матеріалами справи та наданим позивачем розрахунком суми позову підтверджується, що своїх обов'язків по своєчасному перерахуванню орендної плати у встановленому договором оренди розмірі та порядку відповідач не виконував. Його борг з орендної плати за період з 01.01.2013рокку по 31.03.2013року, з урахуванням часткових розрахунків, становив 2151грн.30коп.

Крім того, відповідач зобов'язаний компенсувати позивачу податок на землю за 3 місяці 2013 року в сумі 46грн.32коп.

Всього, з урахуванням податку на землю, позивач просить стягнути з відповідача 2197грн.62коп.

Борг відповідача, крім розрахунку суми позову, також підтверджується і підписаним сторонами актом звірки розрахунків від 20.03.2013року, відповідно до якого за даними бухгалтерського обліку відповідача значиться борг перед позивачем в сумі 2151грн.30коп.

Надіслану позивачем вимогу від 23.03.2013року №197 про погашення боргу відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Документального підтвердження погашення боргу в сумі 2197грн.62коп., або будь-яких заперечень проти позовних вимог та розрахунку суми боргу, відповідач суду не надав.

З урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги про стягнення 2197грн.62коп.основного боргу обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При зверненні з позовом позивач просив стягнути 2грн.18коп. втрат від інфляції , які нараховані на загальну суму боргу за період з 01.01.2013року по 31.07.2013року. Однак, станом на 01.01.2013року заборгованості в сумі 2197грн.62коп. не існувало. Судом перевірено розрахунок інфляції на всю суму боргу за період квітень-липень 2013року та встановлено, що з урахуванням того, що в липні 2013 року мала місце дефляція (0,999), сукупний індекс інфляції в цей період становив 1.000, тому інфляційного збільшення суми боргу не було.

За таких підстав вимоги позивача про стягнення втрат від інфляції в сумі 2грн.18коп. задоволенню не підлягають.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Штрафними санкціями за вимогами статті 230 Господарського Кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст.231 Господарського Кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 3.7 договору оренди від 15.12.2011року сторони узгодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно, або не в повному розмірі, підлягає індексації і стягується позивачем з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Також пунктом 3.8 договору передбачено нарахування штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості, якщо заборгованість з орендної плати становить не менше ніж три місяці.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу та пені не суперечить ст.. 61 Конституції України та передбачене ч.2 ст. 231 ГК України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст..230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

З урахуванням вищезазначених норм права та умов договору оренди, позовні вимоги про стягнення 171грн. 95 коп. пені та 219грн. 76 коп. штрафу підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 інші реквізити суду невідомі на користь державного підприємства "Дослідне господарство "Каховське" Національної академії аграрних наук України с. Кам'янка Каховського району Херсонської області, вул. Радянська, 26, р/рахунок 26005114067001 в АТ «Брокбізнесбанк» м. Київ, МФО 300249, ідентифікаційний код 00497302 - 2197грн.62коп. основного боргу, 171грн. 95 коп. пені, 219грн. 76 коп. штрафу та 1719грн.05коп. судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог про стягнення 2 грн. 18коп. втрат від інфляції відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06 вересня 2013р.

Суддя З.І. Ємленінова