Постанова № 33312417, 02.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2013 року Справа № 906/364/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабань В.Я.,

суддів Жаботиної Г.В., Капацин Н.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Демчук О.В.

від відповідача: Борушевська А.А.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.07.2013р.

у справі № 906/364/13-г Господарського суду Житомирської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради

про стягнення 10055446,61 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 20.05.2013р. (суддя Маріщенко Л.О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.07.2013р. (судді: Гулова А.Г., Маціщук А.В., Петухов М.Г.), позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1864315,81грн. пені, 942982,93грн. 3% річних, 327038,88грн. інфляційних втрат. Припинено провадження у справі в частині стягнення 3465258,57грн. основного боргу за відсутністю предмету спору. Відмовлено в задоволенні іншої частини позову.

Не погоджуючись частково з прийнятими у справі рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині відмови у стягненні 1242877,20грн. пені, прийнявши в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Господарськими судами встановлено:

30.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (газозбутова організація) та Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (споживач) укладено договір № 7-2011-ТЕ-З-Н (населення) на постачання природного газу, за умовами якого газозбутова організація зобов'язується передати у власність споживачу у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ виключно для виробництва теплової енергії (опалення та гарячого водопостачання) для населення та релігійних організацій, а споживач - прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Пунктом. 6.1. договору сторони погодили ціну за 1000 куб.м. природного газу.

Відповідно до п. 7.1 договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.

В подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди до договору, якими було змінено ціну природного газу, обсяги постачання природного газу, строк дії договору, відповідальність сторін.

Пунктом 9.3 договору сторони погодили, що за порушення строку оплати природного газу споживач сплачує на користь газозбутової організації крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також відшкодовує понесені газозбутовою організацією збитки.

На виконання умов договору Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" за період з листопада по грудень 2011 року, січень 2012 року поставило Комунальному підприємству "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради природний газ на загальну суму 48416657,64грн. В свою чергу, Комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради свої зобов'язання за договором в частині оплати за поставлений природний газ виконало частково, у зв'язку з чим за Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради виник борг у розмірі 27335187,64грн.

15.10.2012 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (новий кредитор) був укладений договір № 14/5435/12 про відступлення права вимоги, умовами якого передбачено, що первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора - Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради за договором постачання природного газу № 7-2011-ТЕ-З-Н від 30.09.2011р. у сумі 27335187,64грн. Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1 цього договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором (п. 1.2 договору про відступлення права вимоги).

На виконання вимог п. 2.2 договору про відступлення права вимоги, яким передбачено, що право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п. 2.1 цього договору, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" передало Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за актом приймання передачі документів від 19.10.2012р. документи, які підтверджують права вимоги до боржника.

11.03.2013р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" 5581597,57грн. основного боргу, 3188156,82 грн. пені, 958653,34грн. - 3% річних, 327038,88грн. інфляційних втрат, всього - 10055446,61грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач до порушення провадження у справі перерахував позивачу 2116339грн. основного боргу, а після порушення провадження у справі він сплатив ще 3465258,57грн. боргу, тому господарські суди дійшли вірного висновку про відмову в позові в частині стягнення 2116339грн. основного боргу та припинення провадження у справі в частині стягнення 3465258,57грн. боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Позивачем на суму 5581597,57грн. основного боргу нараховані 3% річних в сумі 958653,34 грн., інфляційні втрати в сумі 327038,88грн. та 3188156,80грн. пені.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За приписами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) припиняється через шість місяців від днів з яких відповідач є таким, що прострочив по кожному платежу окремо.

Перевіривши розрахунок пені, яка підлягає стягненню, та 3% річних суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що до стягнення з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 942982,93грн. та пеня в розмірі 3107193,01грн.

Також, позивачем були нараховані інфляційні втрати в сумі 327038,88грн. за період з листопада 2011 року по березень 2012 року, розрахунок яких перевірено судами попередніх інстанцій та визнано правильним.

Водночас, у суді першої інстанції відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені, в обгрунтування якого були надані відповідні документи.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій господарські суди дослідили наявність підстав, передбачених приписами вищенаведеного законодавства, для зменшення розміру пені та правомірно задовольнили це клопотання, зменшивши заявлений до стягнення розмір пені до 1864315,81грн., з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

З огляду на зазначене господарські суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір у даній справі.

З урахуванням викладеного, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.07.2013р. у справі № 906/364/13-г - без змін.

Головуючий суддя Карабань В.Я. Суддя Жаботина Г.В. Суддя Капацин Н.В.