Постанова № 33312372, 05.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2013 року Справа № 901/1372/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.,суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіального відокремленого безбалансового відділення філії №10011/0235

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 05.07.13

у справі№901/1372/13господарського судуАвтономної Республіки Кримза позовомДержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Кримської електроенергетичної системидоПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіального відокремленого безбалансового відділення філії №10011/0235простягнення сумиза участю представників від:позивачаТаранець О.В. (дов. від 18.02.13)відповідачаКириєнко С.А. (дов. від 01.04.13)

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Кримської електроенергетичної системи звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіального відокремленого безбалансового відділення філії №10011/0235 про стягнення 873,00 грн., зайво перерахованих позивачем на особовий рахунок фізичної особи Кравченка Олександра Івановича.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.05.13 (суддя Чонгова С.І.) в позові відмовлено. Рішення мотивовано тим, що помилково зараховані кошти підлягають поверненню власником рахунку. Тобто розпоряджатися своїм рахунком може лише його власник. Тому підстави для повернення цих коштів банком, відсутні.

За результатом апеляційного перегляду постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.07.13 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Дмитрієва В.Є., судді: Гоголь Ю.М., Рибіна С.А.) рішення скасовано. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки правовідносини між відповідачем та фізичною особою

Кравченком О.І. відносно розміщення коштів на особовому рахунку припинилися через смерть останнього, а також те, що кошти були перераховані після смерті адресата, в силу ст.1218, п.4 ч.1 ст.1219 ЦК України вони не входять до складу спадщини Кравченка О.І., - спірні кошти є такими, що зараховані помилково (безпідставно), а тому повинні бути повернути позивачеві як набуті без достатньої правової підстави.

Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а рішення місцевого суду залишити без змін. Відповідач, обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилається на не врахування судом апеляційної інстанції того, що банк не є боржником у матеріально-правових відносинах, з яких виник спір, він не є набувачем спірних коштів в розумінні ст.1212 ЦК України, а лише вчиняє дії по обслуговуванню рахунка клієнта, а отже є неналежним відповідачем по справі.

Окрім того, судом другої інстанції зроблено не вірний висновок про те, що спірні грошові кошти, перераховані позивачем на виконання колдоговору Кримської електроенергетичної системи ДП "НАК "Укренерго" на 2011 рік, які за своєю природою є виплатою згідно договору, не входять до спадкової маси спадкодавця.

Висновки Севастопольського апеляційного господарського суду суперечать практиці та порушують інтереси банків, як фінансових установ, метою яких є лише обслуговування своїх клієнтів та ні в якому разі не привласнення чужих коштів.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 31.01.03 між позивачем і відповідачем, був укладений договір №18/07 на перерахування грошових сум на рахунки за вкладами населення, за умовами якого банк здійснює зарахування грошових сум заробітної плати та інших нарахувань на рахунки до вкладів громадян.

Колективним договором Кримської електроенергетичної системи "НАК "Укренерго" на 2011 рік, з наступними змінами, встановлено, що непрацюючим пенсіонерам - колишнім працівниками які під час роботи в Кримської електроенергетичній системі оформили вперше пенсії за віком (у тому числі на пільгових умовах) та звільнилися з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію вперше, при наявності стажу роботи в електроенергетичній галузі не менше 5 років та не працюють за трудовим договором, в тому числі, виплачується щомісячна нецільова благодійна допомога (п.8.3. Додатку 2).

На рахунок непрацюючого пенсіонера Кравченка Олександра Івановича була нарахована допомога за період листопад 2012 року-березень 2013 року на суму 873,00 грн. (платіжне доручення від 06.11.12 №2524, (а.с. 14-16); від 06.12.12 №2318 (а.с.22-2)3; від 04.01.13 №46 (а.с. 20-21); від 06.02.13 №280 (а.с.18-19); від 06.03.13 №496 (а.с. 16-17).

Однак, після зроблених нарахувань, позивачеві стало відомо, що 20.09.12 непрацюючий пенсіонер Кравченко О.І. помер (свідоцтво про смерть серії I-АП №249533, а.с. 13).

Таким чином, перерахована позивачем сума нарахувань у розмірі 873,00 грн. перерахована помилково та, на думку позивача, підлягає поверненню банком позивачу.

Листом від 21.03.13 №34/965 позивач повідомив банк (відповідача) про необхідність повернення помилково перерахованих коштів (а.с. 11). Листом від 05.04.13 №350/19-01/1632 банк відповів про неможливість повернення вказаних коштів через відсутність повноважень розпоряджатися рахунком клієнта (а.с. 10).

Наведене стало підставою для звернення позивача до місцевого господарського суду із відповідним позовом.

Місцевий суд, відмовляючи у позові виходив з того, що враховуючи вимоги положень ст.ст.1060,1066, 1074 ЦК України, банк не має права на кошти рахунку фізичної особи, а також законних підстав для списання цих коштів з особового рахунку клієнта без його розпорядження.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи і скасовуючи рішення місцевого суду, вказав на те, що кошти в розмірі 873,00 грн., перераховані позивачем на зазначений рахунок після смерті Кравченка О.І., за приписами законодавства підлягають поверненню позивачу; і, задовольняючи позов, дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин ч.2 ст.1071 ЦК України та виникнення у відповідача обов'язку вчинити відповідні дії за приписами даної норми.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, вважаючи позицію апеляційної інстанції помилковою, а рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, враховуючи наступне.

В силу статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), за статтею 1219 Цивільного кодексу України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, право на пенсію, допомогу або на інші виплати встановлені законом; відтак матеріальна допомога, перерахована позивачем на зазначений рахунок після смерті отримувача не є такою, що нерозривно пов'язана з особою спадкодавця.

Водночас відповідно до приписів статей 1066, 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунку регулює правовідносини між банком та клієнтом; за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до приписів пункту 7.1.2 статті 7 Закону України " Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк на договірній основі повинен здійснювати зберігання коштів, проводити розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно з статтею 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

З вищенаведеного вбачається, що банк не має права на суму коштів, що знаходиться на рахунку фізичної особи, а обов'язок банку здійснити дії щодо особового рахунку клієнта (в тому числі списати кошти з особового рахунку клієнта) виникає лише у визначених законодавством випадках.

Суд касаційної інстанції наголошує, що положення частини 2 статті 1071 Цивільного кодексу України визначають обов'язок банку виконати судове рішення, прийняте за наслідками захисту прав стягувача щодо особи -володільця рахунку та отримувача грошових коштів незалежно від волевиявлення володільця рахунку; задовольняючи позов про спонукання банку до виконання цивільного обов'язку, суди попередніх інстанцій не навели доказів у підтвердження існування такого рішення щодо володільця рахунку, порушення банком прав позивача невиконанням цього рішення, не вказали матеріально-правових підстав для здійснення банком на користь позивача дій щодо особового рахунку клієнта, як цивільного обов'язку банку, що виник на час звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Таким чином, неправильно застосувавши норму матеріального права, апеляційний суд дійшов хибного висновку щодо змісту цивільних прав та обов'язків сторін у межах спірних правовідносин; доводів та доказів неправомірності дій відповідача відповідно до обставин, викладених у частині 2 статті 1071 Цивільного кодексу України, судом не наведено; інших матеріально-правових підстав позову, що стверджували б виникнення у відповідача обов'язку вчинити дії щодо особового рахунку, не зазначено.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно відмовив у позові, а в апеляційного суду були відсутні правові підстави для скасування законного і обґрунтованого рішення. Тому постанова підлягає скасуванню, а рішення - залишенню без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України, сплачений відповідачем судовий збір за подання касаційної скарги, має бути стягнутий з позивача на користь відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіального відокремленого безбалансового відділення філії №10011/0235 задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.07.13 у справі №901/1372/13 скасувати.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.05.13 у справі №901/1372/13 залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Кримської електроенергетичної системи (95034, м. Сімферополь, вул. Київська,74/6 код ЄДРПОУ 23451484) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіального відокремленого безбалансового відділення філії №10011/0235 (95017, м. Сімферополь, пр.Кірова,41, код ЄДРПОУ 09324508) 860,25 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги у справі №901/1372/13.

Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати відповідний наказ.

Головуючий - суддя В.І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

В. В. Палій