Постанова № 33312367, 03.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року Справа № 911/1049/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Т. Данилової за участю представників:позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачаХудяков А.Г. - довіреність від 11.06.2013 р.; Головачова Г.А. - довіреність від 16.08.2013 р.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" на постановувід 15.07.2013 р. Київського апеляційного господарського судуу справі№ 911/1049/13 господарського суду Київської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробне підприємство "Мітекс"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс"простягнення 133 409,69 грн. Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.08.2013 р. у складі колегії суддів: Дроботової Т.Б. - головуючого, суддів: Гоголь Т.Г., Костенко Т.Ф. касаційна скарга ТОВ "Поліс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 р. у даній справі прийнята до розгляду та призначена на 03.09.2013 р.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/2117 від 02.09.2013 р. у зв'язку із відпусткою суддів Гоголь Т.Г., Костенко Т.Ф. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дроботова Т.Б., судді: Волковицька Н.О., Данилова Т.Б., про що повідомлено присутніх у судовому засіданні представників відповідача. Відводів складу суду не заявлено.

В С Т А Н О В И В :

В березні 2013 р. ТОВ "М'ясопереробне підприємство "Мітекс" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Поліс" про стягнення з відповідача 133 409,69 грн. заборгованості за поставлений згідно видаткових накладних № 2988 від 06.11.2011 р. та № 3088 від 16.11.2011 р. товар, який представниками відповідача було отримано на підставі генеральної довіреності від 01.08.2011 р.

Рішенням господарського суду Київської області від 23.04.2013 р. (суддя Подоляк Ю.В.) позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з ТОВ "Поліс" на користь ТОВ "М'ясопереробне підприємство "Мітекс" 133 409, 69 грн. заборгованості.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

За апеляційною скаргою ТОВ "Поліс" Київський апеляційний господарський суд (судді: Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А., Руденко М.А.) переглянувши рішення господарського суду Київської області від 23.04.2013 р. в апеляційному порядку, постановою від 15.07.2013 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ТОВ "Поліс" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Скаржник зазначає, що у судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідача не був присутнім, а судом першої інстанції неправильно застосована стаття 75 Господарського процесуального кодексу України, без врахування положень статті 77 вказаного Кодексу щодо необхідності відкладення розгляду справи внаслідок нез'явлення в засідання представників сторін.

Заявник касаційної скарги зазначає, що видаткові накладні № 2988 від 06.11.2011 р. та № 3088 від 16.11.2011 р. не мають статусу первинних документів та не можуть бути належним підтвердженням факту здійснення позивачем поставки товару відповідачу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, ТОВ "М'ясопереробне підприємство "Мітекс" поставило ТОВ "Поліс" продукцію на загальну суму 133 409,69 грн., що підтверджується видатковими накладними від 06.11.2011р. № 2988 на суму 20 704, 82 грн. та від 16.11.2011р. № 3088 на суму 112 943, 87 грн. (а.с. 10-12).

Відповідачем зобов'язання з оплати вартості товару виконано не було.

Враховуючи нездійснення оплати заборгованості за поставлений позивачем товар останнім було направлено на адресу відповідача претензію від 03.12.2012 № 170 з вимогою про погашення існуючої заборгованості, яка ТОВ "Поліс" залишена без задоволення, що стало підставою для звернення до суду.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 цього Кодексу передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що між сторонами було укладено письмові правочини, зміст яких зафіксований у видаткових накладних, і дії сторін, зокрема, передача ТОВ "М'ясопереробне підприємство "Мітекс" товару ТОВ "Поліс" за видатковими накладними та прийняття товару останнім, свідчать про виникнення між сторонами правовідносин поставки, до яких, згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Пунктом 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статей 43 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень поданими суду доказами.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що факт отримання товару відповідачем та видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Проте, як встановлено судами, зобов'язання з оплати вартості поставленого товару відповідачем виконано не було.

При цьому, судом апеляційної інстанції було встановлено, що видаткові накладні від 06.11.2011р. № 2988 та від 16.11.2011р. № 3088 підписані з боку вантажоодержувача та скріплені печаткою ТОВ "Поліс", і зважаючи на те, що відбиток печатки особи, яка її поставила, є способом підтвердження підпису особи на документі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо безпідставності доводів відповідача, а також зазначив, що ним не доведено того, що печатка вибула з його володіння і відтиск її нанесений на документ у протиправний спосіб, у зв'язку з чим визнав вказані позивачем накладні належними доказами отримання відповідачем товару.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, беручи до уваги встановлені під час здійснення судового провадження обставини справи, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а доводи скаржника вважає непереконливими, такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами та зводяться до непогодження з оцінкою судами наявних у даній справі доказів.

Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме статті 75 Господарського процесуального кодексу України щодо розгляду справи за відсутності представника відповідача, без врахування положень статті 77 вказаного Кодексу, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки статтею 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено можливість здійснення розгляду справи судом за наявними матеріалами у разі неподання відзиву на позову заяву і витребуваних судом документів, вимоги про подання яких судом першої інстанції було викладено в ухвалі від 01.04.2013 р., докази отримання якої відповідачем містяться в матеріалах справи, та не виконано самим відповідачем, а відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду. При цьому, вказані доводи відповідача були предметом розгляду судом апеляційної інстанції при здійсненні повторного розгляду справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 р. у справі № 911/1049/13 та рішення господарського суду Київської області від 23.04.2013 р. залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Т. Данилова