Ухвала суду № 33312083, 27.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2013 року м. Київ К/800/22706/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Лосєва А.М.

Муравйова О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2012 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2013 року

у справі № 2а-3307/11/0170/12

за позовом Приватного підприємства «Мегамет»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2013 року, адміністративний позов Приватного підприємства «Мегамет» (позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0023172301/0 від 26 серпня 2010 року, № 0023172301/1 від 26 жовтня 2010 року, № 0023172301/2 від 05 січня 2011 року та № 0023182301/0 від 26 серпня 2010 року, № 0023182301/1 від 26 жовтня 2010 року, № 0023182301/2 від 05 січня 2011 року. Стягнуто на користь ПП «Мегамет» судові витрати з Державного бюджету України за рахунок коштів, призначених на утримання ДПІ в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим ДПС у розмірі 18 333,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2012 року, ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2013 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Мегамет» щодо взаємовідносин з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Склад» за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт № 10851/23-2/2296876 від 13 серпня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0023172301/0 від 26 серпня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 9 330 124,00 грн. (4 989 343,00 грн. - основний платіж, 4 340 781,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 0023182301/0 від 26 серпня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5 987 213,00 грн. (3 991 475,00 грн. - основний платіж, 1 995 738,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0023172301/1 від 26 жовтня 2010 року, № 0023172301/2 від 05 січня 2011 року та № 0023182301/1 від 26 жовтня 2010 року, № 0023182301/2 від 05 січня 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 1.31, 1.32 статті 1, підпункту 2.2.1 пункту 2.1 статті 2, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих за договором купівлі-продажу брухту та відходів чорного металу № 02/06 від 02 червня 2008 року, укладеного із СТОВ «Склад», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності вказаного правочину.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з урахуванням акту перевірки вказаного суб'єкта господарювання № 2886/23-2/31048042 від 21 червня 2010 року, яким встановлено відсутність у нього необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного та управлінського персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, а також нікчемність правочинів, укладених СТОВ «Склад» з постачальниками та покупцями.

Задовольняючи адміністративний позов в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, реальність здійснення господарських операцій між ПП «Мегамет» та його контрагентом підтверджується видатковими накладними, актами приймання-передачі металів чорних (вторинних), виписками банку, актами звірки взаєморозрахунків, ліцензією СТОВ «Склад» на заготівлю та переробку металобрухту чорних металів, терміном дії з 02 березня 2006 року по 02 березня 2011 року, а також ліцензією позивача на заготівлю та переробку металобрухту чорних металів, терміном дії з 03 жовтня 2006 року по 03 жовтня 2011 року.

До складу податкового кредиту ПП «Мегамет» включено суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у СТОВ «Склад» товарно-матеріальних цінностей, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особою, яка має статус платника податку на додану вартість.

Крім того, зв'язок між придбанням позивачем брухту (відходів) чорного металу та його господарською діяльністю підтверджується подальшою реалізацією поставленого СТОВ «Склад» товару, включаючи його транспортування до покупців залізничним транспортом, зокрема, дослідженими судовими інстанціями видатковими накладними, актами приймання послуг з транспортування, квитанціями про прийом вантажів, а також подальшим відображенням позивачем в документах податкової звітності доходу від продажу металобрухту та, відповідно, податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Що стосується доводів відповідача про нікчемність спірного договору, то відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок, тобто спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Поряд з цим за змістом частини 2 статті 215 ЦК України головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Більш того, судами встановлено, що відповідачем під час проведення перевірки охоплювався період з квітня 2009 року по грудень 2009 року, в той час як відповідно до акту перевірки СТОВ «Склад» № 2886/23-2/31048042 від 21 червня 2010 року, на який як на підставу нікчемності договору № 02/06 від 02 червня 2008 року посилається контролюючий орган, контрагент позивача перевірявся з серпня 2009 року, а відтак вказаний акт не містить відомостей про результати господарської діяльності СТОВ «Склад» за період з травня 2009 року по липень 2009 року.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за спірним договором, узгодженості дій позивача із СТОВ «Склад» з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності ПП «Мегамет» з такими діями постачальника.

А відтак, твердження відповідача про нікчемність укладеного позивачем із СТОВ «Склад» договору купівлі-продажу брухту та відходів чорного металу № 02/06 від 02 червня 2008 року є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями з огляду на те, що позиція податкового органу щодо суперечності спірної угоди інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Лосєв А.М.

Муравйов О.В.