Ухвала суду № 33312033, 03.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2013 року м. Київ К/9991/67940/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Муравйов О.В. Федоров М.О.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2012 р.

у справі № 0670/1469/12

за позовом Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - позивач, ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі - відповідач, ДПІ у м. Житомирі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.08.2012 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2012 р. постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.08.2012 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі №0003382301 від 31.10.2011 р.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Житомирі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2012 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2012 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у м. Житомирі проведена виїзна позапланова перевірка ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» по питанню взаємовідносин з ПП «Дакар» за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року, за результатами якої складено акт № 4864/23-01/32008278/0100 від 14.01.2011 р.

В акті перевірки зазначено порушення: ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з ПП «Дакар»; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 316 692,95 грн. за липень 2011 року.

На підставі акта перевірки, ДПІ у м. Житомирі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003382301 від 31.10.2011 р. про донарахування податку на додану вартість у сумі 316 693,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 158 346,00 грн.

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), тобто договір є нікчемним лише у разі, якщо його нікчемність (або недійсність) прямо встановлено законом, в іншому випадку - договір є оспорюваним.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання і оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів, зобов'язань і власного капіталу підприємства. Первинні документи - це документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції. Первинні документи мають бути складені в момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем 21.01.2011 року зі Службою автомобільних доріг у Житомирській області уклав договір №1 про закупівлю послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного та місцевого значення загального користування Житомирської області протяжністю 8523.9 км. зі строком надання послуг до 31.12.2011 року.

На виконання умов цього договору філіями ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» в липні місяці 2011 року укладались договори з ПП «Дакар» про поставку нафтопродуктів. Зазначені договори були укладені відповідно до наданих Підприємством довіреностей.

Відповідно до укладених договорів з філіями на поставку бітуму, поставка останнього здійснювалась ПП «Дакар». Для цього ПП «Дакар» було укладено договори перевезення вантажів автомобільним транспортом з транспортними організаціями ТОВ «Агроконсалтінг НК» та ПП «Олександр». Перевезення бітуму здійснювалось транспортом перевізників.

Після здійснення перевезення бітуму, між ПП «Дакар» та транспортними організаціями складалися акти приймання - передачі наданих послуг.

Також встановлено, що ПП «Дакар», після здійснення оплати за товар, надало позивачу (філіям, які здійснювали оплату) податкові накладні.

В податкових накладних виписаних ПП «Дакар» філіям підприємства в графі «Особа (платник податку) - покупець» зазначено Дочірнє підприємство та назва філії. При цьому в графі «Індивідуальний податковий номер продавця» зазначається ІПН головного підприємства, зареєстрованого як платник податку, а в графі «Місцезнаходження» вказується адреса головного підприємства - тобто «ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України».

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність здійснення господарських відносин, їх вид, обсяг, якість та розрахунки із позивачем та ПП «Дакар» було підтверджено Державною податковою інспекцією у Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська у довідці від 28.10.2011 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2012 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2012 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді О.В. Муравйов

М.О. Федоров