Ухвала суду № 33311942, 27.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2013 року м. Київ К-35879/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Лосєва А.М.

Муравйова О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року

у справі № 2-а-191/10/2070

за позовом Закритого акціонерного товариства «Торгівельний дім «ДІНАС»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року, адміністративний позов Закритого акціонерного товариства «Торгівельний дім «ДІНАС» (позивач) до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано рішення № 0001262302/0 від 21 вересня 2009 року та № 0001492302 від 01 грудня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «ТД «ДІНАС» судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2010 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ЗАТ «ТД «ДІНАС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої складено акт № 5434/23/30138061 від 09 вересня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0001262302/0 від 21 вересня 2009 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 31 176,48 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача задоволено частково у зв'язку з чим прийнято рішення № 0001492302 від 01 грудня 2009 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 30 973,45 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (далі - Указ № 436/95) з огляду на витрату грошових коштів без оформлення відповідних документів, оскільки звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснено працівниками ЗАТ «ТД «ДІНАС» раніше, ніж придбано товари (роботи, послуги).

Задовольняючи адміністративний позов в повному обсязі, суди попередніх інстанцій, зокрема, виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Отже, штрафні (фінансові) санкції, застосовані за порушення норм з регулювання обігу готівки, за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими санкціями.

Статтею 250 ГК України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено актом перевірки № 5434/23/30138061 від 09 вересня 2009 року, порушення позивачем вимог статті 1 Указу № 436/95 відбулось при здійсненні ним господарської діяльності в період з 03 липня 2006 року по 02 вересня 2008 року, а тому штрафні (фінансові) санкції застосовано відповідачем до ЗАТ «ТД «ДІНАС» поза межами визначеного статтею 250 ГК України гранично допустимого строку.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Лосєв А.М.

Муравйов О.В.