Рішення № 33311215, 04.09.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

4 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Прокопчук Н.О., Росік Т.В.,

при секретарі: Мурзі М.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2,

на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року

у цивільній справі за позовом Служби зовнішньої розвідки України до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

В січні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), що сталася 22 листопада 2011 року на Мінському проспекті в м. Києві з вини відповідача, був пошкоджений автомобіль Lexus LS 460, реєстраційний номер НОМЕР_1, в зв'язку з чим позивачу завдано матеріальної шкоди в розмірі 630 800 грн.

Посилаючись на те, що Акціонерним товариством «АХА Страхування» здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 50 000 грн., просив стягнути з ОСОБА_2 на користь відповідача різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням у розмірі 580 800 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Служби зовнішньої розвідки України в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 265 400 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2 654 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права; судом невірно встановлено обставини, які мають значення для справи.

В обґрунтування скарги зазначив, що висновок суду першої інстанції, щодо доведеності розміру завданої шкоди, ґрунтується на неналежному доказі. Крім того, в рішенні суду не знайшло свого відображення питання, щодо залишків транспортного засобу.

Просив рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача - ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Представник позивача - Дученко О.В. в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував і просив відмовити в задоволенні скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 листопада 2011 року у м. Києві по просп. Мінському в м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів Lexus LS 460, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, та автомобіля Mitsubishi Outlander, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого вказані транспортні засоби було пошкоджено.

Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу позивача складає 630 800 грн., що дорівнює ринковій вартості транспортного засобу до ДТП.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

За ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода завдана одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 23 грудня 2011 року встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення обома водіями ПДР України, яких визнано винними у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф в однаковому розмірі.

Відповідно до ст. 61 ч. 3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь та самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч. 4 зазначеної статті постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про однакову ступінь вини кожного з водіїв у заподіянні матеріальної шкоди.

Судом встановлено та не оспорювалось сторонами у справі, що страховою компанією АТ «АХА Страхування» здійснено виплату страхового відшкодування за даною ДТП в розмірі 50 000 грн.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо зменшення розміру матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, на суму виплаченого страхового відшкодування.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції не визначився із порядком розрахунку суми майнової шкоди.

Застосувавши до спірних правовідносин ст. 1192 ЦК України, за змістом якої розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, суд першої інстанції виходив із вартості відновлювального ремонту, визначеного у Звіті № 26-0-1111 від 14 грудня 2011 року, у розмірі 630 800 грн., що дорівнює ринковій вартості транспортного засобу на момент ДТП.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги що висновок суду, щодо визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, у розмірі 630 800 грн., що дорівнює ринковій вартості транспортного засобу на момент ДТП, ґрунтується на неналежному доказу.

Відповідно до встановленого ст. 10 ЦПК принципу змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За правилом ч. 1 ст. 64 ЦПК письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Не погоджуючись з розміром завданої майнової шкоди, визначеної у Звіті № 26-0- від 14 грудня 2011 року, який у розумінні ст. 57 ЦПК України, є належним доказом, відповідач не заявляв в суді першої інстанції клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що судом не вирішено питання відносно залишків транспортного засобу.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.15 постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 р. №4, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності до втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, врегульовано ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі ст. 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.

Під час розгляду даної справи у порушення вимог ст.ст. 212, 214, 315 ЦПК України судом першої інстанції не було враховано вказаних обставин та не надано їм належної правової оцінки.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судом фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Згідно ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця ДТП.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам по евакуації транспортного засобу з місця ДТП. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи Моторне транспортне страхове бюро України.

Дійшовши висновку про те, що відшкодуванню підлягає Ѕ частина вартості відновлювального ремонту автомобіля за виключенням суми сплаченого страхового відшкодування, суд першої інстанції не взяв до уваги, що вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість пошкодженого автомобіля, не з'ясував, чи згоден позивач із визнанням транспортного засобу фізично знищеним та не навів у рішенні, який саме метод розрахунку застосував при визначенні майнової шкоди з огляду на ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», положення якої на підставі ст. 8 ЦК України можуть застосовуватися при відшкодуванні шкоди не лише страховиком, а й іншою особою, яка несе відповідальність за її заподіяння.

Оскільки в судовому засіданні позивач не погодився із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, відшкодуванню підлягає Ѕ різниці між вартістю транспортного засобу до (630 800 грн.) та після ДТП (107 122 грн. 44 коп.) з виключенням суми сплаченого страхового відшкодування (50 000 грн.), що дорівнює 211 838 грн. 78 коп. (630800-107122,44)/2-50000).

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд не виконав своїх обов'язків, визначених законом, рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, а тому рішення підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В порядку ст. 88 ч. 1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 313-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, - задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року - скасувати та ухвалити нове наступного змісту.

Позов Служби зовнішньої розвідки України до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Служби зовнішньої розвідки України (код ЄДРПОУ 33240845) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 211 838 (двісті одинадцять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 78 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 2 118 (дві тисячі сто вісімнадцять) грн. 39 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 756/463/13-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7939/2013

Головуючий у суді першої інстанції: Маринченко М.М.,

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.