Рішення № 33311202, 03.09.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/9811/13 Головуючий в 1 інстанції - Соколов О.М.

Доповідач - Желепа О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Рубан С.М.

при секретарі Мившук В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім» на повторне заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім» про стягнення страхового відшкодування, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Печерського районного суду м. Києва із вищевказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача 9262 грн. 17 коп. страхового відшкодування, 43 грн. 65 коп. пені, 130 грн. 94 коп. 3% річних, 327 грн. 35 коп. за користування чужими грошовими коштами та 214 грн. 60 коп. витрат з оплати судового збору. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що в порушення умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів НТ-11 № 1256 Кв від 09 серпня 2011 року укладеного між нею та Приватним акціонерним товариством «Український Страховий Дім», останнє після настання страхового випадку не здійснило позивачу страхове відшкодування.

Під час розгляду справи ОСОБА_2, яка є представником ОСОБА_1 подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила стягнути з приватного акціонерного товариства «Український страховий дім 9262 грн. 17 коп. страхового відшкодування, 321 грн. 40 коп. пені, 264 грн. 16 коп. 3% річних, 660 грн. 41 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, а також 444 грн. 01 коп. витрат з оплати судового збору.

Повторним заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24.04.2013 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім» про стягнення страхового відшкодування - задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім» (код ЄДРПОУ 32556540) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 9262 (дев'ять тисяч двісті шістдесят дві) грн. 17 коп. страхового відшкодування.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім» (код ЄДРПОУ 32556540) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 321 (триста двадцять одну) грн. 40 коп. пені.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім» (код ЄДРПОУ 32556540) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 264 (двісті шістдесят чотири) грн. 16 коп. 3% річних.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім» (код ЄДРПОУ 32556540) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 444 (чотириста сорок чотири) грн. 01 коп. витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, представник ПрАТ «Український Страховий Дім» подав апеляційну скаргу, в якій просив його змінити в частині стягнення штрафних санкцій та судових витрат.

В скарзі посилався на те, що суд ухвалюючи рішення стягнув з відповідача судові витрати в більшому розмірі ніж передбачено законом. Також зазначав, що судом безпідставно не враховано того, що вимоги позивача щодо виплати штрафних санкцій у вигляді 3% річних та інфляційних збитків є необґрунтованими та такими, що суперечать умовам договору страхування. Посилаючись на п. 3 постанови Пленуму Верховного Суд України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, представник відповідача вказував, що санкції передбачені ст. 625 ЦК України не можуть застосовуватись до правовідносин, що склались між сторонами.

До апеляційного суду представник відповідача не з`явився. Про день і час розгляду справи повідомлений.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 20 Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР від 07 березня 1996 року (із змінами та доповненнями) встановлено обов'язок страхувальника при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно ст. 990 ЦК України, ст. 25 Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР від 07 березня 1996 року (із змінами та доповненнями), здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника.

Судом встановлено, що 09 серпня 2011 року між ОСОБА_1 та приватним акціонерним товариством «Український Страховий Дім» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів НТ-11 № 1256 Кв (а.с. 8-13).

На виконання умов вищевказаного договору закритим акціонерним товариством «Український страховий дім» було прийнято під страхових захист транспортний засіб КІА Cerato 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2 власником якого є позивач.

Вигодонабувачем за цим договором є публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» (а.с.8). Проте як вбачається з матеріалів справи, а саме, з довідки публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (а.с. 40) станом на 10 липня 2012 року ОСОБА_1 повністю погашено кредитну заборгованість.

02 лютого 2012 року приблизно о 12 год. 55 хв. по вул. Татарська, 38 в м. Києві відбулась ДТП за участю автомобіля НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_3 в результаті якої завдано шкоду обом автомобілям (а.с. 14, 15, 65).

На виконання умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів НТ-11 № 1256 Кв від 09 серпня 2011 року позивач повідомила відповідача про настання страхового випадку та надала йому всі необхідні документи.

Після чого позивач неодноразово зверталась до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 35-38), які останнім залишені без реагування.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного пошкодженням транспортного засобу № В1076 від 24 лютого 2012 року, вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля НОМЕР_2 складає 14112 грн. 17 коп., що з урахуванням франшизи згідно з пп. 2.2. п. 2 договору добровільного страхування наземних транспортних засобів НТ-11 № 1256 Кв від 09 серпня 2011 року (14112 грн. 17 коп. - 4850 грн. 00 коп.) становить 9262 грн. 17 коп.

Пунктом 16. 1 договору добровільного страхування наземних транспортних засобів НТ-11 № 1256 Кв від 09 серпня 2011 року (а.с. 13) передбачена відповідальність страховика у разі несвоєчасного проведення страхового відшкодування у вигляді пені в розмірі 0,01 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

На час розгляду справи в районному суді зобов`язання виконані відповідачем не були.

Таким чином, судом було встановлено, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором страхування, а тому з нього підлягає стягненню сума матеріального збитку визначена спеціалістом, а також штрафні санкції, які передбачені умовами договору та кошти передбачені ст. 625 ЦК України за не виконання грошового зобов`язання.

Вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними.

Висновки суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, відповідають цим обставинам та вимогам закону.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що 3% річних та інфляційні збитки не можуть стягуватись, відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суд України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, колегія суддів не приймає, оскільки вказані роз'яснення стосуються лише позадоговірних відносин з приводу відшкодування шкоди, а між сторонами виникли договірні відносини з приводу не виконання відповідачем договору страхування.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», згідно якого, при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК).

Так, як відповідач не виконав грошові зобов`язання з приводу виплати страхового відшкодування , суд правомірно стягнув 3% річних та індекс інфляції.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з ст. 12 ЗУ «Про державний бюджет України на 2012 рік», розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі становив: з 1 січня - 1073 гривні.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про державний бюджет України на 2012 рік», розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі становить: з 1 січня - 1147 гривень.

Так, відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання заяви майнового характеру становить 1 % відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Як вбачається з позовної заяви, вона подана через відділення поштового зв'язку 12.10.2012 року і при її подачі позивачем виходячи з ціни позову вірно сплачено мінімальний розмір судового збору який діяв на момент її подачі, а саме: 214 грн. 60 коп. (а.с. 1).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до суду з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання щодо повернення суми судового збору вирішується відповідно до статті 7 цього Закону.

04.04.2013 року представником позивача було подано заяву про збільшення позовних вимог, яка була прийнята судом, та долучено квитанцію про сплату судового збору в розмірі 229 грн. 41 коп. (а.с 124).

Проте, до вказаної заяви позивач повинен був долучити квитанцію, в якій доплатити суму з урахуванням вже раніше сплаченого судового збору.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції здійснивши розподіл судових витрат відповідно до резолютивної частини рішення стягнув з відповідача на користь позивача 444 (чотириста сорок чотири) грн. 01 коп. витрат зі сплати судового збору.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, оскільки розмір судових витрат, які підлягали стягненню з відповідача з врахуванням вищезазначених вимог законодавства та заявлених позовних вимог на момент ухвалення рішення становив 229 грн. 40 коп.

Безпідставно сплачений судовий збір позивачем, не може бути стягнуто з іншої сторони в порядку розподілу судових витрат, а має бути повернутий у встановленому законом порядку

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 квітня 2013 рокувідповідно до вимог ст. 309 ЦК України підлягає зміні в частині розподілу судових витрат, оскільки рішення в цій частині ухвалено з неправильним застосуванням норм процесуального права.

Вирішуючи спір в і іншій частині суд повно встановив обставини справи, надав належну правову оцінку доказам, правильно застосував норми матеріального права, процесуальні норми не порушив, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги в повному обсязі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім» - задовольнити частково.

Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року, змінити в частині розподілу судових витрат. Зменшити розмір судових витрат, які підлягають стягненню з Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім» на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: