Постанова № 33310810, 30.08.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2013 р. Справа №805/8362/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13.15

приміщення суду за адресою: місто Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії,17

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стойки В.В.

при секретарі Мангуш З.В.

за участю

представників позивача Нудьги І.Г., Попової І.С.

представника відповідача Філіпенка Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позов Державного підприємства "Донецька залізниця" до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування п.10 вимоги від 09.04.2013 року № 05-05.1-10-14/3915,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство "Донецька залізниця", звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування вимоги від 09.04.2013 року № 05-05.1-10-14/3915.

30 травня 2013 р. ухвалою суду було роз'єднано позовні вимоги та 13 червня 2013 справу за позовом Державного підприємства "Донецька залізниця" до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування п.10 вимоги від 09.04.2013 року № 05-05.1-10-14/3915 було прийнято до провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Донецька залізниця" та його структурних підрозділів за період з 01.04.2010 по 01.10.2012 року, за результатами якої було складено акт, встановлені порушення, та винесено позивачу вимогу.

Позивач вважає, що відповідачем було невірно зроблено висновок в п.10 вимоги, оскільки компенсація за невикористану відпустку є об'єктом для нарахування та утримання страхових внесків до Пенсійного фонду, відповідно до статті 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 1058-IV. Сплата внесків з сум компенсації за невикористану відпустку також передбачена статтею 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування від 26.06.1997 № 400/97-ВР» згідно якої об'єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (крім сум виплат, що не враховуються при визначенні бази нарахування страхових внесків відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"), ( втратив чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом України від 08.07.2010 р. N 2464-VI).

Позивач просить суд скасувати п.10 вимоги від 09.04.2013 року № 05-05.1-10-14/3915 Державної фінансової інспекції в Донецькій області про проведення перерахунків та відповідних взаємозвірок щодо сум внесків до Фонду та повернути зайво сплачені кошти в сумі 1 856 253,69 грн,(зарахувати в рахунок майбутніх платежів).

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі з підстав, які викладені у письмових запереченнях, зазначивши, що протягом періоду з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року в порушення вимоги п. 2 Переліку видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.1998 № 697, при нарахуванні збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, до фонду оплати праці враховані суми виплачених працівникам компенсації за невикористані відпустки, в результаті чого зайво сплачено збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на загальну суму 1 856 253,69 грн, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) ДП «Донецька залізниця»

Просив суд відмовити ДП "Донецька залізниця" у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд встановив.

Позивач - Державне підприємство "Донецька залізниця" (ЄДРПОУ 01074957) є юридичною особою, зареєстроване Реєстраційною службою Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку 18.05.1998 р.

Відповідач - Державна фінансова інспекція у Донецькій області, утворено внаслідок перетворення Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області на підставі Постанов Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 № 765 "Про утворення територіальних органів Державної фінансової інспекції", від 20.10.2011 № 1074 "Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади" та Наказу Головного контрольно-ревізійного управління України від 25.07.2011 № 192 "Про проведення реорганізації контрольно-ревізійних управлінь в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі". Відповідач діє на підставі Положення про Державну фінансову інспекцію в Донецькій області, затвердженого Головою Державною фінансовою інспекцією України 01 грудня 2011 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Як вбачається зі ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 №2939-ХІІ (далі - Закон України від 26.01.1993 №2939-ХІІ) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому. Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Відповідно до ст. 11 Закону України від 26.01.1993 №2939-ХІІ плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія. Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної контрольно-ревізійної служби не частіше одного разу на календарний рік. Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення. Проведення планових виїзних ревізій здійснюється органами державної контрольно-ревізійної служби одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів. Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Відповідно до п. 2.7 плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Донецькій області на ІV квартал 2012 року, на підставі направлення на проведення ревізії, виданого начальником ДФІ в Донецькій області проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Донецька залізниця" (далі ДП "Донецька залізниця") та його структурних підрозділів за період з 01.04.2010 по 01.10.2012 року, за результатами якої було складено акт №05.1-16/ 01 від 26.02.2013 року.

За наслідками ревізії 09 квітня 2013 року Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області було винесено ДП "Донецька залізниця" вимогу № 05-05.1-10-14/3915, відповідно до пункту 10 якої, позивача зобов*язано зокрема: провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до Фонду та повернути зайво сплачені кошти в сумі 1 856 253,69 грн,(зарахувати в рахунок майбутніх платежів).

Позивач, вважає вищезазначені частини пункт 10 вимоги необґрунтованими та просить їх скасувати.

В ході ревізії встановлено, що протягом періоду з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року в порушення вимоги п. 2 Переліку видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.1998 № 697, при нарахуванні збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, до фонду оплати праці враховані суми виплачених працівникам компенсації за невикористані відпустки, в результаті чого зайво сплачено збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на загальну суму 1 856 253,69 грн, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) ДП «Донецька залізниця».

Суд не погоджується з висновками відповідач та вважає, що п.10 вимоги підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» 18.05.1998 року було прийнято Постанову КМУ № 697, якою затверджено Перелік видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчислені середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій.

Згідно з п.2 до зазначеного Переліку видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчислені середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій відноситься компенсація за невикористану відпустку.

З 01 січня 2004 р. набрав чинності Закон «Про загальнообов2язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 р. № 1058-IV.

Згідно з преамбулою зазначеного Закону цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Отже, виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення, та сплати страхових внесків з 01 січня 2004.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 1058-IV об'єктом для нарахування страхових внесків для роботодавців є суми фактичних витрат на оплату праці працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб (ст.19 втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом України від 08.07.2010 р. N 2464-VI).

Нормативним документом, який розроблено відповідно до Закону України "Про оплату праці", що визначає складові фонду оплати праці, є Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року N 5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. за N 114/8713, згідно пункту 2.2.12 якої, суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством, відносяться до фонду оплати праці у складі додаткової заробітної плати.

Враховуючи вищенаведене, компенсація за невикористану відпустку є об'єктом для нарахування та утримання страхових внесків до Пенсійного фонду.

Відповідно до п.16 Перехідних положень до зазначеного Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, п.2 Постанови КМУ «Про затвердження Переліку видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій» від 18.05.1998 №697 якою передбачено, що з компенсації за невикористану відпустку не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування суперечить нормам ст..19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 1058-IV.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосувати принцип законності визначений ч.4 ст.9 КАС, відповідно до якого у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Оскільки Закон має вищу юридично силу ніж Постанова Кабінету Міністрів суд вважає, що до спірних правовідносин слід керуватися нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 1058-IV.

Відповідно до ч. З ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з мстою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для

прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими

несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення

яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийнятій рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведених правових норм та наданих письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту ревізії про порушення позивачем вимог чинного законодавства є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим є необґрунтованим у даному випадку п.10 вимоги від 09.04.2013 року № 05-05.1-10-14/3915, а тому позовна вимоги про його скасування підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Державного підприємства «Донецька залізниця» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування п.10 вимоги № 05-05.1-10-14/3915 від 09.04.2013 - задовольнити повністю.

Скасувати п.10 вимоги № 05-05.1-10-14/3915 від 09.04.2013 про проведення перерахунку та відповідних взаєм озвірок щодо сум внесків до Фонду та повернення зайво сплачених коштів у сумі 1 856 253,69 грн.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошено у судовому засіданні 30 серпня 2013 року у присутності представників сторін.

Повний текст постанови буде виготовлений 04 вересня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Стойка В. В.