Рішення № 33310127, 05.09.2013, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 119/5220/13-ц

2/119/2131/13

РІШЕННЯ

Іменем України

05 вересня 2013 року м.Феодосія

Феодосійський міський суд АР Крим у складі:

головуючого судді: Блейз І.Г.,

за участю секретаря: Копосової Н.І.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представників ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосія цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, яка діє також і в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_6, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, третя особа - орган опіки та піклування виконавчий комітет Феодосійської міської ради , -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі, уточнивши позовні вимоги, звернулися із відповідним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вони є власниками квартири АДРЕСА_1. Відповідач зареєстрована постійно у вказаній квартирі з 09.04.2008 року у зв'язку із реєстрацією шлюбу із ОСОБА_5, одним з позивачів. У особовий рахунок на вказану квартиру внесено неповнолітнього сина відповідачки - ОСОБА_6, 2008 року народження. Рішенням Феодосійського міського суду АРК від 27 листопада 2012 року між позивачем ОСОБА_5 та відповідачкою розірвано шлюбу, вказаним рішенням встановлено, що шлюбні відносини припинено з вересня 2012 року. З серпня 2012 року відповідачка із сином не проживає у вказаній квартирі, вона забрала усі свої речі та із сином перейшла жити до іншого чоловіка, з яким знаходиться у фактичних шлюбних відносинах. У вересні 2012 року відповідачка повідомила, що вона не має наміру повертатися у квартиру позивачів. Речей відповідачки у квартирі немає, за комунальні послуги вона не сплачує, добровільно знятися з реєстраційного обліку відмовляється. Оскільки відповідачка більше року не проживає у квартирі позивачів, посилаючись на ст. 405 ЦК України, позивачі просять визнати відповідачку із неповнолітнім сином такою, що втратила право користування квартирою та зняти її із неповнолітнім з реєстраційного обліку.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Позивачем зазначено, що її син із невісткою розлучилися, відносини погіршилися, невістка самостійно пішла з квартири. Дійсно, позивач казала їй, що не хоче, щоб та із ними проживала, але ніхто насильно її не виганяв. Також позивач не хоче, щоб у цій квартирі буд зареєстрований її онук, оскільки відповідачка вчить його казати погані слова на неї. Крім того, на запитання учасників процесу позивачка пояснила, що, дійсно, вона має намір продати квартиру, оскільки її син створив іншу родину, але це тільки можливе на майбутнє.

Позивач ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримав.

Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила, що вона дійсно перебувала із позивачем ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі. Колишній чоловік є інвалідом, не міг багато заробляти, у зв'язку із чим відповідачка влаштувалася на роботу, коли дитина пішла у дитячий садок. Чоловіку не подобалася робота бармена, яку виконувала відповідачка, у зв'язку із

чим у родині постійно стали виникати сварки. У серпні 2012 року чоловік та свекрова сказали, що не хочуть, щоб вона там проживала, у зв'язку із чим відповідачка зібрала речі та стала проживати у сестри, а потім знімати квартиру. На той момент вона не зустрічалася із іншим чоловіком та перебувала у шлюб із позивачем ОСОБА_5 До того, як відповідачка знайшла квартиру, вона не мала грошей на проживання, а тому у вересні 2012 року попросила свекрову надати можливість повернутися у спірну квартиру. Їй це було дозволено, та вона проживала у квартирі до 10 грудня 2012 року, а потім остаточно пішла. З іншим чоловіком вона стала проживати з січня 2013 року. Зараз вона не має наміру повертатися у квартиру позивачів, однак заперечує проти того, щоб було виписано її дитину, оскільки тоді дитина втратить права на користування квартирою та виникнуть певні труднощі із її влаштуванням у дитячий садок, школу, та із лікуванням у Феодосії. Відповідачка не має іншого житла, колись ще дитиною приймала участь у приватизації житла у с. Кіровському, однак має незначну частку та це житло не є придатним для проживання. Відповідач зазначила, що вона згодна із вимогами стосовно неї, однак категорично заперечує проти задоволення позовних вимог стосовно неповнолітнього сина сторін.

Представник органу опіки проти задоволення позовних вимог стосовно неповнолітньої дитини заперечувала з тих підстав, що це призведе до порушення житлових прав неповнолітньої дитини. Представником зазначено, що дитина має права проживати як за місцем реєстрації батька, так і за місцем реєстрації матері. Оскільки мати житла не має, не є можливим задовольнити позовні вимоги стосовно дитини. Стосовно позовних вимог про визнання відповідачки такою, що втратила права користування житловим приміщенням, представником залишено це питання на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника, відповідача, допитавши свідків, дослідив надані докази, оцінивши їх, вважає встановленими наступні факти та відповідно до них наступні правовідносини.

Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України, член родини власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена родини без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який розірвано 02 липня 2010 року (а.с.8)

Судом встановлено, що позивачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 (а.с.8,9,47-48).

У вказаній квартирі зареєстровано відповідача як дружину ОСОБА_5, а також до особового рахунку внесено неповнолітнього сина відповідачки ат позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6, (а.с.31)

Шлюб між ОСОБА_5 та відповідачкою розірвано рішенням Феодосійського міського суду від 27 листопада 2012 року (а.с.11).

Протягом розгляду справи відповідачка погодилася із позовними вимогами про визнання її такою, що втратила право користування квартирою та не заперечувала проти того, щоб знятися з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Згідно п. 24 постанови пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин.

Судом не встановлено підстав для неприйняття визнання позову, а тому позовні вимоги про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила права користування житловим приміщенням підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Згідно із ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за

сумісною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, що досягла 14 років, визначається самою дитиною.

З рішення суду від 27 листопада 2012 року встановлено, що на момент звернення із позовом про розірвання шлюбу, ОСОБА_5 було зазначено, що за згодою подружжя дитина буде проживати із матір'ю.

Таким чином, місце проживання малолітньої дитини сторін, ОСОБА_6, 2008 року народження, визначено батьками у зв'язку із недосягненням його 14 року.

Оскільки закон надає дитині прав обирати самостійно місце свого проживання тільки за досягненням 14 років, дитина не має права вільного вибору місця проживання до 14 років, відсутні підстави вважати, що неповнолітній ОСОБА_6 втратив права користування спірною квартирою у зв'язку із не проживанням там його матері. Дана квартира є частково власністю його батька, де останній зареєстрований, а тому у майбутньому дитина буде мати право визначити своє місце проживання як за зареєстрованим місцем проживання батька, так і матері. Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання ОСОБА_6, 2008 року народження, таким, що втратив право користування квартирою.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних , трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Суди розглядають справ, визначені у частині 1 вказаної статті у порядку позовного, наказного, та окремого провадження.

Таким чином, розгляд питання про зняття з реєстраційного обліку не є компетенцією суду, оскільки проведення даних адміністративних дій проводиться відповідними органами у порядку, передбаченому Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Суд не має можливості знімати з реєстраційного обліку або постановлювати на облік. Дані дії можливі у разі задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні приміщенням шляхом зняття з реєстраційного обліку., тощо. Дані вимоги заявлено не було. Зняття з реєстраційного обліку проводиться компетентними органами на підставі рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування приміщенням.

Вказані вище обставини свідчать про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд здійснює розподіл судових витрат.

Повний текст рішення складено 06 вересня 2013 року.

Керуючись ст.ст. 213- 215 ЦПК України, на підставі ст. 405 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, особою, яка втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, на користь держави судовий збір у розмірі 114,70 грн. (реквізити для перерахування: отримувач коштів державний бюджет м. Феодосія, 22030001, код одержувача (код за ЄДРПОУ) 37986011, банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України в АРК, м. Сімферополь, код банку одержувача (МФО) 824026, рахунок отримувача 31216206700024, Феодосійський міський суд, код ЄДРПОУ суду 02897135).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд АРК шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя (підпис) І.Г.Блейз

З оригіналом згідно суддя секретар