Рішення № 3331001, 16.03.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан - Україна»

До

Товариства з обмеженою відповідальністю «Симпатик»

Про

стягнення 2938,61 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача Хромей В.в.- представник за довіреністю № 14 від 31.07.2008 року; Мовчан А.О.- представник за довіреністю № б/н від 17.12.2008 року;

Від відповідача не з’явився

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан - Україна»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Симпатик»про стягнення 53240,46 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2009 р. порушено провадження у справі № 37/13, розгляд справи було призначено на 16.02.2009 року о 11-15.

Представник відповідача 16.02.2009 р. в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/13 від 29.01.2009 р. не виконав, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача через канцелярію суду подав клопотання про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу. Суд задовольнив заявлене клопотання позивача.

Крім того, представник позивача через канцелярію суду подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до поданої заяви позивач просить стягнути 51790,05 грн. основного боргу, 1734,02 грн., 286,73 коп. –3 % річних від простроченої суми, 1812,71 грн. - інфляційні витрати.

Судом встановлено, що до заяви про збільшення позовних вимог не доданий документ, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі, а тому питання щодо прийняття заяви про збільшення позовних вимог судом було відкладено для надання позивачу можливості доплатити мито у встановленому порядку і розмірі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2009 року розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача 26.02.2009 року через канцелярію суду подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до поданої заяви позивач просить стягнути 51790,05 грн. основного боргу, 2176,72 грн. пені, 342,07 грн. –3 % річних від простроченої суми, 1812,71 грн. –інфляційні витрати. Судом встановлено, що подана заява про збільшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається до розгляду.

Представник відповідача 03.03.2009 р. в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/13 від 29.01.2009 р. не виконав, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 37/13 від 03.03.2009 року розгляд справи на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено до 16.03.2009 року на 16-00

Представник позивача в судовому засіданні 16.03.2009 року зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 16.03.2009 року не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/13 від 23.02.2009 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Симпатик»до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи те, що відповідач відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подав, справа № 37/13 у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними в ній матеріалами, без присутності представника відповідача.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.03.2009 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лан-Україна»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Симпатик»(покупець) було укладено договір № 680/06-П/1091В (надалі –договір), відповідно до умов якого (п.1.1 договору) постачальник зобов’язувався поставити товар покупцю, а покупець зобов’язувався прийняти цей товар та своєчасно його оплати на умовах даного договору.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Лан-Україна»за період 20.10.2008 року по 27.11.2008 року було поставлено, а відповідачем отримано товару на загальну суму 52248,73 грн., що підтверджується видатковими накладними № 102805 від 20.10.2008 року, № 103109 від 22.10.2008 року, № 3 103921 від 29.10.2008 року, № 104741 від 04.11.2008 року, № 104753 від 04.11.2008 року, №105335 від 10.11.2008 року, № 106351 від 18.11.2008року, № 107578 від 27.11.2008 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 7.3 договору сторони погодили, що оплата за поставлений товар згідно договору здійснюється покупцем на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з моменту отримання товару покуцем.

За твердженням позивача, відповідач покладені на нього зобов’язання щодо оплати поставленого товару по договору не виконав, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 51790,05 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Лан-Україна»доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання в повному обсязі, покладені на нього договором. Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 7.3 договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отриманий товар розрахувався частково, сплатив лише 485,68 грн., в зв’язку з чим у нього виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 51790,05 грн.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов в частині стягнення боргу в розмірі 51790,05 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Позивач посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь інфляційні витрати в розмірі 1812,71 грн. та 3 % річних в розмірі 342,07 грн. за період прострочення з 07.12.2008 року по 25.02.2009 року.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 342,07 грн. та інфляційні витрати в розмірі 1812,71 грн. за період прострочення з 07.12.2008 року по 25.02.2009 року, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2176,72 грн., яка нарахована позивачем відповідачу за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 07.12.2008 року по 25.02.2009 року. Суд відзначає, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.2 договору сторони встановили, що у разі порушення терміну оплати вартості поставленого товару, що встановлений пунктом 7.3 цього договору, постачальник має право стягнути з покупця пеню від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару, тобто дії відповідача є порушенням вимог договору, отже є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов’язань в розмірі 2176,72 грн. визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Симпатик»(03049, м. Київ, вул. Лукашевича, 15а, ідент. код 3254414) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Україна»(04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського буд. 5, ідент. код 30384724) 51790,05 грн. (п’ятдесят одна тисяча сімсот дев’яносто грн. 05 коп.) основного боргу, 2176,72 грн. (дві тисячі сто сімдесят шість грн. 72 коп.) пені, 342,07 грн. (триста сорок дві грн. 07 коп.) - 3 % річних, 1812,71 (одна тисяча вісімсот дванадцять грн. 71 коп.) грн. - інфляційні витрати, 561,22 (п’ятсот шістдесят одна грн. 22 коп.) грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. На підставі даного рішення повернути Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Україна»(04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського буд. 5, ідент. код 30384724) з Державного бюджету України державне мито в сумі 3,50 грн., що перераховане платіжним дорученням № 1000007143 від 20.01.2009 року (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 25.03.2009 року