Рішення № 33309855, 03.09.2013, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/2362/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2013 Дзержинський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді Хайкіна В.М.

при секретарі Шептуха В.М.

з участю судового розпорядника Мірошниченко В.О.

з участю представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, про стягнення суми боргу,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_3 в лютому 2013 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, про стягнення суми боргу, в якому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_4 на його користь суму боргу за договором позики від 11 травня 2007 року в розмірі 1 394 415 (один мільйон, триста дев'яносто чотири тисячі чотириста п'ятнадцять) грн. 72 коп. Стягнути з ОСОБА_4 на його користь завдану моральну шкоду в розмірі 5 584 (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) грн. Стягнути з ОСОБА_4, на його користь, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3 441 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити зазначивши, що 11 травня 2007 року позивач ОСОБА_3 позичив відповідачу ОСОБА_4 грошові кошти на суму 46 000 (сорок шість тисяч) доларів США, які відповідач зобов'язалася повернути позивачу не пізніше 11 листопада 2007 року, про що того ж дня між ними було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований нею в реєстрі за № 2181.

Восени 2007 року відповідач звернулася до позивача з проханням позичити їй ще коштів та відстрочити їх повернення до 2008 року.

Позивач погодився збільшити суму наданої відповідачеві позики до 49000 доларів США та відстрочити повернення суми боргу до 11 лютого 2008 року, про що 06 листопада 2007 року до договору позики від 11 травня 2007 року ними було укладено додатковий договір, посвідчений ПН ХМНО ОСОБА_5, та зареєстрований нею в реєстрі за № 4639.

В обумовлений договором позики термін відповідач не змогла повністю повернути борг, а навпаки, попросила збільшити суму позики та відстрочити його повернення.

Позивач погодився і позичив відповідачеві кошти, збільшивши суму позики до 54 000 доларів США, зазначивши термін повернення до 11 серпня 2008 року, про що 11 лютого 2008 року сторонами до договору позики було укладено додатковий договір № 2, посвідчений ПН ХМНО ОСОБА_5 та зареєстрований нею в реєстрі за № 386.

08 серпня 2008 року так само, як і в попередні рази, позивач погодився на прохання відповідача збільшити їй суму позики до 57000 доларів США і відстрочити їй розрахунок по зобов'язаннях з повернення позивачеві боргу до 11 грудня 2008 року, про що до договору позики сторонами був укладений Додатковий договір № 3, посвідчений ПН ХМНО ОСОБА_5 та зареєстрований нею в реєстрі за № 2727.

Таким чином, відповідно до змісту договору позики від 11 травня 2007 року в редакції відповідно до додаткового договору № 3 від 08 серпня 2008 року, відповідач зобов'язана була повернути позивачеві 57 000 (п'ятдесят сім тисяч) доларів США не пізніше 11 грудня 2008 року.

Однак, свої зобов'язання відповідач належним чином не виконала і з позиченої у позивача суми коштів повернула йому лише 17 000 доларів США, останнє повернення з яких здійснила 11 грудня 2008 року.

Відповідач ОСОБА_4 та представники відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_7, які діють на підставі доручення, проти задоволення позову заперечували у повному обсязі, надавши до суду письмові заперечення, в останнє судове засідання не з»явилися, про час і місце судового засідання повідомлялися своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомили.

Суд приймає рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до статті 169 ЦПК України.

Судовим розглядом справи встановлено, що 11 травня 2007 року позивач ОСОБА_3 позичив відповідачу ОСОБА_4 валютні цінності у вигляді в натурі, а саме грошові кошти в розмірі 46 000 (сорок шість тисяч) доларів СІЛА, які відповідач зобов'язалася повернути не пізніше 11 листопада 2007 року, про що того ж дня між ними було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований нею в реєстрі за № 2181.

Статтею 1047 ЦК України передбачена письмова форма укладення договору позики.

Восени 2007 року відповідач звернулася до позивача з проханням позичити їй ще коштів та відстрочити їх повернення до 2008 року.

Позивач погодився збільшити суму наданої відповідачеві позики до 49 000 доларів США та відстрочити повернення суми боргу до 11 лютого 2008 року, про що 06 листопада 2007 року до договору позики від 11 травня 2007 року ними було укладено додатковий договір, посвідчений ПН ХМНО ОСОБА_5 та зареєстрований нею в реєстрі за № 4639.

В обумовлений договором позики термін відповідач не змогла повністю повернути борг, а, навпаки, попросила збільшити суму позики та відстрочити його повернення.

Позивач погодився і позичив відповідачеві кошти, збільшивши суму позики до 54 000 доларів США зазначивши термін повернення до 11 серпня 2008 року, про що 11 лютого 2008 року сторонами до договору позики було укладено додатковий договір № 2, посвідчений ПН ХМНО ОСОБА_5 та зареєстрований нею в реєстрі за № 386.

08 серпня 2008 року так само, як і в попередні рази, позивач погодився на прохання відповідача збільшити їй суму позики до 57 000 доларів США і відстрочити їй розрахунок по зобов'язаннях з повернення позивачеві боргу до 11 грудня 2008 року, про що до договору позики сторонами був укладений Додатковий договір № 3, посвідчений ПН ХМНО ОСОБА_5 та зареєстрований нею в реєстрі за № 2727.

Таким чином, відповідно до змісту договору позики від 11 травня 2007 року в редакції відповідно до додаткового договору № 3 від 08 серпня 2008 року, відповідач зобов'язана була повернути позивачеві 57 000 (п'ятдесят сім тисяч) доларів США не пізніше 11 грудня 2008 року.

Однак, свої зобов'язання відповідач належним чином не виконала і з позиченої у позивача суми коштів повернула йому лише 17 000 доларів США, останнє повернення з яких здійснила 11 грудня 2008 року.

Відповідно до вимог статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно даних Національного Банку України, офіційний курс долара США станом на 25 лютого 2013 року складає 7,993 грн.

Тому, сума основного боргу за договору позики від 11 травня 2007 року в редакції відповідно до додаткового договору № 3 від 08 серпня 2008 року складає 319 720 (триста дев'ятнадцять тисяч сімсот двадцять) гри. 00 коп.

Відповідно до умов договору позики від 11 травня 2007 року в редакції відповідно до додаткового договору № 3 від 08 серпня 2008 року, простроченням виконання зобов'язання за вказаним договором вважається недотримання строку повернення боргу більш ніж на 10 днів.

Таким чином, прострочення відповідачем її зобов'язання з повернення позивачеві боргу має місце з 21 грудня 2008 року.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума боргу за договором позики виражена в іноземній валюті. Відповідно до Рішення СУ від 26 листопада 2008 року, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для виробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні, то норми щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначено договором у гривні.

У зв'язку з цим, позивач висуває вимоги про стягнення з відповідача суми інфляційного збільшення належної до сплати йому відповідачем суми основного боргу.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється говором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня звернення позики.

Укладеним між позивачем та відповідачем договором позики від 11 травня 2007 року в редакції відповідно до додаткового договору № 3 від 08 серпня 2008 року іншого не встановлено.

Таким чином, загальна сума процентів за користування простроченою поверненням позикою складає 118 368 (сто вісімнадцять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 67 коп.

Крім того, пунктом 4 Договором позики від 11 травня 2007 року в редакції відповідно до додаткового договору № 3 від 08 серпня 2008 року сторони встановили додаткову відповідальність відповідача за порушення передбачених договором зобов'язань. За цією нормою договору, за прострочення виконання зобов'язань по поверненню позики відповідач повинна сплатити на користь позивача штраф в розмірі 600 (шістсот) грн. за кожний день такої прострочки.

Отже, загальна сума боргу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 1394415 грн.

Представником позивача, надано суду пояснення та належні докази, стосовно поважності пропуску строку позовної давності, а саме, судом встановлено, що 10 грудня 2011 року в межах визначеного законом трирічного строку позовної давності ОСОБА_3 подав до Дзержинського районного суду м. Харкова позовну заяву до ОСОБА_4 про стягнення суми.

Зазначену позовну заяву, ухвалою судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 10 грудня 2011 року було повернуто позивачу.

Ухвалою судової колегії судової палати апеляційного суду Харківської області від 20 червня 2012 року скасовано ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2012 року.

Зазначений факт підтверджується також змістом листа апеляційного суду Харківської області від 24 липня 2012 року за № 22ц/2090/3196/12р. за підписом головуючого у справі судді апеляційного суду Харківської області Пшеничної Л. В.

Отже, враховуючи зазначені вище обставини, вбачається, що оскільки зазначений в договорі та додаткових угодах до нього кінцевий строк повернення відповідачем позичених нею коштів був визначений 11 грудня 2008 року, а ОСОБА_3 в установленому законом порядку звернувся в суд з відповідними вимогами 10 грудня 2011 року - трирічний строк позовної давності для пред'явлення позову ним не пропущений, оскільки з моменту пред'явлення ним позову від 10 грудня 2011 року за правилами норми частини 2 статті 264 ЦК України, трирічний строк позовної давності перервався та у відповідності із частиною третьою названої статті, почався заново.

Згідно пункту 4.4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року за №10 зазначено, що за змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК.

З урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду). Якщо позовну заяву було повернуто, перебіг позовної давності переривається з того дня, коли заяву подано до суду з додержанням установленого порядку.

Відповідно до вимог статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, позивач довів суду всі обставини, на які він посилається в підтвердження заявлених позовних вимог, довів суду переконливість наданих доказів.

Згідно з положеннями статті 1167 ЦК України, моральна немайнова шкода, заподіяна громадянинові діяннями іншої особи, відшкодовуються особою, що заподіяла шкоду якщо воно не доведе що моральну шкоду заподіяний не по його провині. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням істоти позовних вимог, характеру діяння особи, що причинили шкоду, фізичних або моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків .

Стосовно позовних вимог позивача в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 5584,28 грн., суд задовольняючи вимоги в повному обсязі виходить з того, що моральна шкода повинна відповідати принципам достатності, розумності, та у розмірах, адекватних обставинам справи. Розмір моральної шкоди позивачем доведено, надано докази в його підтвердження.

Відповідно до вимог статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому позивач посилається в обґрунтування своїх вимог на норму статті 1167 ЦК України, мотивуючи тим, що, діями відповідача, які виразилися в неповерненні суми боргу, йому нанесено моральну шкоду, яка виразилася в стражданнях та хвилюваннях, всі ці хвилювання відобразилися на стані його здоров'ї.

Згідно з положеннями частини 1 статті 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Положеннями частини 1 статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність законних підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу.

Зважаючи на те, що відповідач свої зобов'язання у визначений термін не виконав, добровільно грошові кошти не повернув, у позивача виникло право на звернення до суду з даним позовом.

Судові витрати, понесені позивачем при зверненні з позовом до суду і документально підтверджені, підлягають стягненню на його користь з відповідача в порядку ч.1 ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, ч.4 ст. 169, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, про стягнення суми боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешкаючої: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_3, суму боргу за договором позики від 11 травня 2007 року в розмірі 1 394 415 (один мільйон, триста дев'яносто чотири тисячі чотириста п'ятнадцять) грн. 72 коп.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешкаючої: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_3, завдану моральну шкоду в розмірі 5 584 (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) грн.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешкаючої: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_3, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3 441 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий: