Постанова № 33308311, 03.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2013 р. Справа№ 925/474/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Чорногуза М.Г.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача

за первісним позовом Надельнюк Р.О. (дов. б/н від 02.04.2013 р.)

від відповідача

за первісним позовом Давидюк А.Ю. (дов. б/н від 30.04.2013 р.)

розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

«Компанія «Метал Інвест»

на рішення

господарського суду Черкаської області

від 24.04.2013 р. (суддя Спаських Н.М.)

у справі №925/474/13

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Консалтинг Бізнес Груп»

(далі - ТОВ «Консалтинг Бізнес Груп», позивач)

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Компанія «Метал Інвест»

(далі - ТОВ «Компанія «Метал Інвест», відповідач)

про стягнення 86 304,94 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Компанія «Метал Інвест»

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Консалтинг Бізнес Груп»

про стягнення пені в сумі 181 827,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 24.04.2013 р. у справі №925/474/13 первісний позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Компанія «Метал Інвест» на користь ТОВ «Консалтинг Бізнес Груп» 73 008,50 грн. заборгованості за виконані роботи, 5 673,66 грн. пені, 1 872,22 грн. три проценти річних та 1 726,10 грн. судового збору, в решті вимог у задоволенні первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати частково та прийняти нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом при прийнятті рішення не враховано те, що роботи за договором підряду №25 від 20.05.2011 р. (далі - Договір підряду) ТОВ «Консалтинг Бізнес Груп» виконано не в повному обсязі, з порушенням технічного завдання. Крім цього, судом не взято до уваги, що за умовами Договору підряду позивач зобов'язаний виконати всі роботи до 30.09.2011 р., хоча фактично роботи не виконано, що підтверджується ненаданням з боку ТОВ «Консалтинг Бізнес Груп» акту приймання-передачі виконаних робіт тощо.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи скарги підтримав, просив її задовольнити та зазначив, що відповідач оскаржує рішення тільки в частині задоволення первісного позову, а відтак просив скасувати оскаржене рішення частково та прийняти нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити повністю за наведених у скарзі підстав.

Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, 18.03.2013 р. ТОВ «Консалтинг Бізнес Груп» звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до ТОВ «Компанія «Метал Інвест» про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 86 304,94 грн., з яких 78 398,50 грн. основного боргу за виконані роботи, 5 896,00 грн. пені, 2 010,44 грн. три проценти річних від простроченої суми. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що відповідач оплатив виконані ТОВ «Консалтинг Бізнес Груп» роботи згідно Договору підряду не в повному обсязі, в зв'язку з чим заборгував позивачу 78 398,50 грн.

В ході судового розгляду справи відповідач подав зустрічний позов про стягнення з ТОВ «Консалтинг Бізнес Груп» на його користь пені в сумі 181 827,58 грн. за порушення позивачем строків виконання робіт. В обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог зазначив, що згідно додатку №2.1 до Договору підряду всі роботи мали бути виконані ТОВ «Консалтинг Бізнес Груп» до 30.09.2011 р., натомість позивач постійно порушував строки виконання робіт, виконував роботи повільніше графіку та з порушенням технічного завдання тощо.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про обґрунтованість первісного позову, а відтак частково його задовольнив, одночасно визнав зустрічні позовні вимоги безпідставними, тому відмовив в їх задоволенні.

Так, частково задовольняючи первісний позов місцевий суд посилався на те, що виконання позивачем робіт за Договором підряду на загальну суму 2 132 194,00 грн. підтверджено наявними у матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт, а підписання вказаних актів обома сторонами свідчить про прийняття цих робіт відповідачем. Суд першої інстанції встановив, що для сплати 50% вартості 6 і 8 етапів робіт відповідачу було виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000035 від 15.08.2011 р. на суму 28 594,50 грн. та рахунок-фактуру №СФ-0000055 від 30.09.2011 р. на суму 49 804,00 грн., які було оплачено ним повністю, що підтверджено наявними у справі доказами, а остаточного розрахунку вартості 6 і 8 етапів робіт згідно рахунку-фактури №СФ-0000070 від 14.12.2011 р. на суму залишку боргу в розмірі 78 398,50 грн. відповідачем не проведено. Разом з тим місцевий суд прийняв доводи відповідача про те, що фактичний залишок боргу за виконані роботи у відповідача перед позивачем становить лише 73 008,50 грн., оскільки підчас виконання сторонами Договору підряду його умов, з боку відповідача мала місце переплата коштів по декількох виставлених позивачем рахунках-фактурах. Відмовляючи в зустрічному позові місцевий суд виходив з того, що згідно п. 7.3. Договору підряду відповідач мав право стягнути з позивача пеню лише за несвоєчасне закінчення робіт та не має права обґрунтовувати підстави стягнення пені фактами ненадання позивачем проектно-технічної документації відповідачу. Крім того, суд першої інстанції визначив, що підставою для відмови в задоволенні зустрічного позову є недоведеність законних правових підстав для стягнення пені з позивача, а не застосування строку позовної давності до його вимог тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2011 р. між ТОВ «Компанія «Метал Інвест» (замовник) та ТОВ «Консалтинг Бізнес Груп» (підрядник) укладено Договір підряду, за умовами п. 1.1. якого замовник доручає, а підрядник забезпечує згідно Договору підряду виконання проектних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт з облаштування сушильної печі.

Склад, обсяги робіт та строки їх виконання сторонами визначено в додатках №2.1, №2.2 та №3 до Договору підряду, які є його невід'ємними частинами (п.1.3. Договору підряду).

Згідно п. 3.1. Договору підряду загальна вартість робіт складає 2 132 194,00 грн.

За умовами розділу 5 Договору підряду здача-приймання виконаних робіт по окремих етапах проводиться уповноваженими представниками сторін з оформленням актів за формами КБ-2В та довідки за формою КБ-3 згідно договірної ціни та проектно-кошторисної документації. Сторонами також складається остаточний акт здачі-приймання всіх виконаних робіт (п. 5.2. Договору підряду). Виявлені недоліки виконаних робіт оформлюються сторонами двостороннім актом.

Згідно матеріалів справи спір між сторонами виник стосовно оплати за 6 та 8 етапи виконаних робіт.

Так, додатком №3 до Договору підряду сторонами обумовлено вартість комплексу підрядних робіт та порядок їх оплати. Зокрема, оплата 4, 6, 8 етапів робіт на загальну суму 228 912,00 грн. (монтаж обладнання механічної частини, монтаж обладнання опалювальної системи, пусконалагоджувальні роботи всього обладнання) оплачуються шляхом внесення 50% вартості авансом протягом 5 банківських днів на підставі рахунку-фактури, а решта вартості оплачується протягом 5 банківських днів на підставі рахунку-фактури після виконання відповідних робіт.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначено ст. 193 ГК України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити виконану підрядником роботу після її виконання та прийняття за актом-здачі приймання робіт.

Із наявних у матеріалах справи та підписаних обома сторонами актів здачі-прийняття робіт вбачається, що позивач свої зобов'язання за Договором підряду виконав у повному обсязі, а відповідач, підписавши згадані акти, роботи прийняв отже доводи відповідача про існування недоліків у виконаних позивачем роботах є безпідставними та не підтвердженими жодними доказами.

Виходячи із загального аналізу умов Договору підряду, оплата робіт повинна проводитися відповідачем поетапно: шляхом сплати 50% вартості робіт та сплати решти суми після завершення виконання відповідних робіт (додаток №3 до Договору підряду).

Як вбачається із матеріалів справи, для сплати 50% вартості 6 і 8 етапу робіт відповідачу було виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000035 від 15.08.2011 р. на суму 28 594,50 грн. та рахунок-фактуру №СФ-0000055 від 30.09.2011 р. на суму 49 804,00 грн., які було оплачено відповідачем повністю.

Додатком №3 до Договору підряду передбачено проведення остаточного розрахунку за виконані роботи на підставі рахунку-фактури позивача після завершення виконання робіт. Виконання робіт підтверджено підписанням сторонами актів здачі-приймання, на підставі яких позивачем виставлено відповідачу єдиний рахунок-фактуру №СФ-0000070 від 14.12.2011 р. на суму залишку боргу в розмірі 78 398,50 грн. за 6 і 8 етапи робіт, який було підписано відповідачем лише 30.03.2012 року.

Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що фактичний залишок боргу за виконані роботи у відповідача перед позивачем становить лише 73 008,50 грн., адже в ході виконання сторонами Договору підряду з боку відповідача мала місце переплата коштів по декількох виставлених позивачем рахунках-фактурах. Крім того, із такою сумою заборгованості погоджується й відповідач.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведене, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позивач довів правомірність стягнення лише 73 008,50 грн. основного боргу за виконані за Договором підряду роботи, які і підлягають до примусового стягнення з відповідача, оскільки строк виконання зобов'язання для відповідача є таким, що настав, а доказів проведення розрахунку за цією позовною вимогою до матеріалів справи не надано.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату виконаних робіт за 6 і 8 етапи згідно додатку №3 до Договору підряду в сумі 5 896,00 грн. за період з 09.04.2012 р. по 09.10.2012 р. та 2 010,44 грн. трьох процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України є підставними та обґрунтованими.

Так, за змістом п. 1 ст. 199 ГК України та п. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Сторони п. 7.2. Договору підряду передбачили, що у разі несвоєчасної оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Апеляційний суд вважає, що позивачем правомірно визначено період початку розрахунку пені, а саме 09.04.2012 р. (5 банківських днів після завершення виконання робіт), оскільки роботи були прийняті відповідачем лише 30.03.2012 р. (підписання відповідачем акту №ОУ-0000054 від 14.12.2011 р.).

Враховуючи, що борг відповідача перед позивачем складає 73 008,50 грн., місцевий суд дійшов правильного висновку, що розмір пені за прострочення розрахунків за Договором підряду становить лише 5 673,66 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив стягнути три проценти річних з відповідача за період з 09.04.2012 р. по 15.02.2012 р. в розмірі 2 010,44 грн. Таким чином, початок періоду нарахування трьох процентів річних позивачем встановлено правильно і за розрахунком становить 1 872,22 грн.

Враховуючи вищенаведене, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги за первісним позовом є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають частковому задоволенню.

Як вище згадувалось, в зустрічній позовній заяві ТОВ «Компанія «Метал Інвест» просило суд стягнути з позивача 181 827,58 грн. пені за прострочення виконання робіт за Договором підряду за період з 07.07.2011 р. по 30.03.2012 р. з тих підстав, що в порушення узгодженого сторонами графіку виконання робіт позивач постійно порушував строки їх проведення та здачі, допускав недоліки в роботах, а проектно-технічну документацію на піч та її обладнання взагалі не передав.

Згідно п. 7.3. Договору підряду відповідач має право стягнути з позивача пеню лише за несвоєчасне закінчення робіт в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних робіт за кожний день прострочення, таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач не мав права обґрунтовувати підстави для стягнення пені фактами ненадання позивачем відповідачу проектно-технічної документації тощо.

Одночасно місцевий суд вважав, що відповідач не довів законності правових підстав для стягнення з позивача пені внаслідок порушення останнім строків виконання кожного етапу робіт, оскільки з боку відповідача мало місце прострочення 5-денного строку оплати за всіма етапами робіт (що зміщувало встановлені строки виконання робіт), а тому в задоволенні зустрічного позову відмовив саме з цієї підстави, а не через застосування строку позовної давності до його вимог.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційний господарський суд вирішити питання про повернення сплаченого ним 1 726,10 грн. судового збору за подання позовної заяви, яку ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.03.2013 р. у справі №925/371/13-г (оригінал знаходиться в матеріалах даної справи, а.с.45), було повернуто позивачу без розгляду, а також не оскаржуючи судове рішення просив покласти на відповідача судові витрати в сумі12 000,00 грн. за участь його представника в судових засіданнях.

Такі вимоги позивача апеляційний суд вважає безпідставними, адже на підставі п. 5.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» питання щодо повернення сплаченої суми судового збору в будь-якому разі вирішується господарським судом, який розглядав справу, навіть якщо таку сплату помилково здійснено не за місцем розгляду справи.

Крім того, згідно наявної в матеріалах справи ухвали господарського суду Черкаської області від 12.03.2013 р. у справі №925/371/13-г, позивачу повернуто сплачений платіжним дорученням №141 від 28.02.2013 р. судовий збір в сумі 1 726,10 грн., отже, позивача не позбавлено права звернутися до господарського суду Черкаської області з клопотанням про повернення йому судового збору тощо.

Питання стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за цим позовом 12 000,00 грн. судових витрат вирішено місцевим судом й висновки наведено в тексті оскарженого рішення, яке сторонами в цій частині не оскаржено. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні цих вимог, вважає їх законними.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Метал Інвест» залишити без задоволення, рішення господарського суду Черкаської області від 24.04.2013 р. у справі №925/474/13 - без змін.

Матеріали справи №925/474/13 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Дикунська С.Я.

Судді Алданова С.О.

Чорногуз М.Г.