Постанова № 33308081, 04.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2013 р. Справа№ 911/1275/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Гончарова С.А.

Іоннікової І.А.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: Колесник Т.А. - дов. від 04.07.2013 року № 49

від відповідача: ОСОБА_3 - дов. від 03.09.2013 року № 2529

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Київської області від 14.05.2013 року

у справі № 911/1275/13 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради „Білоцерківтепломережа" (м. Біла Церква Київської області)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (м. Біла Церква Київської області)

про стягнення 7 856 грн. 70 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Київської області звернулося Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради „Білоцерківтепломережа" з позовом та уточненнями до нього до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення з відповідача на користь позивача суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 5 547 грн. 57 коп. та 3% річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 2 310 грн. 13 коп.

Рішенням від 14.05.2013 року господарський суд Київської області позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з ФОП ОСОБА_4 на користь КП БМР „Білоцерківтепломережа" 2 299 грн. 68 коп. 3% річних, 5 530 грн. 08 коп. інфляційних втрат та 1 714 грн. 60 коп. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду ФОП ОСОБА_4 звернувся до апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження та з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 14.05.2013 року № 911/1275/13 повністю і прийняти нове рішення, яким позов залишити без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 року апеляційна скарга ФОП ОСОБА_4 була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 911/1275/13 у судовому засіданні за участю представників сторін.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 року склад судової колегії змінювався.

В судовому засіданні 04.09.2013 року представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечувала. Також в судовому засіданні 04.09.2013 року представником відповідача було подано заяву про застосування строку позовної давності.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Київської області має бути скасовано повністю та прийнято нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

01.01.2006 року Комунальне підприємство „Білоцерківтепломережа" (теплопостачальна організація) та Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (споживач) уклали договір на постачання та споживання теплової енергії № 939, предметом якого є надання споживачеві теплової енергії у вигляді опалення, підігріву води, пари, вентиляції.

Ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Як вбачається з матеріалів справи, за період листопада 2008 року - квітня 2010 року позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на суму 54 169 грн. 70 коп., яка була оплачена відповідачем невчасно.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру інфляційних втрат та 3 % річних та дійшла висновку, що позивач здійснив його правильно (відповідно до уточнення до позовної заяви).

Втім колегією суддів було з'ясовано, що місцевий господарський суд розглянув справу за відсутністю відповідача, якого не було повідомлено належним чином про місце засідання суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалу про порушення провадження у справі від 09.04.2013 року та ухвалу про відкладення розгляду справи від 23.04.2013 року було надіслано за адресою, що вказана у позовній заяві. Втім за такою адресою відправлена поштова кореспонденція не була вручена відповідачеві.

В матеріалах справи міститься Свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4, де вказано його місце проживання.

Оскільки після повернення без вручення ухвали про порушення провадження у справі від 09.04.2013 року місцевий господарський суд не направив ухвалу про відкладення розгляду справи від 23.04.2013 року за місцем проживання відповідача відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, то відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи. Відтак відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України це є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідачем було подано апеляційному господарському суду заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 року № 10 у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду враховує те, що відповідача не було належним чином повідомлено про розгляд справи і він не мав можливості подати заяву про застосування строку позовної давності до суду першої інстанції. З огляду на вищевикладене дана заява приймається судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що позивач звернувся до господарського суду шляхом направлення позовної заяви поштою, що відбулося 04.04.2013 року та підтверджується відбитком штемпеля поштового відділення.

Таким чином до грошових зобов'язань, які мали бути здійснені до 04.04.2010 року строк позовної давності закінчився.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Також в абз. 3 п. 5.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань,оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу); так само у разі спливу позовної давності за вимогою про повернення безпідставно набутого майна (статті 1212, 1213 ЦК України) спливає й позовна давність за вимогою про відшкодування доходів від такого майна (стаття 1214 названого Кодексу).

Таким чином колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3% річних по основним зобов'язанням строк виконання яких закінчився до 04.04.2010 року слід відмовити, а стягненню підлягають 600 грн. 47 коп. втрат від інфляції та 594 грн. 79 коп. 3% річних.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.09.2013 року заявила, що оскільки відповідач сплачував по договору частинами це свідчить про визнання ним боргу, а відтак і про переривання строку позовної давності (ч. 1 ст. 264 ЦК України).

Втім колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковим такі доводи представника відповідача, оскільки визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами (абз. 5 п. 4.4.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню в частині вимог про залишення позову без розгляду, оскільки відсутні підстави, встановлені ст. 81 ГПК України для залишення позову без розгляду. Твердження відповідача в апеляційній скарзі про неповну сплату судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції спростовується наявною в матеріалах справи платіжним дорученням від 01.04.2013 року № 7862 на 1 720 грн. 50 коп.

Відповідно до абз. 3 ч. 1, абз. 4 ч. 5 ст. 49 ГПК України розподіл судових витрат здійснюється пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Київської області від 14.05.2013 року по справі № 911/1275/13 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 14.05.2013 року по справі № 911/1275/13 скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення по справі, яким позов задовольнити частково. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (09100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради „Білоцерківтепломережа" (09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, 3, ідентифікаційний код 04654336) 600 (шістсот) грн. 47 коп. втрат від інфляції, 594 (п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 79 коп. 3% річних, 261 (двісті шістдесят одну) грн. 74 коп. судового збору за розгляд позовної заяви. В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради „Білоцерківтепломережа" (09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, 3, ідентифікаційний код 04654336) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (09100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 729 (сімсот двадцять дев'ять) грн. 38 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу виконавчих документів доручити господарському суду Київської області.

6. Матеріали справи № 911/1275/13 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано__5.09.2013 р.___

Головуючий суддя Гаврилюк О.М.

Судді Гончаров С.А.

ОСОБА_1