Постанова № 33308042, 05.09.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.09.2013 р. справа №908/1849/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Діброви Г.І., Шевкової Т.А.за участю представників сторін від позивача від відповідача Кулаковський О.М. - за довіреністю; Зінченко М.В. - за довіреністю; розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖКОКС", м. Запоріжжяна рішення господарського судуЗапорізької областівід09.07.2013 р. (підписано 12.07.2013р.)у справі№ 908/1849/13 (суддя Серкіз В.Г.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "КУРСКРЕЗИНОТЕХНІКА-УКРАЇНА", м. Донецькдо Публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖКОКС", м. Запоріжжяпростягнення 83 553,89 грн.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2013 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "КУРСКРЕЗИНОТЕХНІКА-УКРАЇНА", м. Донецьк (Позивач) із позовом до Публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖКОКС", м. Запоріжжя (Відповідач) про стягнення 82 303,87 грн. основного боргу за договором поставки № 2225 від 22.10.2012р. та 1 251,02 грн. пені за несвоєчасне проведення розрахунку.

Позивачем у суді першої інстанції в порядку ст. 22 ГПК України було зменшено розмір позовних вимог, позивач остаточно просив стягнути лише пеню в розмірі 1 251,02 грн. за період з 10.03.2013р. по 16.04.2013р. Зазначені вимоги розглянуті господарським судом.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.04.2013р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь позивача стягнуто 1 251,02 грн. пені та 1 720,50 грн. судового збору.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладенні в рішенні, не відповідають обставинам справи та недоведені обставини, що мають значення для справи, які господарський суд визнав доведеними.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на невірно визначений позивачем час настання обов'язку відповідача по оплаті поставленого товару та кінцеву дату періоду нарахування пені.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 02.09.2013р. змінено склад судової колегії, суддю Чернота Л.Ф., у зв'язку з відпусткою останньої, було змінено на суддю Шевкову Т.А.

Представник позивача в судовому засіданні вважав рішення суду законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, надав пояснення, аналогійні викладеним в апеляційній скарзі.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір поставки № 2225 від 22.10.2012 р. (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - на умовах цього Договору прийняти та оплатити стрічку конвеєрну (далі Товар) на умовах передбачених даним Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору, кількість, номенклатура товару вказується в специфікації до даного Договору, що є невід'ємною частиною даного Договору.

В пункті 5.2 Договору сторонами узгоджено, що оплата за поставлений товар буде здійснюватися в порядку, вказаному у відповідній специфікації до даного Договору.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у випадку порушення більше ніж на 30 календарних днів строку оплати товару, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідному періоді.

Сторонами було підписано специфікацію № 1/2226 від 22.10.2012р. до Договору, згідно п.п. 4, 7 якої, вартість товару оплачується відповідачем протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з дати поставки товару. Датою поставки вважається дата відвантаження з відміткою у видатковій накладній.

Позивач, на виконання умов Договору поставив відповідачу за видатковою накладною № РН-0000901 від 27.12.2012р. стрічку конвеєрну гумотканеву в кількості 150,00 кв.м на загальну суму 82 303,87 грн., яку прийнято відповідачем.

Поставлений за означеною видатковою накладною товар прийнято уповноваженою відповідачем особою, ця накладна підписана обома сторонами без жодних зауважень, містить всі необхідні відомості про товар та його фактичне отримання.

Відповідач в порушення умов і строків Договору та специфікації, оплату за поставлений товар у розмірі 82 303,87 грн. здійснив несвоєчасно, а саме остаточний розрахунок був проведений 28.05.2013р., тобто з простроченням оплати товару більше ніж на 30 днів.

Через несвоєчасне виконання відповідачем своїх договірних обов'язків позивачем відповідно до п. 7.2 Договору нараховано пеню за період прострочення виконання зобов'язання з оплати товару з 10.03.2013р. по 16.04.2013р. на загальну суму 1 251,02 грн.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки факт порушення відповідачем господарського зобов'язання у вигляді несвоєчасної оплати отриманого товару матеріалами справи підтверджений, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 251,02 грн. за період з 10.03.2013 р. по 16.04.2013 р. є вірним.

Судова колегія вважає безпідставним доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо невірного визначення періоду нарахування пені за наступних підстав.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 549, ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Вимогами п. 7.2 Договору сторони передбачили підстави нарахування пені - факт порушення відповідачем строку оплати більше ніж 30 календарних днів. При цьому період нарахування розміру пені - "за кожний день прострочення" сторонами в Договорі не змінено.

Оскільки поставка спірного товару відбулась 27.12.2012р. з урахуванням 45-денного строку оплати, починаючи з 11.02.2013р. обов'язок по оплаті відповідачем є порушеним, а за умови неоплати товару до 12.03.2013р. включно, позивач набув право застосувати до відповідача відповідальність у вигляді пені за кожний день прострочення.

З урахуванням принципу диспозитивності господарського процесу, саме позивач обирає межу своїх позовних вимог, зокрема, період нарахування пені.

Будь-яких обмежень обраного позивачем періоду нарахування пені з 10.03.2013р. по 16.04.2013р ані вимогами закону ані вимогами Договору не встановлено.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 09.07.2013 року у справі № 908/1849/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖКОКС", м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 09.07.2013 року у справі № 908/1849/13 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

Судді Г.І. Діброва

Т.А. Шевкова

Надр. 5 прим

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС